ист арх конспект 2 курс

христианской символики, направленные на обоснование и утверждение их прав на главенство в русских землях. Аркатурно-колончатый пояс включал изображения святых покровителей владимирских князей и внушал мысль о «богоизбранности» княжеского рода. В рельефах на библейские сюжеты, расположенных в закомарах, развивалась тема небесного покровительства земным владыкам.

Несмотря на упомянутые параллели в общем идейно-художественном замысле Георгиевского и Димитриевского соборов, характер их скульптурного убранства различен. Тончайший плоский узор, высеченный без учета швов кладки на всей поверхности стен Георгиевского собора, оплетающий портал, угловые колонки и аркатурный фриз, снижает тектоничность его архитектурных форм (рис. 3.43). Показательно, что колончатый пояс углублен в толщу стены, которая выше почти не утоняется. Аркатура приобрела неконструктивную трехлопастную форму, причем основание арок высечено на одном камне, а завершение на другом.

Владимирские мастера талантливо развили тенденции использования скульптуры в фасадах здания, проявлявшиеся в постройках Галича, Чернигова и Рязани. Они придали своеобразный облик лучшим своим произведениям, внося в культовые сооружения светское, политическое содержание. Связь художественных образов с общегосударственными Целями объединения раздробленных княжеств, с чаяниями народа о прекращении братоубийственных войн возвышает памятники владимирского зодчества над узкорелигиозными и феодальными задачами. Сквозь концепцию апофеоза силы Владимирской земли и ее князей, наиболее выразительно прозвучавшей в Димитриевском и Георгиевском соборах, сквозь религиозную символику пробивались общенародные идеи единения Русской земли. В роскошный изысканный декор княжеских храмов вплетались народные мотивы, в суровый облик церкви карающей непокорных, проникают сочные, жизнерадостные нотки, что следует связывать с народными представлениями и с меньшим воздействием византийской церкви. Романский стиль - это гимн одухотворенной тяжести, «тяжелое молчание» - по образному выражению Огюста Родена. Скульптура же владимирских каменосечцев более оптимистична, это не символы мистического пророчества о конце мира и наказании грешников, а в значительно" степени сказочные образы повествующие о добре и зле, имеющие параллели в народном творчестве, отличающемся непосредственностью и любовью к праздничной нарядности (рис. 3.45).

Об исконно русских чертах владимиро-суздальского зодчества говорит и обращение к нему Москвы в период борьбы за единение Руси и становления национальной Архитектуры. К заслугам замечательных владимирских мастеров следует отнести также влияние их архитектурных творений на формирование общерусской художественной культуры.

ТЕМА 13.

Архітектура Московського князівства 14-15ст. ПІДСУМОК. Значення Давньоруської архітектури

ЛЕКЦІЯ 15.

Архітектура Московського князівства 14-15 ст.

Значення Давньоруської архітектури і містобудування для подальшого розвитку російської, української та білоруської архітектури.

55

ПЛАН.

1. Архитектура Московского княжества 14-15 века.

2.Значення Давньоруського періоду в розвитку російської, української та білоруської архітектури.

К XIV в. «град Москва», заложенный Юрием Долгоруким в 1156 г., превращается в столицу крупного княжества, которое соперничает с могущественной Тверью. Быстрому восстановлению Москвы после страшного 1238 г., когда татары «люди избиша... а град и церкви святые огневи предаша», содействовало выгодное географическое положение на пересечении торговых путей, приток населения в более защищенные от набегов иноземных захватчиков районы междуречья Оки, Клязьмы и Москвы, а также ее политика объединения Руси для борьбы с поработителями.

Исторически закономерный рост престижа Москвы, превращение ее в политический и культурный центр Руси явились результатом поддержки народных масс, освободительной борьбы московских князей с захватчиками и реакционным боярством.

Немаловажное значение имело также единение московских князей с духовенством, которое видело в них союзников в своем стремлении к отделению русской церкви от греческой и превращению ее в идейный гегемон.

Крупной политической победой Москвы было перенесение в 1323 г. из Владимира кафедры русских митрополитов. Успехи Москвы закрепила дальновидная политика Ивана Калиты (1325-1340 гг.). При нем начинается монументальное строительство столицы.

На высоком мысу между реками Москвой и Неглинной, среди деревянных изб и храмов, подниается в 1326 г. белокаменный Успенский собор - место погребения митрополитов. Через три года неподалеку от него ставится церковь - колокольня Иоанна Лествичника, которая выполняет ответственную роль дозорной башни. Наконец, в 1333 г. Иван Калита возводит каменный Архангельский собор - усыпальницу великих князей. Группа каменных зданий определила место Соборной площади Кремля -административно-политического центра столицы. Западную часть площади замкнули постройки великокняжеского двора (рис. 3.69). Два белокаменных собора как бы символизировали могущество духовной и светской власти Ведикого княжества Московского.

Закрепляя авторитет молодого стольного города и готовясь к битвам с Золотой Ордой, Иван Калита расширяет территорию Кремля и обносит ее в 1339 г. дубовыми стенами. Продолжая политику сплочения всех национальных сил для решительного сражения за независимость Руси, Дмитрий Донской (1359-1389 гг.) сооружает вокруг Кремля в 1367 г. белокаменные стены, превращая его в мощную крепость.

Наступил 1380 г., и объединенные Москвой русские рати сошлись на Куликовом поле в смертельной схватке с извечным врагом. Блестящая победа Дмитрия Донского над полчищами хана Мамая еще более возвеличила Москву в глазах современников и содействовала подъему самосознания формирующейся русской нации.

Идеи общерусского патриотизма находили отражение в раннемосковском искусстве, которое продолжало традиции владимиро-суздальской художественной культуры, политику владимирских князей, претендовавших на роль «самовластцев». Москва выступает как наследница великодержавной власти Киева и Владимира, Она возрождает белокаменное строительство, отличающееся великолепием и силой

56

идейного воздействия. Ширятся посады Москвьы, усиливаются связи с различными землями, на подступах к столице возникает кольцо монастырей; строится Набережный терем, возводится церковь Рождества Богородицы на Сенях (1393 г.).

Более полное представление о постройках ранней Москвы дает Успенский собор на Городке в Звенигороде (1399 г.), возведенный князем Юрием Звенигородским, претендовавшим на великокняжеский престол. Это четырехстолпный одноглавый трехапсидный храм с хорами для князя. Возведенный на высокой круче над Москвой-рекой, он уже издали привлекает внимание четкостью своих геометрических форм. Стройные тонкие лопатки с приставленными к ним полуколонками равномерно членят близкий к кубу объем. Все прясла стен равны между собой.

Мастера, построившие собор в Звенигороде, не сочетают композицию фасадов с конструктивно-пространственной структурой храма. Фасадные членения, их размеры не соответствуют внутренним столбам. Видимо, поэтому в интерьере отсутствуют лопатки, что придает ему большую целостность, чему способствуют также отнесенные к северной и южной стенам простые квадратные столбы. Замечательна тектоника Успенского собора на Городке, в котором слились воедино устойчивость владимирских храмов и органичность завершения полоцко-смоленских и псковских церквей. «Собирательница земли русской»- Москва и в своих архитектурных творениях объединяет достижения различных художественных школ.

Опираясь на профилированный цоколь, степенно поднимаются глухие без оконных проемов стены. Их монументальную гладь оживляют только пятна резных порталов. На значительной высоте стена утоняется, отступает внутрь и образует горизонтальный отлив, подчеркнутый, как и во владимирских памятниках, резным поясом. Но это не роскошный аркатурный фриз, а три простые орнаментальные полосы, напоминающие подзоры богатых хором. Участки стен выше резного пояса имеют еще одно вертикальное членение, переходящее в профилировку закомары, и зрительно ослаблены оконными проемами. Стена как бы теряет свою весомость и начинает стремится вверх, объединяясь со сводчатым завершением, из которого, словно пестик цветка, вырастает глава (рис. 3.71).

Вкилевидные покрытия закомар врезаются диагональные сводики, облегчающие сток осадков и все вместе упираютя в постамент барабана, образованный уступами сводов и окруженный козиками. «Симфония» килевидных арок, начатая «трехголосием» перспективных порталов, поддержанная "мелодией" оконных обрамлений и завершен мощным «аккордом» закомар и коников, придает храму торжественный облик. Немалую роль в развитии московского зодчества сыграли монастыри. Среди них особое место занимает Троице-Сергиев монастырь, основанный Сергием Радонежским. Этот духовный пастырь не избегал мирских забот и во многом способствовал укреплению власти московских князей. Он проявил незаурядные дипломатические способности и в деле примирения князей - противников Москвы. Поддержал Сергий также призывы московских князей к борьбе

сЗолотой Ордой и даже отправил с Дмитрием Донским двух богатырей в рясах - Пересвета и Ослябю.

В1422 г. начинается строительств Троицкого собора в укрывшейся средь лесов Троице -Сергиевой обители. Храм возводился как усыпальница «крепкого душой и твердого верой» Сергия. По типу и характеру отдельных форм этот собор является аналогом Успенского собора на Городке. Однако замечательное умение русских каменных дел мает ров придавать однотипным, во много каноническим храмам неповторимые своеобразные черты ярко проявилось и здесь. Монастырский храм как монумент духовной силе Сергия значительно отличался от княжеского, преисполненного светского изящества и аристократической гордыни.

Тяжело, но уверенно подымается глава над массивным каменным объемом Троицкого собора. Нечто мемориальное ощущается в приземистых стенах,

57

наклоненных внутрь. Впечатлению необычайной мощи, духовной крепости способствует особая вещественность массы стен (рис. 3.72). Тонкие, незначительно выступающие лопатки, плоскостная резьба фриза, единичные, лишенные обрамлений маленькие проемы не нарушают ее целостности. Монументальность зданию придают также горизонтальные членения, поддерживающие развитие храма в высоту. Мощный цоколь, характерный для раннемосковских церквей, опоясанный лентой профилей, образует первую сильную горизонталь, второй служит трехчастный резной пояс, почти смыкающийся с аналогичным резным завершением апсид; третья горизонталь получается вследствие дополнительного отступа стены на уровне низа закомар. Линия обреза стены протянулась на высоте капителей и связала словно расползающиеся пологие закомары.

Наиболее ярко черты нового в московской иконописи проявились в творчестве гениального Андрея Рублева (около 1360-1430 г.), с именем которого связаны фрески Успенского собора на Городке и иконостас Троицкого собора. Характерный представитель эпохи национального самосознания русского народа, он сумел преодолеть аскетизм византийской живописи и косность богословской догматики. Его просветленные образы человеческой красоты, близкие и понятные народу, прославляющие земной мир, встают в один ряд с гуманистическими произведениями мастеров итальянского Возрождения.

Годы феодальной раздробленности водили к концу, в недрах художественных школ удельных княжеств закладывались основы общенациональной архитектуры. Раннемосковское искусство впитало высокие общенародные идеалы, связанные с объединительной миссией Москвы, ставшей знаменем освободительной борьбы русского народа.

Обособленность русских княжеств, трагедия их разорения в период монголотатарского порабощения одержали поступательное развитие национальной архитектуры. Оборвалась блестящая нить владимиро-суздальского зодчества, угасла черниговская школа, замерла художественная жизнь Киева и Смоленска, но достигнутые их безвестными строителями успехи не пропали даром. Они преломлялись в творчестве нов городских и псковских каменных дел мастеров и во многом были возрождены строителями Москвы.

Немаловажную роль в формировании различных архитектурных школ сыграли практические приемы разбивки очертания плана на земле и определения высотных размеров постройки, которые применяли местные строительные артели. Эти приемы «размерения основания», определявшие основные соотношения частей будущего здания, являлись профессиональными секретами и передавались от мастера к мастеру.

Наличие различных мер длины способствовало использованию в строительной практике отвлеченных соотношений между частями сооружения. Взаимосвязь частей между собой достигалась либо простой системой кратных отношений, либо путем выполнения несложных последовательных геометрических построений с помощью веревки и колышков. В качестве исходной величины для ряда отношений или системы построений могли служить мерные эталоны в виде пояса, цепи, шеста. Часто единицей для взаимосвязанных отношений служил размер подкупольного квадрата, толщина стены или длина храма.

Сохраняя типологическую схему постройки и принципы ее объемнопространственного построения, зодчий мог изменять в определенной мере пропорциональные отношения, придавая ей черты индивидуальности. Многообразие архитектурных форм, различия художественных образов характерны для зодчества Руси периода феодальной раздробленности.

58

Как далеки от византийского прототипа новгородские кончанские храмы с поскатными деревянными покрытиями и величественные в своей простоте, каким теплом и человечностью веет от псковских церквей, как-то особенно по-домашнему окруженных пристройками и крылечками, мало отличающихся от жилых зданий, с самобытными, то грандиозными, то миниатюрными звонницами.

Література.

1. Пилявський В.И., Тиц А.А., Ушаков Ю.С. «История русской архитектуры.» Ленинград, Стройиздат, 1984г.

2. «Всеобщая история архитектуры» в 12 томах, том 3, М.,1966г.

3.Гуляницкий Н.Ф. «История архитектуры» их серии «Архитектура гражданских и жилых зданий» в 5 томах, том 1.М,1984г.

4.«Історія української архітектури» под. ред.. Тимофієнка В., Київ, 2004р.

5.Бунин А.В. «История градостроительного искусства»,М., 1953г.

6. Подъяпольский С.С, Бессонов Г.Б., Беляев Л.А., Коркин В.Д., Постникова Т.М., Табунщиков Ю.А. «Реставрация памятников архитектуры». М., 2000г.

7. Рыбаков Б.А. «Язычество древних словян», «Древнерусские меры длины». 8. Раппопорт П.А. «Архитектура Киевской Руси».

9. Відейко М.Ю. «Трипільська цивілізація».Київ, 2008р.

10. «Руський літопис» за Іпат’євським списком. Переклад Махновец Л. 11.Войтович Л. «Княжа доба на Русі», Біла Церква, 2006р.

59

Вступ.

Розділ « Архітектура Давньої Русі Х-ХІV ст.» є невід’ємною частиною Всесвітньої історії архітектури та містобудівництва.

Всесвітня історія архітектури та містобудівництва є частиною історії всесвітньої культури, світової цивілізації.

Історія всесвітньої культури – наука о матеріальних і духовних надбаннях людської громади. Разом з історією взаємовідносин в самій громаді – історичною соціологією – вони складають Історію.

Історію слід розуміти:

1.як рух у часі – процес (часова послідовність світових подій, що створюють певну дійсність);

2.як вивчення цього процесу – науку.

Історія, в тому числі історія архітектури , не є наукою «точною». Методи точних наук базуються на експерименті, що в історичній науці неможливо.

Тому для підтвердження будь якого факту необхідна наявність декількох прямих або косвених свідоцтв, збіг фактів з декількох джерел.

Історія (в т.ч. історія архітектури), як наука, має потребу в історичних джерелах

. До них відносять:

60

7.Матеріальні предмети, що явно відтворюють історичній процес:

Пам’ятки архітектури і містобудівництва;

Інструменти, машини та механізми;

Предмети побуту: посуд, одежа, взуття та інше.

8.Письмові документи:

Літописи; релігіозні тексти, письма та інше.

Креслення, зображення на картах.

9.Изобразительное мистецтво:

Зображення в літописах, на іконах, амулетах, вишивках та інше.

10.Етнографічні джерела: обряди та звичаї, народні пісні та казки.

11.Лінгвистичні джерела :пам’ятки мови.

12.Топонімічні джерела: географічні назви річок, гір і т.д.

З’являються нові історичні джерела, наприклад, генетичні дослідження.

Архітектурні пам’ятки є найбільш наочними, довговічними та беззаперечними історичними джерелами, що свідчать про розвиток народу та держави.

Містобудівні планувальні структури – у багатьох випадках зберігають свою незмінність навіть довше, ніж термін існування окремої будівлі.

Предметом вивчення історії архітектури є вивчення архітектурних пам’яток, їх архітектурно – планувальних і конструктивних особливостей, художнього оздоблення, зовнішнього та внутрішнього улаштування, а також вивчення відомостей про авторів архітектурних пам’яток.

Предметом вивчення історії містобудівництва є історія розвитку міст і поселень, та їх елементів: планувальної структури вулиць, площ, ансамблів, об’єктів ландшафтної архітектури.

2. Предмет та мета вивчення розділу « Архітектура Давньої Русі Х -ХІV ст.» курсу «Історія архітектури та містобудівництва».

3.

Предметом вивчення історії архітектури і містобудівництва Давньої Русі є вивчення архітектурних пам’яток і містобудівних структур часів існування Давньої Руської держави і часів існування окремих феодальних князівств.

1.1. Географічні та часові межі розділу, що вивчається. Особливості хронології Давньої Русі, основні письмові джерела.

Географічне розташування ДавньоЇ РуськоЇ держави – Східно -Європейська рівнина. Територія цієї держави займала басейни річок Дніпро, Дністер, Буг ( в верхній частині), Західна Двіна, Волхов, Волга (в верхній частині). Вплив Русі поширювався до берегів Балтійського, Білого та Чорного морів, Азовського моря.

Держава об’єднувала східнослов’янські племена та деякі угро-фінські і балтські племена.

Часові межі – від часів формування Давньої Руської держави наприкінці ІХст., період існування окремих феодальних князівств до часу виникнення і затвердження Московської держави в ХІVcт. Але Давньоруська держава – Київська Русь – сама була підсумком тривалого попереднього розвитку державності, культури та мистецтва слав’янських племен. Тому будуть коротко оглянуті культури, що

61

розвивалися на цій території до формування держави і затвердження християнства.

Важливою і складною проблемою є хронологія цього періоду. Київська Русь вела літочислення «від Створення світу»; так надані всі дати у більшості відомих нам літописах.

Як зв’язані між собою ці системи літочислення?

Перший рік нашої ери є 5509 роком «від створення світу». Щоб перевести дату з давньоруського літочислення до сучасного треба відняти 5508 від давньої дати. Але не все так просто. Наші предки починали Новий рік не в січні, а в березні, а літописи могли вестись у «візантійській» системі: вважаючи початком року вересень. Тому розрізняють «березневі» та «вересневі» дати. Окрім того існують ще декілька варіантів розрахунку початку літочислення «від створення світу».

Все це свідчить про те, що «абсолютної істини» в історичних науках не існує, і чим далі від нас період, що вивчається, тим більше варіантів дат і подій може існувати.

Ми таки будемо дотримуватися загальноприйнятої хронології і дат наведених в підручниках.

Основним письмовим джерелом історичних відомостей про Давню Русь є «Літопис Руський», складовими частинами якого є «Повесть временных лет» (найбільш відома частина), а також Київський літопис і Галицько-Волинський літопис.

1.2. Стисле освітлення основних тем розділу.

1 модуль

Вступ. Мета вивчення курсу. Періодизація. Основні поняття.

Арх. - будівельна діяльність на території Давньої Русі до формування держави. Археолог знахідки.

Формування Д.Руської держави. Містобудівництво.

Містобудівництво (завершення). Оборонне будівництво.

Житлове і господарче будівництво. Дерев’яна архітектура.

Культова архітектура дохристиянської Русі. Вплив християнства і Візантійської культової архітектури.

Ознаки православних храмів. Термінологія.

Арх. Д.Руської держави. Перші православні храми Давньої Русі (кінець Х ст.- першої половини ХІ ст.)

2 модуль

Арх. Д.Руської держави. Культова арх. другої половини ХІ стпочатку ХІІ ст.

Архітектура Подніпров’я Х11-поч.-Х111 ст. КиЇв, Чернігів і Переяслав.

Архітектура Західних і Юго - західних князівств Др. Русі в Х11-Х111 ст.

Архiтектура Новгородської землі Х11Х1V ст.

Арх. Псковської землі Х11-Х1V cт

Архітектура Північно – східних князівств Др. Русі в Х11-Х111 ст..

Архітектура Північно – східних князівств Х111ст.-Х1V cт.

Значення Давньоруської архітектури для подальшого розвитку російської, української та білоруської архітектури.

1.3. Рекомендована література.

62

1. Пилявський В.И., Тиц А.А., Ушаков Ю.С. «История русской архитектуры.» Ленинград, Стройиздат, 1984г.

2. «Всеобщая история архитектуры» в 12 томах, том 3, М.,1966г.

3.Гуляницкий Н.Ф. «История архитектуры» их серии «Архитектура гражданских и жилых зданий» в 5 томах, том 1.М,1984г.

4.«Історія української архітектури» под. ред.. Тимофієнка В., Київ, 2004р.

5.Бунин А.В. «История градостроительного искусства»,М., 1953г.

6. Подъяпольский С.С, Бессонов Г.Б., Беляев Л.А., Коркин В.Д., Постникова Т.М., Табунщиков Ю.А. «Реставрация памятников архитектуры». М., 2000г.

7. Рыбаков Б.А. «Язычество древних словян», «Древнерусские меры длины». 8. Раппопорт П.А. «Архитектура Киевской Руси».

9. Відейко М.Ю. «Трипільська цивілізація».Київ, 2008р.

a. Мета вивчення і значення курсу в системі архітектурної освіти.

Курс історії архітектури і містобудівництва в системі архітектурної освіти освіти є допоміжною, але дуже важливою дисципліною.

Вивчаючи архітектурні пам’ятки майбутні архітектори засвоюють:

Композиційні прийоми досягнення архітектурно – художньої виразності і гармонізації предметного середовища;

Пропорційну побудову будівель та споруд;

Стилістичні особливості і приналежність;

Засоби функціонально – планувальної організації об’єктів і простору;

Типологічні схеми будівель;

Конструктивну побудову пам’яток;

Містобудівні прийоми забудови поселень.

Не слід вважати, що курс «Історія архітектури Давньої Русі» має лише науково-теоретичне значення.

В сучасній архітектурній практиці використовуються типологічні схеми, стилістичні і конструктивні прийоми давньої архітектури. Наприклад,

типологічні і стилістичні особливості православних храмів змінилися

дуже мало,	нові храми будуються по канонічним взірцям, що
наслідують	середньовічні пам’ятки;

стилістичні і конструктивні прийоми дерев’яного народного зодчества знову використовуються для будівництва громадських і житлових будівель.

2.Формування історії архітектури Давньої Русі як науки.

2.1.Формування поняття «пам’ятка архітектури».

2.2.Виникнення цікавості до давньоруських пам’яток. Перші дослідження.

63

2.3. Сучасні методи дослідження пам’яток архітектури.

ТЕМА 2.

Архітектурно – будівельна діяльність на території Давньої Русі до формування держави. Археологічні знахідки.

ЛЕКЦІЯ 2.

Архітектурно – будівельна діяльність на території Давньої Русі до формування держави. Археологічні знахідки.

ПЛАН.
1. Архітектурно – будівельна діяльність на території східної Європи в	V-IIІ
тисячолітті до н.е. Трипільська культура.
1.1. Перші знахідки.
1.2. Поселення Трипільської культури.
1.3. Значення трипільської цивілізації для подальшого розвитку	культури
східної Європи.

2.Будівельна діяльність прослов’янських племен в бронзовому та ранньому залізному віці. 15 ст до н.е.-2 ст.н.е.

2.1.Взаємодія зі скіфами, готами, грецькими поселеннями.

2.2.Праслов’янські поселення.

3.Архітектурно –будівельна діяльність дохристиянської Русі у VIII-IX ст.н.е.

64