- •19.Сутність та методи розрахунку валового внутрішнього продукту.
- •20.Виробничий метод розрахунку валового внутрішнього продукту.
- •21.Розподільний метод розрахунку валового внутрішнього продукту.
- •22.Метод кінцевого використання розрахунку валового внутрішнього продукту.
- •23.Номінальний і реальний ввп.
- •24.Визначення національного багатства та його склад.
- •25.Склад фінансових активів.
- •26.Класифікація нефінансових активів.
- •27.Баланс активів і пасивів.
- •28.Статистична оцінка стану та руху
- •29.Баланс основного капіталу як елемента національного багатства.
- •30.Показники використання основного капіталу.
- •31.Оборотні активи, їх склад та показники використання та оборотності.
- •32.Сутність зед. Класифікації та групування в статистиці зед.
- •У практиці міжнародної торгівлі використовуються групування зовнішньоекономічних операцій між країнами-контрагентами:
- •За видами операцій — купівля продаж товарів, торгівля послугами, надання кредитів;
- •Групами товарів (машини, устаткування, мінеральні продукти тощо) і видами послуг (транспортні, туристичні, послуги зв’язку, будівельні, страхові, фінансові і т. Ін.);
- •33. Статистичне вивчення обсягу, структури і динаміки експорту, імпорту і зовнішньоторговельного обороту.
- •34.Показники співвідношення експорту і імпорту.
- •35.Показники відкритості економіки країни та імпортної залежності.
- •36. Індексний метод у статистиці зовнішньої торгівлі. Система індексів вартісного, фізичного обсягів і цін експорту (імпорту).
- •38.Показники ефективності зовнішньої торгівлі. Повна, бюджетна й економічна ефективність експорту.
- •40. Основні категорії населення на ринку праці
- •43. . Статистичні показники економічної активності на ринку праці.
- •44. Джерела інформації про зайнятість населення
- •45.Основні види цін за якими оцінюються потоки продукції та
- •46. Зведені індекси цін, запропоновані Ласпейресом та Пааше
- •51.Система індикаторів, що характеризують рівень життя населення.
- •52. Макроекономічні показники, як індикатори життєвого рівня населення.
40. Основні категорії населення на ринку праці
Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.
Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманій й працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.
У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:
• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);
• особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;
• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.
Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.
41. Основні категорії населення на ринку праці за віком
Зайняті — це особи віком від 15 до 70 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в особистому підсобному сільському господарстві.
До безробітних належать особи віком від 15 років і старше, які не мають роботи, але активно шукають її, для чого реєструються в державних або комерційних установах служби зайнятості, готові відразу ж стати до роботи. За визначенням МОП безробітний — це людина, яка може і хоче працювати, але не має робочого місця. Безробіття — це соціально-економічне явище, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.
Особи поза робочою силою (економічно неактивне населення) — це частина населення, яка не входить до складу робочої сили:
До нього належать: особи у віці до 15 років; ті, які навчаються з відривом від виробництва; домашні господарки; пенсіонери та особи, які одержують пенсії на пільгових умовах або через інвалідність; особи, які не знайшли роботу за тривалого її пошуку; інші особи, які не шукають роботу зовсім.
42. Показники оцінки працездатності та навантаження Працездатність людини є функцією багатьох змінних, залежить від вихідного функціонального стану людини та дії факторів навколишнього середовища взагалі і виробничого — зокрема. У зв’язку з цим для її оцінки використовується система різних показників, які характеризують як кількісні і якісні результати роботи, так і функціональні стани працівника. Методика оцінки працездатності передбачає обов’язкове додержання певних правил: в кожному конкретному випадку слід спиратися на показники, найбільш адекватні для даного виду праці; не обмежуватися одним показником, а використовувати їх систему; при аналізі показників враховувати нормальні зрушення їх у зв’язку з добовою періодикою; кількісні показники необхідно обов’язково доповнювати якісними. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Це виробничі, фізіологічні і психологічні показники. До виробничих показників належать: продуктивність праці — виробіток продукції за одиницю часу; трудомісткість роботи — витрати часу на виробничу операцію; якість роботи (продукції) — наявність браку; втрати робочого часу і простої устаткування з вини працівника. Зазначимо, що якісні показники роботи більш інформативні для оцінки працездатності, оскільки вони великою мірою залежать від функціонального стану працівника і раніше знижуються в зв’язку з втомою, ніж кількісні показники. До фізіологічних показників належать: величина енергозатрат; частота пульсу, ударний і хвилинний об’єм крові; м’язова сила; м’язова витривалість; час сенсомоторних реакцій; частота дихань, легенева вентиляція, коефіцієнт споживання кисню; сила, рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування; критична частота злиття мигтінь; тремор (тремтіння рухової ланки); температура шкіри. Крім оцінки динаміки цих показників протягом робочого дня слід дати якісну оцінку, критеріями якої можуть бути: показники роботи при максимальному напруженні; фізіологічні затрати на одиницю роботи в динаміці робочого дня, тобто своєрідні коефіцієнти корисної дії працівника. До психологічних показників належать: увага (концентрація, переключення, розподіл); мислення; пам’ять; сприймання; емоційно-вольове напруження.
Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць: