- •Культура україни кінця хvііі – початку хх століття План
- •1. Роль творчості т.Г.Шевченка у становленні української культури
- •2. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії
- •3. Література другої хіх століття
- •4. Образотворче мистецтво, музика, театр
- •5. Культура як умова відродження нації в українській естетичній традиції кінця XIX - початку XX ст.
- •6. Гуманізм українського неоромантизму
- •7. Взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі
- •8. Український авангард 1900 - 1910-х рр.
2. Українська суспільна думка: розвиток науки і філософії
У другій половині XIX ст. виникли нові фактори, які сприяли прискоренню загального культурного розвитку України. Значну роль координації творчих пошуків між ученими відіграли численні наукові товариства, які виникли у 70 - 90-х рр.: Харківське математичне товариство, Київське фізико-математичне товариство, історичне товариство Нестора Літописця, Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, історико-філологічні товариства при Харківському, Новоросійському університетах, Ніжинському історико-філологічному інституті та ін. Усі вони видавали свої періодичні органи, які читали не лише науковці, а й широкі кола громадськості.
Значне пожвавлення бачимо в усіх галузях наукової творчості, зокрема, в суспільствознавстві. Розвиток економічної думки в Україні в середині XIX ст. та у пореформений період зумовлювався передусім станом економічного та політичного життя у країні в цілому, а також впливом ідей західноєвропейських шкіл.
Визначне місце у розвитку демократичної думки в Україні посідав М.П.Драгоманов (1841-1895), видатний український мислитель, історик, публіцист, етнограф, літературний критик.
Значні зрушення відбулися в історичній науці завдяки публікації архівних матеріалів, літописів, мемуарів та інших матеріалів. Важливу роль у пожвавленні історичних досліджень відіграв щомісячний журнал "Киевская старина", заснований 1882 р. у Києві.
Своєю плідною діяльністю виділявся М.І.Костомаров. З-під його пера з'являються все нові й нові праці - "Богдан Хмельницький", "Гетьманство Виговського", "Гетьманство Юрія Хмельницького", "Руина", "Мазепа", "Павел Полуботок" та ін. У численних дослідженнях він намагався вирішити ним же поставлене завдання - висвітлення історії широких народних мас як основного предмета історичної науки.
Вагомим був творчий доробок О.М.Лазаревського (1834-1902), присвячений історії Лівобережної України другої половини XVII-XVIII ст. у працях "Малороссийские посполитые крестьяне" (1648-1783), "Описание старой Малороссии", "Люди старой Малороссии" та ін.
Помітну роль відігравав В.С.Іконников (1841-1923), автор фундаментального "Опыта русской историографии". Численні праці з історії, археології та етнографії України написав В.Б.Антонович (1834 - 1908). Серед них - "Дослідження про міста в Південно-Західній Русі за актами 1432 – 1500 - 1798", "Дослідження про козацтво за актами 1500 - 1648", "Археологічні знахідки і розкопки в Києві і Київській губернії".
З 80-х рр. дослідження історії України розпочала історик та етнограф народницького, а згодом буржуазно-ліберального напрямку О.Я.Єфименко (1848 -1918). Їй належать, зокрема, праці "История украинского народа", "Копные суды в Левобережной Украине", "Турбаевская катастрофа", "Дворянское землевладение в Южной Руси", "Очерки истории Правобережной Украины" та ін.
З революційно-демократичних позицій історію України висвітлювали І.Я.Франко, С.А.Подолинський, П.А.Грабовський та ін. їхнім творам притаманні співчутливе змалювання тяжкого становища народних мас, підтримка визвольної боротьби трудящих.
Політика жорстокого національного гноблення, що її проводив царський уряд (мається на увазі Валуєвський циркуляр 1863 р. і Емський акт 1876 р., згідно з якими заборонялося друкувати літературу українською мовою), значно ускладнила розвиток філологічних наук. Однак і в цей складний час учені дбали про прогрес українського мовознавства. Значна робота провадилася в галузі лексикографії. Численні праці з історії української мови, літератури й фольклору написав П.Г.Житецький (1837 - 1911) - "Очерк звуковой истории малорусского наречия", "Очерк литературной истории малорусского наречия в XVII в." та ін. Глибоко розробляв проблеми вітчизняного мовознавства О.О.Потебня (1835 -1891).
У галузі фольклористики й етнографії плідно працювали М.Ф.Сумцов, П.П.Чубинський, М.П.Драгоманов та ін.
Розвиток юридичних наук в Україні пов'язаний з іменами таких учених, як М.Ф.Владимирський-Буданов (історія російського, українського, литовського і польського права), О.Ф.Кістяківський (кримінальне право, історія права і судочинства в Україні), В.А.Незабитковський (міжнародне право).
Філософська думка 60 - 70-х рр. в Україні найяскравіше репрезентована своєрідною гуманістичною концепцією, котра набула назву "філософії серця", її автор - Памфіл Юркевич (1827 - 1874).
Класична доба української філософії, представлена творчістю Г.Сковороди, М.Гоголя, М.Костомарова, П.Куліша, П.Юркевича тощо, яскраво демонструє нам основні риси українського світоглядного менталітету в їх суттєво зрілій формі.