43. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії.

Важливою частиною будь-якої політичної системи в демократичних державах є регулярне проведення виборів до представницьких органів влади різного рівня, а також вищих органи, а також вищих посадових осіб країни й керівників місцевої виконавчої влади. Одночасно зі зміцненням і розвитком демократичних традицій удосконалюються форми і методи впливу на громадську думку, на виборців, а також лобістська і громадська діяльність різного роду.

Всі зусилля у виборчій кампанії спрямовані на оптимальне використання наявних ресурсів для посилення переваг кандидата і нейтралізації сильних сторін його опонентів. У процесі виборчої кампанії відбувається:

• Формування групи прихильників і стимулювання їх активності в день виборів;

• Залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися за кого;

• Ослаблення позицій опонентів та внесення сумнівів і розбіжностей у табір їх прихильників (контрпропаганда).

Головна дійова особа виборчої кампанії - кандидат у депутати на конкретну виборну посаду. Характер виборчої кампанії передбачає спільну роботу колективу людей (команди), які разом з кандидатом долають шлях до поставленої мети. Чим більше людей зацікавлені в перемозі кандидата, тим імовірніше ця перемога. Кожна виборча кампанія не схожа на інші.

Відомо, що у виборчій кампанії звичайно виділяється кілька основних етапів: формування законодавчої бази виборів; оголошення виборів; висування кандидатів (збирання підписів); реєстрація кандидатів; передвиборчі заходи; голосування; визначення результатів виборів (можливе призначення повторних виборів.

Основні етапи діяльності в ході виборчої кампанії:

1) організація та управління виборчою кампанією;


2) інформаційно-аналітичне забезпечування виборчої кампанії;


3) збирання первинної інформації;


4) аналіз проблемної ситуації;


5) приймання рішень (стратегія кампанії);


6) реалізація рішень (тактика кампанії);


7) контроль за голосуванням; підраховування голосів;


8) результати виборів.

44. Сутність, структура та функції політичної ідеології.

Політи́чна ідеоло́гія — система уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій.

Політична ідеологія має трирівневу структуру свого функціонування:

1) теоретико-концептуальний, який включає розробку та обґрунтування цілей, принципів, цінностей, ідеалів. На цьому рівні формується образ дійсності, тобто узагальнене уявлення групи про свої інтереси та цілі;

2) програмно-політичний, на якому загальні соціально-філософські принципи перетворюються в конкретні програми, лозунги, гасла, документи, вимоги політичної еліти. На цьому рівні відбувається поєднання загальних політичних поглядів з повсякденними потребами, які громадяни та їх об'єднання висувають до влади.

3) актуалізований (чи поведінковий), який свідчить про міру засвоєння громадянами цілей, вартостей, ідеалів, принципів політичної ідеології, наскільки вони втілені в діях громадян.

Структурними складниками політичної ідеології є:

1) політичні ідеї;

2) політичні теорії, концепції, доктрини;

3) політичні ідеали, цінності, мрії, утопії;

4) оцінка політичних процесів;

5) гіпотези, гасла, програми.

Функції:

Захисна функція. Передбачає захист інтересів та ідеалів класу (групи). В ній теоретично осмислюються і формулюються становище та потреби цих спільнот, що сприяє втіленню їхніх інтересів у життя, виробленню відповідних їм типів мислення, поведінки і програм діяльності.

Пізнавальна функція. Її сутність — озброєння громадян знаннями про політичну дійсність, сприяння зростанню їхньої політичної культури.

Соціально-регулююча функція. Політична ідеологія сприяє формуванню і координуванню відносин між соціальними спільнотами за певними принципами, впливає на реалізацію соціально-економічних, політичних та інших програм розвитку суспільства, на політичну активність і соціальний вибір громадян.