- •Список прийнятих скорочень
- •Тема 1. Інформатика і інформаційні технології.
- •Лекція 1. Інформатика і інформаційні технології. Основи алгоритмізації.
- •Інформатика і інформаційні технології.
- •Основні напрями застосування обчислювальної техніки
- •Етапи дослідження прикладних задач
- •Основи алгоритмізації процесів обробки інформації
- •Схеми алгоритмів
- •Лекція 2. Машинна арифметика і погрішності обчислень
- •Двійкові числа
- •Наукове позначення
- •Машинні числа
- •Комп'ютерні числа із плаваючою крапкою
- •Погрішність рішення задачі
- •Структура погрішності
- •Значущі цифри
- •Розповсюдження помилки
- •Одиниці вимірювання інформації
- •Тема 2. Операційна система Windows
- •Лекція 3. Основні зведення про операційну систему Windows
- •Класифікація програмного забезпечення
- •Операційна система
- •Загальні зведення про операційну систему Windows 98
- •Властивості об'єктів
- •Графічна оболонка Windows 98
- •Файлова система комп'ютера: імена файлів
- •Файлова система комп'ютера: папки
- •Файлова система комп'ютера: повне ім'я файлу
- •Керування об'єктами за допомогою «миші»
- •Операції над об'єктами: операції над папками
- •Операції над об'єктами: операції над файлами і ярликами
- •Операції над об'єктами: операції копіювання і переносу
- •Деякі стандартні програми
- •Елементи стандартного вікна системи Windows 98
- •Керування вікнами
- •Діалогові вікна. Вікна властивостей.
- •Доступ до файлової системи комп'ютера за допомогою додатка «Мій комп'ютер».
- •Доступ до файлової системи комп'ютера за допомогою програми «Провідник»
- •Тема 3. Табличний процесор Excel
- •Лекція 5. Основні зведення про табличний процесор Excel
- •Коротка історія Excel
- •Excel – табличний процесор.
- •Концепція об'єктної моделі
- •Інтерфейс користувача
- •Робота з книгами
- •Робоче поле табличного процесора (Таблиці)
- •Активна клітка.
- •Інтервал кліток.
- •Уведення даних у клітку.
- •Лекція 6. Робота з формулами в табличному процесорі Excel
- •Елементи формул
- •Уведення формул
- •Ручне уведення формул
- •Уведення формул із указівкою посилань на осередки
- •Граничний розмір формул
- •Застосування операторів у формулах
- •Пріоритет операторів
- •Вкладені дужки
- •Помилки у формулах
- •Поняття «функція»
- •Категорії функцій
- •Типи аргументів функцій
- •Способи уведення функцій у формулу
- •Ручне уведення функцій
- •Вставка функції за допомогою діалогового вікна Майстер функцій
- •Корисні ради по уведенню функцій
- •Деякі найбільше часто використовувані функції
- •ACOS
- •ASIN
- •ATAN
- •СТУПІНЬ
- •СРЗНАЧ
- •ОКРУГЛИТИ
- •Логічні функції
- •Лекція 7. Форматування осередків
- •Зміна параметрів шрифтів
- •Форматування чисел
- •Форматування обрамлення і заливання
- •Вирівнювання вмісту осередків
- •Скасування форматування
- •Лекція 8. Видалення, перенос і копіювання кліток
- •Видалення вмісту кліток.
- •Перенос умісту кліток.
- •Копіювання вмісту кліток.
- •Поширення вмісту кліток
- •Випадки копіювання
- •Посилання на осередки і діапазони осередків
- •Створення абсолютного посилання
- •Створення посилань на осередки інших робочих аркушів або робочих книг
- •Використання посилань для відновлення даних ушкодженого файлу
- •Створення точної копії формули
- •Приховання формул
- •Рівні захисту
- •Захист формули від перезапису
- •Захист структури робочої книги
- •Лекція 9. Побудова діаграм
- •Майстер діаграм
- •Зміна типу діаграми
- •Зміна назви осей координат і діаграми
- •Виділення окремого елемента діаграми.
- •Загальні дії з обраним елементом діаграми.
- •Додавання і зміна легенди.
- •Заміна ряду даних.
- •Вставка координатної сітки.
- •Зміна координатної сітки.
- •Обертання тривимірної діаграми.
- •Висновок у діаграмі міток даних.
- •Додатки
- •Список літератури.
- •Основна література
- •Додаткова література
ai – значення поточного елементу вектора.
Спочатку значення суми дорівнює нулю, потім послідовно до неї додаються значення першого, другого і наступних елементів вектора.
Алгоритм обчислення суми запишеться у вигляді такої послідовності вказівок:
1.Привласнити S значення 0 і перейти до п. 2.
2.Привласнити i значення 1 і перейти до п. 3.
3.Обчислити нове значення суми, додавши ai до її попереднього значення, тобто S := S + ai і перейти до п. 4.
4.Збільшити значення i на 1, тобто i := i + 1, і перейти до п. 5.
5.Порівняти значення i і n: якщо i ≤ n , то перейти до п. 3, інакше – до п. 6.
6.Вивести результат S , тобто суму елементів вектора а.
Алгоритм має наступні основні властивості:
детермінованість (визначеність) – однозначність результату обчислювального процесу при заданих початкових даних;
дискретність – розчленованість обчислювального процесу на окремі елементарні кроки, можливість виконання яких не викликає сумніву;
масовість – забезпечення рішення будь-якої задачі з класу однотипних; результативність – забезпечення отримання результату за кінцеве число
кроків.
Схеми алгоритмів
Для задачі алгоритмів використовують такі способи, як словесний опис послідовності обчислень, аналітичний (у вигляді формул), графічний (у вигляді схем і діаграм), псевдокод, запис алгоритмічною мовою.
Прикладом словесного опису алгоритму є приведене вище обчислення суми елементів вектора.
Запис алгоритму алгоритмічною мовою вимагає точного дотримання правил цієї мови, оскільки він повинен бути зрозумілим не лише людині, а і ком- п'ютеру. Такий спосіб представлення алгоритму вивчатиметься під час вивчення мови програмування Visual Basic.
Псевдокод займає проміжне місце між словесним описом алгоритму і його записом алгоритмічною мовою. У цьому способі уживаються конструкції, близькі до алгоритмічної мови, та не вимагається повного дотримання всіх його правил, оскільки він призначений для сприйняття людиною.
Велике поширення набув графічний спосіб задачі алгоритму у вигляді схем.
Схема алгоритму – графічне зображення його структури, в якому кожен етап процесу переробки даних представляється у вигляді різних геометричних фігур (символів).
Ці фігури з'єднуються між собою лініями потоку, які для кожного етапу указують можливих наступників. Усередині фігури дається опис відповідного етапу, якщо він не є дуже громіздким. Інакше такий опис наводиться в додатку до схеми, а замість нього у відповідній фігурі записується номер або яке-небудь позначення цього етапу. Біля фігури можуть бути деякі зауваження, наприклад
11
такі, які показують, в якому випадку вибір наступника робитиметься відповідно лінії потоку.
Символам привласнюють порядкові номери, які проставляються в розриві лінії контура в лівій частині верхньої сторони зображення символу. Лінії потоку проводять паралельно лініям зовнішньої рамки схеми. Напрям лінії потоку зверху вниз і зліва направо приймають як основний і, якщо вони не мають зломів, стрілками їх можна не позначати. У інших випадках їх напрям обов'язково позначають стрілкою. Лінію потоку, як правило, підводять до середини символу.
Відстань між паралельними лініями потоку може бути не менше 3 мм, між іншими символами – не менше 5 мм. Лінію потоку можна обривати, використовуючи на місці обриву з'єднувачі, якщо схема виконана на двох і більше листах, або якщо символи, які з'єднуються, розташовані на значній відстані один від одного.
Запис усередині символу або поряд з ним потрібно виконувати машинописом з одним інтервалом або креслярським шрифтом.
Перевагою схем полягає у тому, що з їх допомогою можна наочно зобразити структуру алгоритму в цілому, відобразити його логічну суть (показати розгалуження шляхів рішення задачі залежно від виконання деякої умови, відобразити багаторазове повторення окремих етапів обчислювального процесу). Особливо це важливо для задач економічного характеру і задач управління. Вони містять велику кількість операцій порівняння, логічних, арифметичних і інших операцій, і тому відразу важко встановити їх послідовність в процесі рішення задачі.
Графічне зображення алгоритму у вигляді схем полегшує створення програми для вирішення задачі на комп'ютері.
У табл. 1.1 приведені символи, які найчастіше використовуються в схемах алгоритмів.
Розмір а може вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір а на число кратне 5. Розмір b = 1.5 a .
Таблиця 1.1 Символи, найчастіше використовувані в схемах алгоритмів
№ |
Найменування |
Графічне |
п.п. |
символу |
зображення |
1.Процес
a
b
2.Рішення
a
b
Функція символу
Виконання операції або групи операцій, завдяки яким змінюється значення, форма представлення або розташування даних
Вибір напряму виконання алгоритму або програми залежно від умов
12
3.Введеннявиведення да-
них |
0,25·а |
b
4.З'єднувач (вузол)
5.Початокзакінчення (пуск-кінець)
b
6.Коментар
……...
7.Лінія потоку
a
0,5·a
0,5·a
a
Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення одержаних результатів (виведення)
Позначення зв'язку між перерваними лініями потоку, які зв'- язують символи
Початок, кінець, переривання процесу обробки даних або виконання програми
Зв'язок між елементом схеми і поясненням
Позначення послідовності зв'язків між символами
Як ілюстрацію можна розглянути блок-схему алгоритму обчислення суми елементів вектора (рис. 1.2), словесний алгоритм якої приведено вище.
13
ПОЧАТОК
ВВЕДЕННЯ a, n
СУМА
ЕЛЕМЕНТІВ
S:=0
i:=1
S:=S+ai
ТАК
i:=i+1
i<=n
НІ
ВИВЕДЕННЯ
S
КІНЕЦЬ
Рис. 1.2 Блок-схема алгоритму обчислення суми елементів вектора.
14