Методичка,семинары ,украинознавст,

почалося фабричне виробництво взуття, у тому числі більш елегантних видів, але й вироби кустарів ставали чимдалі довершенішими. Святкове взуття і фабричного, і кустарного виробництва звичайно прикрашалося орнаментом – засобами тиснення, вирізування тощо (НПУ).

ТЕМА 5. ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЗДОБУТКИ УКРАЇНЦІВ

Весільні пісні — найдавніша форма українських ліричних і побутових пісень, що генетично пов'язані з обрядами і розкривають їх символіку та семантику (НМУ).

Веснянка — народна пісня, присвячена зустрічі весни, багата на художні образи (НМУ).

Героїчна легенда — найбільш типові усні народнопоетичні оповідання, зміст, ідеї, образи яких завжди визначаються певними історичними подіями (НМУ).

Голосіння — унікальне фольклорне явище, імпровізовані поетичні твори, пов'язані з похоронним обрядом або проводами в рекрути (НМУ).

Дума — окремий вид народнопоетичних пісень, у яких розповідь про боротьбу українського народу ведеться в ліричному плані і виконується у супроводі кобзи, бандури, ліри сольним співом і речитативом (НМУ).

Етимологічна легенда — коротке оповідання про походження певних місцевостей: річок, озер, могил, міст тощо (НМУ).

Жнивні пісні — пісні, що входили до літньо-осіннього циклу і пов'язані з польовими роботами — жнивами (НМУ).

Загадка — стислий поетичний твір, в основі якого є метафоричні запитання (НМУ).

Замовляння —магічні слова, вислови, що мають чаклунську силу і якими замовляють кого-небудь або що-небудь (НМУ).

Історичні пісні — художній літопис усної історії народу, пісенний жанр народної творчості, що розповідає про конкретних осіб, значні суспільні події та факти (НМУ).

Казка — усне оповідання фантастично-романтичного або реалістичного новелістичного характеру з усталеною композиційною будовою (НМУ).

Календарні обрядові пісні — пісні, які творились і побутували у тісному зв'язку з трудовою діяльністю людей, супроводжуючи річний цикл сільськогосподарських робіт (НМУ).

Колядка — пісня-побажання зимового календарного циклу, що виконувалась у період зимового сонцестояння— з 7 до 14 січня (НМУ).

Міфологічні легенди — короткі фантастичні оповідання про чудодійну силу і перетворення людей на звірів, птахів, рослин, оповідання про водяників, домовиків, русалок тощо (НМУ).

Народна драма — найдавніший вид народної творчості, що генетично сягає драматичних дійств первісного суспільства, у яких слово поєднується з ритуальною пантомімою, співом (НМУ).

Народне оповідання— оповідь-спогад про надзвичайні зустрічі, пригоди, характерна повчальна історія про випадки з життя (НМУ).

Пареміографія — цикл найкоротших жанрів фольклору, які в образній формі відбивали найсуттєвіші сторони природного середовища суспільних і родинних взаємин (приказки, прислів'я, загадки, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афористичні вислови) (НМУ).

Пісня — невеличкий ліричний твір, що поєднує поетичний текст і мелодію, має словесну і музичну варіантність (НМУ).

Повір'я — давні народні поняття, засновані на містичних уявленнях про зв'язки між явищами навколишнього світу й долею людини (НМУ).

Приказки і прислів'я — усталені афористичні вислови, створені протягом століть багатьма поколіннями, в яких виявляються мудрість, життєвий досвід, відображається світогляд та народна філософія (НМУ).

Прикмети народні — спостереження народу за явищами природи, порами року, рослинним світом, виражені у відшліфованій історичним досвідом словесній формі (НМУ).

Фольклор - та сфера народного мистецтва, в якій художнє відображення дійсності відбувається в словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, що виражають світогляд народу, нерозривно пов'язані з їх життям та побутом (НМУ).

Фразеологізм – єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мовленні за традицією, автоматично, наприклад: землі під ногами не чути, брати бика за роги, наш брат, нашого полку прибуло, палець об палець не ударити, прокатати по вороних, шкребти за душу, льоду серед зими не випросиш (НМУ).

Щедрівка - пісня, яку співали під Новий рік на «щедрий вечір» (НМУ).

ТЕМА 6. ДУХОВНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

6.1. ЗВИЧАЇ - СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Вечорниці — одна із форм вечірнього дозвілля молоді восени і взимку (НМУ).

Етикет – установлені норми поведінки і правила ввічливості в суспільстві (НМУ). Етнопедагогіка – розділ педагогіки, який вивчає народне виховання, освіту й

навчання (НМУ).

Зажинки — початок жнив (НМУ).

Звичаї народні — загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському побуті українського народу, традиційний порядок відзначення яких-небудь подій і свят, пов'язаний з виконанням певних дій і використанням певних атрибутів (НМУ).

Обереги — магічні предмети із зображенням певного божества, яким приписували таємничу надприродну силу, народнопоетичні символи (НМУ).

Обряд - сукупність традиційних умовних дій, котрі в образно-символічній формі виражають усталенні зв'язки людей з природою та поміж собою (НМУ).

Обрядовість сімейна — система свят, обрядів, ритуалів, якими відзначаються всі найважливіші події людини від її народження до її смерті (НМУ).

Побратимство — супроводжуваний певними обрядами давній слов'янський звичай зміцнення дружби, прирівнювання до братських стосунків (НМУ).

Толока — одноразова праця гуртом для швидкого виконання великої за обсягом роботи, на яку скликають родичів, товаришів (без оплати, за частування) (НМУ).

6.2. НАРОДНА СИМВОЛІКА Символіка — вираз і передача душевного змісту культури народу через певні

предмети чи спеціально створені образи та дії (НМУ).

Рослинна символіка Барвінок – в українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу

(УМ).

Верба – виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, вона є ніби позначкою води на землі (УМ).

Горох – в українському фольклорі є символом сліз (УМ).

Дуб – оспіваний в народних думах та піснях д. є символом молодого козака (УМ).

Калина – її завжди супроводжує епітет червона, що символізує жіночу красу, дівочу цноту (УМ).

Картопля – тривалий час (після її завезення в україну в хvіі ст.), вважалася рослиною «нечистою», «чужою»; згодом, коли, за легендами, рослину стали вважати не диявольським, а божим творінням, вона вважалася святою (ЗУЕ).

Мак – символ пишноти, розкоші; порівняння макового цвіту з білим світом символізує особисту волю, що, проте, обмежується заміжжям (ЗУЕ); у фольклорі м. є символом краси (УМ).

Осика – вважалася нечистим, заклятим деревом. Водночас о. використовували як один із найбільш надійних обререгів (УМ).

Полин – найчастіше використовували як оберег від русалок. У народних піснях і приказках п. має незмінний епітет гіркий і нерідко виступає символом нещасливого життя (УМ).

Редька – гірка на смак, символізує неприємності (ЗУЕ).

Рута – є символом дівування. Іноді р. символізує розлуку з милим, самоту, її жовтий цвіт провіщує нещасливе кохання (УМ).

Тополя – в народних піснях з т. порівнюється красива, струнка дівчина або заміжня жінка (УМ).

Цибуля – у народі вважається цілющою рослиною (ЗУЕ).

Часник – відіграв важливу роль як оберег від злих сил, а також у практиці народної медицини (УМ).

Тваринна символіка Бджола – традиційно користувалася великою шаною; вважалося, що вона походить

із раю. За давніми переконаннями, лише в того водитимуться б., хто від природи наділений вравноваженим характером та доброю вдачею (УМ).

Вуж – у багатьох місцевостях України існувало повір’я, що в., який оселяється в хаті, стає своєрідним покровителем обійстя, його охоронним талісманом, котрий приносить багатство і щастя (УМ).

Жаба – як і змія, наділялася здатністю приносити людини як добро, так і зло. Убивство ж. вважалося тяжким злочином, яким людина могла накликати біду на себе та своїх близьких (УМ).

Зозуля – поряд з вороном і совою віщувала строки життя і смерті, щасливе або нещасне заміжжя, а також природні явища чи стихійні лиха (УМ).

Кіт – у народі вважалося, що к. був створений Богом; це чиста тварина, прихильна до людини (УМ).

Коза – символізувала родючість і життєву силу (УМ).

Курка – як обрядовий атрибут, що символізує продовження роду, к. використовувалась у весільному ритуалі (УМ).

Ластівка – в українців склалося доброзичливе ставлення до л. як божої пташки

(УМ).

Лелека – вірили, що цей птах приносить щастя тій оселі, де він збудував гніздо

(УМ).

Півень – вважалося, що він приносить щастя, охороняє худобу від відьом, а маленьких дітей – від підміни нечистою силою (УМ).

Риба – символізує безвільність, безхарактерність, людську млявість, в’ялість, беземоційність (ЗУЕ).

Сова – здавна була уособленням темних, зловісних сил. Крик с. вночі віщує нещастя (УМ).

6.3. УКРАЇНСЬКА РОДИНА

Батько – в народній етнопедагогіці виконував роль голови родини. Діти та дружина дуже шанували батька, за ним завжди було останнє слово, без батька навіть не починали обід. Головними обов’язками батька були роботи у дворі та забезпечення родини.

Мати – жінка стосовно дитини, яку вона народила; Мати Божа – Богородиця, Мати Христа; весільна мати – жінка, яка виконує на весіллі роль матері нареченого або нареченої; досвітчана мати – жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки (НПУ); споконвіку на обов’язку української жінки був дім, родинне вогнище, виховання дітей, виготовлення одягу й готування їжі; в спостереженнях іноземців підкреслюється дивовижна чесність українських жінок; становище жінки-матері в українському суспільстві було високе й шановане (ЗУЕ).

Рід – ряд поколінь, що походять від одного предка, а також усі родичі, рідні; родина; уживається також на позначення належності за народженням до якої–небудь соціальної групи, національності і т. ін. (НПУ).

Родина – група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; сім’я (НПУ).

Родовід — історія поколінь одного роду (НМУ).

Сім'я — це об'єднання, що ґрунтується на шлюбі або кровній спорідненості людей, зв'язаних духовною спільністю, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю (НМУ).

Шлюб — історично обумовлена, санкціонована та регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, що визначає їхні права та обов'язки по відношенню одне до одного і до дітей (НМУ).

ТЕМА 7. НАЙБІЛЬШІ РІЧНІ ХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА

Благовіщення – важлива віха землеробського календаря українців (УМ). Великдень – найзначніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа.

У народному побуті українців В. чітко утримував елементи язичницької весняної ритуалістики: випікання обрядового печива, фарбування яєць, ігри, танці й розваги молоді, вшанування предків, аграрно-магічні, очисні обряди тощо (УМ).

Зелені свята — давнє народне, а пізніше православне свято, яке відзначалось після Великодня і супроводжувалось численними обрядодіями (НМУ).

Календар — своєрідний орієнтир ритуальної поведінки людей у межах річного, сезонного, тижневого і добового циклів життя (НМУ).

Маковій – спрощена українська назва церковного свята святих мучеників Маккавеїв (УМ).

Покрова – за церковним календарем, православне свято, що відзначається 1/14 жовтня як свято Покрова Пресвятої Богородиці та Пріснодіви Марії (ЗУЕ).

Різдво - це християнське свято народження Христа. Воно має таку історію. До невеличкого міста Віфлеєма Йосиф та Марія, батьки Ісуса, прийшли для перепису населення за наказом римського імператора Августа. З цією ж метою у Віфлеємі зібралося багато людей, і усі заїжджі двори були переповнені. Тому Марії та Йосифу прийшлося заночувати в печері, де був хлів. Тут Марія народила Боже Немовля, сповила його та поклала у ясла. Звістку про це швидко рознесли ангели по всьому світу. Першими дізналися про народження Сина Божого пастухи, що були поруч. Вони одразу прийшли до Віфлеєма, знайшли Пресвяту Діву Марію і Божественне Немовля й славили їх. На небі з’явилася особливо світла зірка, що привела сюди східних мудреців-волхвів з дарами. Вони впали на коліна і славили народженого Спасителя.

Свято – відзначуваний народним звичаєм або церквою день на честь якої-небудь події чи святого (ЗУЕ).

Спас – свято православної церкви, встановлене на честь Преображення Господнього. Цей день був немовби апофеозом радості селянина з плодів своєї діяльності

(УМ); за християнським віровченням, Спас - засновник християнства, що врятував людство, спокутуючи його гріхи (ЗУЕ).

Трійця – 1) Свята Трійця – у християнській релігії – триєдине божество, у якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий; 2) Тройця = Зелена неділя = Свята неділя – у християн – релігійне свято на честь Святої Трійці, яке святкують на 50-й день після Великодня (ЗУЕ).

ТЕМА 8. КУЛЬТУРА І ПОБУТ ДОНЕЧЧИНИ

8.1. АНТРОПОНІМІЯ ДОНЕЧЧИНИ Автохтонні слов'янські імена – це такі особові імена, джерельною базою яких

була лексика рідної мови. Практично кожне слово рідної мови у дохристиянський період могло стати особовим іменем дитини. Такі імена були прозорими, ясними за змістом. Наприклад: Неждан, Суботенко, Весна, Хмарчук (НПУ).

Антропонім – власна назва: ім’я особове, прізвище, прізвисько, псевдонім. Прізвисько (вуличне прізвище) – вид антропоніма, неофіційне особове

іменування, яким середовище індивідуалізує або характеризує особу. Термін фіксується з ХІУ ст. (УМЕ).

Прізвище – 1) найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість; в Україні прізвища з’явилися пізно – у ХУІІ-ХУІІІ ст.; на селі побутували зазвичай прізвиська, або так звані вуличні імена; на їх основі й поставали майбутні офіційні прізвища; у Запоріжжі задля козацьких реєстрів часто вигадували нові наймення для того чи того козака, з приводу чого І.Франко писав: «Запорозька Січ була кузнею таких свіжих прізвищ; значна частина людей, що знаходила тут захист, мала причини заховати від світу свої давні, родові прізвища і надати собі нове»; перші спроби письмового закріплення прізвищ бачимо тільки в першій половині ХУІ ст., а посилюються вони за Петра Могили, що впровадив метрики (ЗУЕ); 2) вид антропоніма, обов’язкове спадкове власне іменування людини, яким окрім неї в офіційних сферах називають кожного з членів родини (УМЕ).

Християнські особові власні імена – це переважно імена грецького, латинського, єврейського та іншого походження, що були записані у святцях (імена святих); поширилися в Україні після прийняття християнства. Наприклад: Олександр, Софія

(грец.); Костянтин, Валентин (лат.); Іван, Михайло, Гаврило, Давид (давньоєврейські) та ін. (НПУ).

ТЕМА 9. ДУХОВНІ ТА КУЛЬТУРНІ ОСЕРЕДКИ ДОНЕЧЧИНИ

Заповідник – територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження всього природного комплексу чи пам’яток старовини) (ТСУМ).

Лавра – великий православний чоловічий монастир, підпорядкований у своїй діяльності найвищій церковній владі (ВТССУМ).

Музей – науково-дослідний і пізнавально-просвітницький заклад, у якому зберігаються, вивчаються й популяризуються пам’ятки історії та культури (ТСУМ).

Театр – 1) вид мистецтва, що відображає життя в сценічних діях, виконуваних акторами перед глядачами; 2) приміщення, будинок, в якому здійснюються сценічні вистави (ТСУМ).

ЗМІСТ

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

ТАБЛИЦЯ 1. ТИПИ ПОМИЛОК У ПИСЬМОВИХ РОБОТАХ СТУДЕНТІВ

ТАБЛИЦЯ 2. ОЦІНЮВАННЯ ОРФОГРАФІЧНИХ І ПУНКТУАЦІЙНИХ УМІНЬ СТУДЕНТІВ ТАБЛИЦЯ 3. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСНОГО / ПИСЬМОВОГО

МОНОЛОГІЧНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ “УКРАЇНОЗНАВСТВО” РОЗДІЛ І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

МОДУЛЬ І. УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА: ВИТОКИ, СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТОК

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1 ТЕМА: УКРАЇНОЗНАВСТВО ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА: ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. ІСТОРИКОЕТНОГРАФІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ

МОДУЛЬ ІІ. ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3 ТЕМА: ТРАДИЦІЙНЕ УКРАЇНСЬКЕ ЖИТЛО СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

ТЕМА: МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

МОДУЛЬ ІІІ. ДУХОВНА І КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНЦІВ

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5 ТЕМА: ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ЗДОБУТКИ УКРАЇНЦІВ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6

ТЕМА: ДУХОВНА КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №7 ІНТЕРАКТИВНИЙ КОЛОКВІУМ

ТЕМА: „НАЙБІЛЬШІ РІЧНІ ХРИСТИЯНСЬКІ СВЯТА” МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРАКТИВНОГО КОЛОКВІУМУ

МОДУЛЬ ІV. КРАЄЗНАВСТВО

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 8 ТЕМА: КУЛЬТУРА І ПОБУТ ДОНЕЧЧИНИ СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 9

ТЕМА: ДУХОВНІ ТА КУЛЬТУРНІ ОСЕРЕДКИ ДОНЕЧЧИНИ

РОЗДІЛ ІІ. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

ДОДАТОК 1. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЇ

ДОДАТОК 2. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ ВІДГУКУ ПРО ВІДВІДУВАННЯ НМЦ „СВІТЛИЦЯ” ДОДАТОК 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ ВІДГУКУ НА ФІЛЬМ

ТЕМАТИЧНИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК УКРАЇНОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Донбаська національна академія будівництва і архітектури

Кафедра прикладної лінгвістики та етнології Секція української мови та народознавства

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до семінарських занять та самостійної роботи

з курсу “Українознавство”

для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання

Укладачі:

проф. І. Є. Намакштанська асист. Ю. М. Новикова асист. Р.М. Назар