38.Показники ефективності зовнішньої торгівлі. Повна, бюджетна й економічна ефективність експорту.
Зовнішня торгівля (ЗТ) є основним напрямом господарської діяльності суб'єктів ЗЕД. Зовнішньоторговельні операції складають 80% всіх операцій, які включають ЗЕД суб'єктів світового господарства. Це означає, що у зовнішній торгівлі, насамперед, і розкривається головний зміст господарської діяльності суб'єктів ЗЕД.
Зовнішня торгівля - це відносини між суб'єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталу, робочої сили та послуг. Конкретний зміст зовнішньої торгівлі знаходить свій прояв у діяльності різних суб'єктів світового господарства.
По критерію суб'єктів, що здійснюють зовнішньоторговельні операції можна виділити:
1. Зовнішня торгівля держави - це сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни.
2. Зовнішня торгівля окремих суб'єктів ЗЕД - це сукупність експортно-імпортних операцій, що здійснюється кожною з них окремо.
Зовнішня торгівля ЗЕД характеризується такими показниками: 1. По критерію обсягу зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють:
1.1. Експорт суб'єктів ЗЕД - це продаж товарів іноземним суб'єктам ЗЕД та їх переміщення через митний кордон країни - місцезнаходження суб'єкта ЗЕД (експортера).
1.2. Реекспорт суб'єктів ЗЕД - це продаж іноземним суб'єктам ЗЕД та вивіз за межі країни товарів, які раніше були ввезені на її територію.
1.3. Імпорт суб'єктів ЗЕД - це купівля товарів у іноземних суб'єктів ЗЕД та їх введення на територію країни, включаючи закупку товарів, які призначаються для особистого споживання національними організаціями та відомствами, що знаходяться за кордоном.
1.4. Реімпорт суб'єктів ЗЕД - це імпорт товарів, які раніше вивозилися із країни і не підлягали переробці.
1.5. Зовнішньоторговельний оборот суб'єктів ЗЕД - це обсяг їх експортно-імпортних угод за певний проміжок часу (як правило один рік).
1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД - це оцінка їх експортно-імпортних угод у постійних цінах певного проміжку часу, як правило за певний рік.
1.7. Генеральна торгівля суб'єктів ЗЕД - це обсяг їх зовнішньоторговельного обороту з урахуванням вартості транзитних товарів. Цей показник, наприклад, характеризує зовнішню торгівлю держави як суб'єкта
1.8. Спеціальна торгівля суб'єктів ЗЕД - це чистий зовнішньоторговельний оборот, тобто продукція, яка остаточно була експортована або імпортована із країни.
2. По критерію структури виділяють такі показники ЗТ:
2.1. Товарна структура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД - це розподіл обсягу експорту на імпорт по основним товарним позиціям. Останні, наприклад, відображені в Єдиному митному тарифі України, де вказані всі товари, які підлягають експорту чи імпорту в нашій державі.
2.2. Географічна структура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД - це розподіл їх експорту та імпорту по окремими країнам, групам країн, регіонам світу,
2.3. Інституціональна структура зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД - це розподіл зовнішньої торгівлі по суб'єктах та методах здійснення експортно-імпортних операцій.
3. По критерію динаміки зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
3.1. Темпи росту експорту суб'єктів ЗЕД.
3.2. Темпи росту імпорту суб'єктів ЗЕД.
3.3. Темпи росту зовнішньоторговельного обороту.
3.4. Темпи приросту експорту.
3.5. Темпи приросту імпорту.
3.6. Темпи приросту зовнішньоторговельного обороту.
4. По критерію результативності зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД виділяють такі показники:
4.1. Сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів за певний проміжок часу (як правило за місяць, квартал, рік). Конкретна величина сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД становить різницю між вартістю їх експорту і імпорту.
Е - І = Сальдо
В зв'язку з цим виділяють:
- позитивне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД. Це означає, що вартість експорту перевищує вартість імпорту;
- негативне сальдо торговельного балансу суб'єктів ЗЕД - вартість імпорту перевищує вартість експорту
4.2. Сальдо балансу послуг суб'єктів ЗЕД - це різниця між вартістю послуг, які надають суб'єкти ЗЕД і вартістю послуг, які вони отримують. Цей показник також має:
- позитивне сальдо - вартість експорту послуг більше вартості імпорту послуг;
- негативне сальдо - вартість імпорту послуг більше вартості експорту послуг.
4.3. Умови зовнішньої торгівлі суб'єктів ЗЕД. Цей показник розраховується як індекс умов торгівлі по таким формулам:
ІумЗТі = І серед.цінЕі / І серед.цін Іі,
де ІумЗТі - індекс умов ЗТ у і-му році:
чисельник - індекс середніх цін експорту у і-му році;
знаменник - індекс середніх цін імпорту у і-му році.
Якщо індекс умов зовнішньої торгівлі дорівнює 1, то дані умови не змінились, порівняно з попереднім роком.
Якщо частка менше 1, то умови зовнішньої торгівлі погіршились. Це означає, що товар продається дешевше, а купується по вищим цінам.
Якщо частка більше 1, то умови зовнішньої торгівлі покращились. Це означає, що товари продаються дорожче ніж купуються.
Показник умов експорту суб'єктів ЗЕД - це індекс середніх цін експорту. Розраховується по такій формулі:
І серед.цінЕі = І серед.цінЕі / І серед.цінЕб,
де чисельник - індекс середніх цін експорту в і-му році;
знаменник - індекс середніх цін експорту в базисному році.
Якщо частка дорівнює 1, то умови експорту суб'єктів ЗЕД не змінились.
Якщо частка менше 1, то умови експорту суб'єктів ЗЕД погіршились. Це означає, що товари продаються по нижчим цінам у даному році порівняно з попереднім роком.
Якщо частка більше 1, то умови експорту суб'єктів ЗЕД покращились. Це означає, що в даному році товари експортуються суб'єктами ЗЕД по вищим цінам ніж у попередньому році.
Показник умов імпорту суб'єктів ЗЕД. Розраховується по формулі:
ІНДЄКС С.Ц. 1(2009 р.) = І С.Ц. ІІ / І С.Ц. ІІ,
де чисельник - Індекс середніх цін Імпорту в і-му році; знаменник - індекс середніх цін імпорту у базисному році.
Якщо частка дорівнює 1. то умови імпорту суб'єктів ЗЕД не змінились.
Якщо частка більше 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕД погіршились. Це означає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари в даному році, по вищим цінам ніж у попередньому.
Якщо частка менше 1, то умови імпорту суб'єктів ЗЕД покращились. Це означає, що суб'єкти ЗЕД імпортують товари в даному році по нижчим цінам ніж у попередньому році.
Повна, бюджетна й економічна ефективність експорту.
Під ефективністю зовнішньоекономічної діяльності в узагальненому вигляді розуміють співвідношення сукупності затрат і доходів від цієї діяльності. Для досягнення найбільшого економічного ефекту від зовнішньоекономічної діяльності слід розвивати виробництво експортної продукції, яка дозволяє одержати найбільшу валютну виручку на одиницю затрат, та імпортувати ті товари, власне виробництво яких викликало б найбільші затрати на одиницю вкладених валютних коштів.
Аналіз економічної ефективності зовнішньоекономічної діяльності проводять для того, щоб обгрунтувати пропозиції про продаж купівлю товарів, оцінити структуру, що склалася, напрямки зовнішньоторгового обороту підприємства.
Підприємство-виробник у даний час може вибрати ринок збуту, тобто може визначити, де йому вигідніше реалізувати свою продукцію - на внутрішньому чи на зовнішньому ринку. У зв'язку з конвертованістю в майбутньому гривні ця проблема буде ще більш актуальною. Вигідність реалізації продукції на зовнішньому ринку і закупки там же необхідних підприємству товарів відображають показники ефективності зовнішньоекономічної діяльності. У цьому випадку велике значення має аналіз внутрішніх і світових цін на ту ж саму продукцію, затрати на перевезення, завантаження, страхування, сплату митних та інших платежів й інші накладні витрати.
Таким чином показники ефективності ЗЕД підприємства та їх аналіз дозволяють виявити вигідність зовнішньоекономічних операцій з імпорту і експорту.
З точки зору виробника експортної продукції (товарів), яка безпосередньо виходить на зовнішній ринок, показники ефективності ЗЕД розраховують на основі таких даних:
- затрати на виробництво експортної продукції (Зе);
- вартість експортної продукції у відпускних (внутрішніх) цінах (Ц,);
- вартість експортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютна виручка від продажу продукції на зовнішньому ринку (Ве);
- вартість імпортної продукції у зовнішньоторгових цінах або валютні кошти, затрачені на закупку імпортних товарів (В,);
- вартість реалізації імпортних товарів за внутрішніми цінами (Ці);
- затрати на придбання вітчизняних товарів, аналогічних імпортним (3^.
Послідовність відтворення товарно-грошових експортно-імпортних операцій може бути такою. Початковою стадією ЗЕД є виробництво продукції для експорту, остаточною - використання імпортного товару (продукції) замість вітчизняного аналогу. Повна схема ЗЕД підприємства може розглядатися таким чином. Затрати на виробництво продукції, яка може бути експортована (Зе), реалізація її на внутрішньому ринку з одержанням гривневої виручки (іу або на зовнішньому ринку - валютної виручки (Ве), використання валютних коштів для придбання необхідних імпортних товарів (продукції) (В,). Для аналізу вигідності такої операції остання величина може бути перерахована у внутрішні ціни (Ц.) і порівняна із затратами на придбання вітчизняних товарів (продукції), аналогічних імпортним (3).
Використовуючи вищевказані показники, розраховують:
а) повну ефективність експорту та імпорту;
б) економічну ефективність виробництва експорту і використання імпорту;
в) бюджетну (валютну) ефективність експорту та імпорту.
Показники повної ефективності експорту (імпорту) характеризують у цілому сукупний процес виробництва і реалізації (для експорту), реалізації і використання (для імпорту).
Показники економічної і бюджетної ефективності відображають лише окремі частини зовнішньоекономічних операцій. Економічна ефективність характеризує процес виробництва експорту і використання імпорту. Бюджетна ефективність характеризує процес обігу продукції (товарів), тобто реалізацію експорту на зовнішньому ринку і використання імпорту на внутрішньому ринку.
Показники повної ефективності експорту та імпорту визначають на основі співвідношення їх вартості у зовнішньоторгових цінах і затратах на виробництво.
Показники економічної ефективності виробництва експорту (використання імпорту) визначають на основі зіставлення вартості експорту (імпорту) товарів за внутрішніми цінами і затрат на виробництво.
Бюджетну ефективність розраховують у вигляді зіставлення вартості експортних або імпортних товарів (продукції) у зовнішньоторгових і внутрішніх цінах.
Якщо Пen і П.in більше одиниці, то експорт та імпорт такої продукції економічно вигідні.
Економічна ефективність виробництва експортної продукції П та її ефект Е визначають для того, щоб оцінити економічну зацікавленість виробників продукції, поставляти її на світовий ринок самостійно або через зовнішньоекономічні організації (формули 37, 38).
Таблиця 21
Розрахунок показників повної ефективності експорту і факторів, що впливають на його зміни (тис. грн.)
Отже, і зміни ефективності експорту окремих товарів, і і структурні зрушення збільшують середню повну ефективність експорту, визначену по всіх товарах. Вплив першого фактора зумовив підвищення повної ефективності експорту на 0,71%, а вплив другого фактора - на 0,35% при загальному зростанні середньої повної ефективності експорту на 1,06%.
Таким чином, проаналізувавши економічну ефективність усієї сукупності представлених товарів, можна зробити висновок про те, що повна ефективність збільшилася за рахунок підвищення ефективності виробництва експортної продукції на 0,041 пункту і зменшилася за рахунок зниження ефективності реалізації експортної продукції (бюджетної ефективності) на 0,026 пункту. Загальне збільшення повної ефективності, яке склалося під впливом вищевказаних факторів, становить 0,015 пункту.
39. Класифікаціянаселення за статусом зайнятості в СНР
До статистичного аналізу структури робочої сили, прогнозування попиту та пропозиції на ринку праці та до міжнародної співставимості даних з праці важливе значення має Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (МКСЗ-93) Використання вказаної класифікації забеспечує введення в статистичнуу практику категорій економічно активного населення за видами зайнятості.
Міжнародна класифікація статусу в зайнятості (InternationalClassificationofStatusinEmployment) визначає шість категорій зайнятого населення:
наймані працівники (employees) — усі трудящі, які виконують роботу за наймом;
роботодавці (employers) — трудящі, які працюють на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами і на постійній основі (тобто достатньо тривалий період) залучають до роботи на цьому підприємстві найманих працівників;
особи, що працюють за власний рахунок (ownaccоunt wor-kers), — трудящі, які, працюючи на власному підприємстві самі або з одним-кількома партнерами, протягом звітного періоду не наймали для роботи на своїх підприємствах працівників на постійній основі. При цьому вони могли мати у звітному періоді тимчасових найманих працівників;
члени виробничих кооперативів (membersofproduser’s coope-ratives) — трудящі, зайняті на власному підприємстві-кооперативі, що виробляє товари чи послуги, де кожен член має однакові з іншими права врозв’язуванні питань роботи підприємства, інвестування й розподілу доходу підприємства між його членами;
члени сім’ї, що допомагають (contributingfamilyworkers; раніше — «члени сім’ї, що працюють без оплати», — unpaidfamilyworkers) — трудящі, зайняті на орієнтованому на ринок підприємстві, що належить родичу, який мешкає в тому самому домашньому господарстві або окремо. Цих працівників не можна вважати партнерами, тому що ступінь їхньої участі в роботі підприємства з урахуванням витрат робочого часу та інших факторів, які слід визначати залежно від національних умов, не можна порівняти з участю в роботі голови підприємства;
особи, що працюють, але не підлягають класифікації (wor-kersnoclassifiedbystatus) — індивіди, стосовно яких наявна інформація недостатня або яких не можна віднести до жодної з наведених категорій.