V. Розвиток активного словника.

1. Уточнення словника іменників та його збагачення.

2. Формування словника дієслів: активне засвоєння інфінітиву, питального та наказового способу дієслів (Можна співати? Хочу їсти).

3. Уточнення та збагачення уявлень дітей про розмір, колір, форму; введення в мовлення прикметників, що позначають ознаки та якості предметів.

4. Збагачення активного словника дітей прислівниками, які позначають місцезнаходження предмета (там, тут, ось, ось тут), кількість (мало, багато, нічого), порівняння ( більше – менше), та оцінку дій (добре, погано, голосно, тихо); відчуття (тепло, холодно, смачно).

5. Поступове введення в активний словник займенників: я, він, вона, вони, (ти, ви), числівників (один, два, три, жодного), прийменників: на, в, під, за, у) сполучника І.

6.Формування складової структури слів.

7. Відтворення наголошеного складу та інтонаційно – ритмічного малюнка в словах зі складовою структурою типа:

ПГ+ПГП (лимон, батон)

ПГП+ПГП (зайчик)

ПГ+ПГ+ПГ (малина, молоко)

ПГ+ПГ+ППК (корівка, доріжка), утворення іменників за допомогою зменшувально – пестливих суфіксів.

8. Формування звуковимови в складі слова.

Звуки [м], [п], [б], [к], [г], [х], [т’], [д], [н], [c’], [з’].

Vі. Формування граматичної будови мовлення.

Навчання дітей різним засобам словозмінення та стандартним, найбільш продуктивним засобам словотворення (на матеріалі предметних і сюжетних малюнків; відповіді на питання за демонстрацією дій, повтор відповідей кількома дітьми).

1. Утворення давального відмінку іменників зі значенням суб’єкта (Кому?).

2. Утворення орудного відмінку іменників із закінченням – ом із значенням знаряддя (сокирою).

3. Утворення родового відмінку іменників з прийменником У (Кошеня у кішки).

4. Закріплення вміння утворювати множину іменників чоловічого роду в називному відмінку.

5. Утворення іменників із зменшувально – пестливими суфіксами: -ик, - ок, - чик (носик, зайчик), - очк, - ята.

6. Уміння вживати дієслова в декілька формах: інфінитиві, наказовому та дійсному способі теперешнього часу 3- ї особи однини та множини.

7. Закріплення уміння утворювати форму наказового способу дієслів. (Йди, стрибай, стій).

8. Утворення дійсного способу дієслів від дієслів наказового способу засобом „нарощування” звука [т’] ( лежи – лежить, сиди – сидить).

9. Утворення та диференціація дієслів 3-ї особи однини і множини дійсного способу (за демонстрацією дій, за сюжетними малюнками), а також диференціація питань до цих дієслів (Що робить? – сидить, спить. Що робить? – сидять, сплять).

10. Навчання дітей вживанню зворотної форми дієслів 2-ї особи однини теперешнього часу дійсного способу (за малюнками: вмивається, одягається).

11. Навчання узгодженню підмета і присудка у формі 2–ї особи однини та множини теперешнього часу дійсного способу. (Він іде. Вони йдуть. Хлопчик спить. Діти сплять).

12. Узгодження прикметників, які позначають ознаки, котрі діти можуть почути, побачити, доторкнутися з іменниками чоловічого та жіночого роду в називному відмінку однини.

13. Узгодження іменників з прикметниками в непрямих відмінках.

14. Узгодження займенників моя, мій з іменниками (Мій м’ячик, моя лялька).

15. Правильне вживання займенників „мене”, „мені” в родовому відмінку та давальному відмінках (У мене, мені).

16. Диференціація роду та числа дієслів минулого часу (впав – впала – впали).