2. Основні етапи розвитку та функціонування Державного казначейства.

Уряд держави завжди намагається управляти економікою через казначейську та грошову політику.

Казначейська політика – це політика використання можливостей уряду справляти податки і здійснювати витрати Державного бюджету для регулювання рівня ділової активності й вирішення різних соціальних завдань. Казначейська політика включає в себе дискреційну та автоматичну.

Дискреційна казначейська політика – це свідоме регулювання державою процесу оподаткування і здійснення державних витрат з метою впливу на реальний обсяг національного виробництва, зайнятість населення, інфляцію та економічне зростання.

Автоматична казначейська політика, чи політика внутрішніх стабілізаторів, включає зміну податкових надходжень, систему соціального захисту та інше.

Однією з головних причин появи системи Державного казначейства в Україні в тій економічній ситуації, що склалася у країні в 90-х роках ХХ ст., стала неможливість та відсутність потрібної якості виконання усього комплексу необхідних функцій вітчизняними банківською та фінансовою структурами, яка передбачена казначейською політикою.

У розвитку Державного казначейства виділяють такі етапи розвитку:

1. Заснування організаційної структури органів казначейства, функціональність яких у процесі розвитку змінювалася;

2. Перерозподілом функцій як між банківською і фінансовою системами, галузевими міністерствами й відомствами, так і між підрозділами центрального апарату Міністерства фінансів України, його місцевими фінансовими органами та органами Держказначейства.

3. Запровадженням казначейського обслуговування бюджетів, яке передбачало:

• оптимізацію процесу управління грошовими ресурсами, що ґрунтуються на принципі функціонування єдиного казначейського рахунку;

• здійснення попереднього й поточного контролю первинних документів розпорядників бюджетних коштів;

4. Входження усієї системи Держказначейства до системи електронних платежів НБУ.

На першому етапі казначейство діяло як одна із структур Міністерства фінансів, а його керівником був заступник міністра. З 1999 року воно вже стало центральним органом виконавчої влади, діяльність якого регламентується міністром фінансів.

3. Державне казначейство України – повноважений учасник бюджетного процесу

Усі учасники бюджетного процесу наділені відповідними бюджетними повноваженнями, сутність і характер яких визначаються Бюджетним кодексом України. кодекс запроваджує систему єдиних процедур для ухвалення рішень усіх учасників бюджетного процесу.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадіями бюджетного процесу визнаються:

1. складання проектів бюджетів;

2. розгляд та ухвалення закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

3. виконання бюджету, у т.ч. в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4. підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та ухвалення рішення щодо нього.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

Бюджетними повноваженнями визнаються права й обов’язки учасників бюджетних правовідносин. Учасниками бюджетного процесу є: Президент України, ВРУ, Комітет ВРУ, Верховна Рада АРК, ради органів місцевого самоврядування, НБУ, КМУ, Мінфін, ДКУ, Рада міністрів АРК, органи державного фінансового контролю, місцеві державні органи, головні розпорядники бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв’язків, а також міжбюджетних відносин, у зв’язку з тим що бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики держави.

Між бюджетні взаємовідносини – це форма взаємовідносин, в якій забезпечується зв’язок різних ланок бюджетної системи. Вони визначаються державним, територіальним та бюджетним устроєм країни.

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить також і якість його виконання.

Бюджетне планування – це система обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і використання фінансових ресурсів.

У процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з програмою економічного й соціального розвитку; визначаються обсяг доходу бюджету та резерви його зростання, обсяг видатків та резерви їхнього скорочення; створюється належна фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між окремими ланками бюджетної системи, утворюються державні матеріальні та бюджетні резерви.

Організація бюджетного планування передбачає такі етапи:

1. Складання проектів бюджетів;

2. Розгляд проектів бюджетів;

3. Затвердження бюджетів.

Кожний етап бюджетного процесу має свої особливості, які характеризуються переліком органів, залучених до нього, та їхніми функціями.

І етап. Організація складання проектів бюджетів забезпечується КМУ, а також місцевими державними адміністраціями. Безпосередньо роботу зі складання проектів бюджетів за дорученням органів виконавчої влади виконує Мінфін та його органи на місцях.

Процес складання проектів бюджетів здійснюється у такій послідовності:

• По-перше, фінансові органи аналізують звітні дані про виконання Державного та місцевих бюджетів за попередній період;

• По-друге, складання проекту бюджету пов’язано з розрахунками конкретних видів доходів і видатків;

• По-третє, після завершення розрахунків фінансові органи беруться до третьої стадії складання проекту бюджету, а саме: збалансування дохідної та видаткової частини бюджетів.

Існує три типи збалансування: доходи перевищують видатки, (резерви фінансують у найбільш важливі напрямки); доходи дорівнюють видаткам; і найчастіше видатки перевищують доходи (потребує перегляду проект бюджету).

Бюджетним кодексом передбачене перехід до нормативного планування бюджетів, в результаті якого КМУ доводить до відома органи місцевої виконавчої влади такі показники:

• проектні нормативи (відсотки) відрахувань від регулюючих доходів;

• розмір дотацій і субвенцій, які передбачаються надати з Держбюджету, та їх цільове призначення;

• перелік видатків, які передбачається передати з Держбюджету на фінансування бюджетів нижчого рівня.

ІІ етап. Розгляд та ухвалення закону Про Державний Бюджет України, рішень про місцеві бюджети, що забезпечується ВРУ, ВР АРК та місцевими радами.

ІІІ етап. Передбачає виконання бюджету, у т.ч. в разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети. Організовують виконання бюджету КМУ, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі комітети місцевих рад за допомогою Мінфіну та його органів на місцях, органів Державного казначейства, органів Державної податкової адміністрації, державної контрольно-ревізійної служби України.

ІV етап. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та ухвалення рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Бюджетні асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджет.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуванням, виділеними на відповідні заходи. (Є головні та розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня).

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок Держбюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Головні розпорядники коштів ДБУ визначаються відповідно до бюджетного кодексу України та затверджуються законом про Держбюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішення про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Бюджетний період – час, упродовж якого є чинним затверджений бюджет.

Касове виконання Держбюджету здійснюється органами ДКУ в межах відкритих бюджетних асигнувань та надходжень на відповідний реєстраційний рахунок у системі Єдиного казначейського рахунку. Касове виконання здійснюється шляхом проведення платежів Державним казначейством безпосередньо на користь тих підприємств, організацій, що надали послуги, виконали роботи розпорядників бюджетних коштів або на користь отримувачів бюджетних коштів.

Органи Державного казначейства в місячний термін після прийняття відповідного бюджету отримують від Міністерства Фінансів чи територіальних фінансових органів розпис доходів та видатків.

Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Він містить помісячну розбивку та деталізацію показників надходжень до бюджету і видатків затвердженого бюджету відповідно до бюджетної класифікації.

Облік доходів та здійснення видатків здійснюється на окремих, відкритих на ім’я органів Державного казначейства рахунках. Органи Державного казначейства щоденно готують інформацію про рух коштів на Єдиному казначейському рахунку відповідно бюджету.

Органи Державного казначейства здійснюють перерахування коштів та проведення платежів у межах наявних грошових коштів та затверджених документів розпорядників коштів.

До бюджетних повноважень Державного казначейства України належать:

1. касове виконання бюджетів за доходами;

2. касове виконання бюджетів за видатками;

3. контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Органи ДКУ щодо касового виконання бюджетів за доходами наділені такими повноваженнями:

• встановлюють порядок відкриття рахунків в управліннях ДКУ для зарахування кожного виду податку і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

• здійснюють розподіл доходу між бюджетами відповідно до нормативів відрахувань відповідно до закону про бюджет на відповідний рік;

• готують розрахункові документи і проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, ін.. органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів тощо;

• здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

• організовують ведення обліку доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

• складають щоденну, періодичну та річну звітність за доходами бюджету відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів та подають її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням та сплатою платежів і бюджету та державних цільових фондів.