Порядок виконання роботи

1. Вивчити теоретичні основи визначення швидкості детонації ВР та фактори, які впливають на її стійкість.

2. Визначити швидкість детонації (V_ДШ) методом Дотриша для експериментальних вихідних даних з таблиці 5.1 та заповнити таблицю. Дані, які відсутні, вибрати з теоретичних відомостей.

Таблиця 5.1

Довжина L1, м	Довжина L2, м	νдш, м/с	νвр, м/с
1,25+0,01n	2,5 – L1	6500

де n – номер варіанта за списком.

Навести якісні графічні залежності функції V_ВР = f(d_з); V_ДШ = f(ρ), де

d_з – діаметр заряду, м;

ρ – щільність ВР у заряді, кг/м³.

Контрольні питання

1. Що таке детонація і які існують методи її визначення?

2. Від чого залежить швидкість детонації?

3. Що таке критичний діаметр і що таке граничний діаметр?

4. На чому засновано метод Дотриша?

Додаткова література

1. Ткачук К.Н., Федоренко П.И. Взрывные работы в горнорудной промышленности. – К.: Вища школа, 1990.

2. Росси Е.Д., Поздняков З.Г. Промышленные взрывчатые вещества и средства взрывания. / - М.: Недра, 1971.

3. Справочник по буровзрывным работам / М.Ф. Друкованый, Л.В. Дубнов, Э.О. Миндели и др.. / - М.: Недра, 1976.

Лабораторна робота №6

ПРИНЦИПОВА ТЕХНОЛОГІЯ, ТА ЗАСОБИ ЕЛЕКТРОВОГНЕВОГО ІНІЦІЮВАННЯ ВР.

Мета роботи – вивчити особливості будови засобів електровогневого підривання, послідовність технологічних операцій при його застосуванні.

Теоретичні відомості

Електровогневий спосіб підривання є досить ефективним елементом комплексу робіт, пов’язаних з проведенням гірничих виробок та необхідності послідовного підривання такої кількості зарядів, яка перевищує кількість ступенів сповільнення електродетонаторів.

До засобів електровогневого підривання зарядів відносяться:

а) 1 2 3 4 5

б)

7 6 5 4 3 2 1

в

)

Рис. 6.1 Засоби електровогневого підривання.

а)Капсуль-детонатор: 1-металева гільза, 2-чашечка з отвором, 3-первинна ініціююча ВР, 4-вторинна ініціююча ВР, 5-комулятивне поглиблення.

б)Вогнепровідний шнур: 1-направляюча нитка, 2-серцевина з димного пороху, 3-перше обплетення, 4-друге обплетення, 5-шар ізолюючої мастики, 6-зовнішня оболонка, 7-надвірна оболонка.

в)Запалювальний патрон: 1-пучок ВШ, 2-паперова гільза, 3=запалювальна речовина, 4-електрозапалювач, 5-проводи.

Для підпалювання ВШ використовується електрозапалювальний патрон (типу ЕЗП-Б) або запалювальний патрон ЗП-Б з електрозапальником. Вони застосовуються при підриванні від 6 до 38 шпурів (рис. 6.1.в).

В комплект до запалювального патрону (ЗП-Б) входить електрозапалювач вогнепровідного шнура (ЕЗОШ-М) чи електрозапалювальна трубка (ЕЗТ-2), (рис. 6.2).

a) б)

Рис. 6.2. Засоби електровогневого запалювання

а)Електрозапалювач ВШ «ЕЗОШ-М»: 1-металева гільза, 2-електрозапалювач,

3-пробка, 4-вивідні проводи.

б)Електрозапалювальна трубка «ЕЗТ – 2»: 1-металева гільза, 2-електрозапалю-вач, 3-пробка, 4-вивідні проводи, 5-відрізок ВШ (довжиною 25÷65 см).

Капсуль-детонатор з вогнепровідним шнуром називається запалювальною трубкою. Згідно з «Єдиними правилами безпеки при підривних роботах» довжина ВШ у запалювальній трубці допускається від 1 до 10м.

ВШ у дульці закріплюється спеціальним пристроєм.

ВШ за швидкістю горіння буває двох типів:

• нормального горіння – 0,86÷1 см/сек.;

• повільного горіння – 0,48÷0,56 см/сек.

Конструкція з патрону ВР та запалювальної трубки називається патроном-бойовиком (рис. 6.3).

а) б) в) г)

Рис.6.3. Схема конструкції патрона-бойовика

1-патрон ВР, 2-запалювальна трубка (капсуль-детонатор та ВШ), 3-поглиблення, 4-шпагат.

П

2

атрони-бойовики виготовляють на місці ведення вибухових робіт.

Після зарядки шпурів ВР та ЗІ, у відповідності з конструкцією заряду, з окремих ВШ, які відходять від зарядів, збирають вибухову мережу (рис. 6.3). Термін сповільнення вибуху зарядів досягається за рахунок різної довжини ВШ.

Р

ис.6.4. Схема вибухової мережі при підриванні вибоїв гірничих виробок:

1-вибій виробки, 2-заряджені шпури, 3-вивідні від зарядів відрізки ВШ, 4-шпа- гат, 5-зібраний пучок у електрозапалювальному патроні, 6-запалювальний патрон ЕЗП, 7-вивідні проводи електрозапалювального патрона.

У випадку, коли вибухова мережа складається із кількох комплектів електровогневого підпалювання ВШ, ці засоби можуть з’єднуватись у послідовну чи паралельну електричну мережу, залежно від джерела струму.

Послідовність технологічних операцій при електровогневому способах підривання:

• подати попереджувальний сигнал, виготовити патрони-бойовики та зарядити шпури;

• зібрати кінці ВШ у пучок;

• відрегулювати послідовність вибуху зарядів ВР довжиною ВШ (рис. 6.4);

• подати бойовий сигнал;

• при електровогневому способі – використати комплект електровогневого підривання (ЗП-Б та ЕЗОШ-М, чи ЕЗП-2);

• прокласти магістральні проводи до місця укриття підривника;

• після вибуху та провітрювання оглянути вибій;

• при наявності ліквідувати відкази (заряди, які не вибухнули);

• подати сигнал «Відбій».