39. (См.38,40)

40. Партійні системи та їхня типологія. Особливості партійної системи в Україні.

Партійна система – сукупність зв’язків і відносин між партіями в держ.

1) однопартійна (Куба, Північна Корея)

• квазібагатопартійність (Китай) – уявна багатопартійність

2) домінантна – з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно залишається при владі протягом десятків років; уряд формується лише домінуючою партією;

3) двопартійна (біпартизм) – дві найбільші, найвпливовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу; впливова опозиція партії, що програла вибори;

4) трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною партійною сист. (жодна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки 3 партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парлам.);

5) багатопартійні (блокова система, коаліція між партіями):

• помірно багатопартійні (відсутні антисистемні партії)

• поляризовані (розмежована ідеологія)

• атомізовані (велика кількість маленьких партій; уряд форм. на позапартійній основі, або на засадах широкої коаліції)

Політична партія – організована група громадян яка виражає інтереси тих чи інших громадян.

В Україні склалася багатопартійна система з малими партіями. Як свідчить досвід, політичне майбутнє таких партій пов'язане із створенням блоків (виборчих і парламентських). Ступінь поляризації українського електорату відносно невеликий, вплив антисистемних партій незначний, стійкою електоральною базою володіють просистемні ліві та праві партії. Звідси випливає, що партійна система України, за класифікацією Дж.Сарторі, відноситься сьогодні до помірно поляризованої системи. Таким системам не притаманні сильні центристські тенденції, тому деякі політики стверджують, що мїжпартійна боротьба може призвести до дестабілізуючої ситуації в державі. Сьогодні партії і вся партійна система України знаходяться на перехідному етапі. Або будуть продовжуватися спроби штучного створення домінуючої партії ("партії влади"), або політичний клас України зрозуміє, що реальне змагання між політичними партіями за владу є необхідною умовою демократії.

41. Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади. Виборча система в сучасній Україні.

Виборча система — сукупність правил і прийомів, які забезпечують певний тип участі суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових виконавчих органів, втілення волі тієї частини суспільства, котрої, згідно із законодавством, достатньо для визнання виборів дійсними.

Виборча система у вузькому розумінні — це механізм розподілу представницьких мандатів відповідно до підсумків голосування, механізм визначення «середньої» волі виборців. Існують такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Виборча система – сукупність правил і прийомів, які забезпечують участь громадян у формуванні представницьких органах влади. Базується на виборчому праві. Типи:

• мажоритарна (більшість голосів): одномандатні (відповідають кількості представників у парламенті) і багатомадндані округи (збігаються з кількістю адміністративно-територіальних округів):

o абсолютної більшості (50%+1)

o відносної більшості

• пропорційна – місця в парламенті пропорційні кількості голосів на виборах

o вибір партії

o вибір партії і кандидатів

• змішана

Виборча система впливає на формування типу партійної системи. Французький вчений Моріс Дюверже сформулював “три соціологічних закони” щодо впливу виборчої системи на кількість партій у суспільстві й на відносини між ними.

1. Пропорційна виборча система веде до партійної системи з численними партіями, які мають жорстку внутрішню структуру і не залежать одна від одної.

2. Мажоритарна виборча система голосування в два тури (абсолютної більшості) зумовлює появу партійної системи, до якої належать кілька партій, що мають гнучкі позиції і прагнуть до взаємних контактів і компромісів.

3. Мажоритарна виборча система голосування в один тур (відносної більшості) неминуче породжує партійну систему, яка характеризується суперництвом двох партій.

Виборча система в сучасній Україні.

Однопалатный парламент – верховная рада (450 місць). 225 депутатов обираються по мажоритарній системі, 225 – по пропорційній з 4% бар’єром. Термін депутатських повноважень – 4 роки.

Вибори в ВР:

Пропорційна основа. Рівне виборче право (1 голос у кожного), пряме (безпосер голосування), добровільні, вільні, таємні, особисті (голосує тільки сам за себе). Активне право – 18 рік. Пасивне – 21 рік.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) складання списків виборців;

2) утворення територіальних виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів депутатів.

Існують чергові вибори і позачергові (призначає президент)

Виборчий процес розпочинається за 120 днів

Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента. 225 теритиоріальних виборчих округів.

Президент

Активне – 18. Пасивне – 35. Висування – само висування або блок чи партія – лише одного кандидата. Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років

Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (смерть, імпічмент, відставка, здоров’я) та повторними (2 тур і зняття кандидатами себе з виборів)

Грошова застава вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії в розмірі п'ятисот тисяч гривень.

42. Вибори та їх класифікація. Типологія виборчих систем.

Особливою формою політичної участі є вибори, які формують центральні органи влади (президент, віце-президент, парламент) та органи місцевого самоврядування різних рівнів. Вони стимулюють політичну активність населення. У центрі передвиборчої боротьби здебільшого перебувають питання внутрішньої та зовнішньої політики, а результати голосування громадян визначають курс майбутнього уряду всередині країни та на міжнародній арені. Вибори супроводжуються зіткненням політичних сил, боротьбою не лише осіб, а й політичних платформ, політичних курсів, часом діаметрально протилежних.

Відбуваються вони за певними виборчими системами.

Виборча система — сукупність правил і прийомів, які забезпечують певний тип участі суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових виконавчих органів, втілення волі тієї частини суспільства, котрої, згідно із законодавством, достатньо для визнання виборів дійсними.

Мажоритарна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі.

Пропорційна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

Змішана виборча система — такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем.

Ця система здатна забезпечити конфігурацію політичних сил у парламенті відповідно до співвідношення сил у суспільстві на час виборів, реалізуючи переваги та певною мірою долаючи недоліки мажоритарної та пропорційної систем. За змішаної системи до однопалатного парламенту найчастіше одну половину обирають за пропорційною системою, іншу — за мажоритарною; до двопалатного законодавчого органу одну палату, здебільшого ту, яка складається з представників адміністративних територій, обирають за мажоритарною системою, другу — за пропорційною.