Розділ 2. Мова як предмет логічного аналізу

2.4.Мова та метамова права і правознавства

Зантичності відомо багато парадоксів, які протягом тисячоліть бентежать логіко+філософську думку. Один з цих парадоксів під назвою «Еватл» безпосередньо стосується правових досліджень.

У засновника софістики Протагора був учень Еватл. Коли Еватл домовлявся про навчання у Протагора майстерності доводити будь+

яке твердження, була досягнута домовленість про те, що свій гоно+

рар за навчання Протагор отримає тільки після першого виграно+

го Еватлом судового процесу. Але після закінчення начання Еватл

протягом тривалого часу не брав участі у судових засіданнях. Коли

у Протагора урвався терпець очікувати обіцяну плату, він звернув+

ся до суду з позовом про стягнення з Еватла свого гонорару. Але

Еватл виявився надзвичайно здібним учнем прославленого софіста.

Він заявив, що не буде платити, бо згідно з умовою він не повинен

платити, доки не виграє свого першого процесу. Оскільки ж цей

перший процес фактично став процесом проти Протагора, то якщо

Еватл його виграє, тоді за рішенням суду Еватл не повинен плати+

ти, якщо ж програє — тоді за досягнутою умовою також не пови+ нен платити. Протагор же на це виставив протилежні аргументи: якщо процес буде ним виграний, Еватл мусить платити згідно з

рішенням суду, ящо ж програє — нехай платить за змістом угоди. Невідомо, чи мав реально місце такий судовий процес, і якщо

мав місце, яким було його рішення. Але протягом тривалого часу його формальна модель була викликом для юридачної та логич+ ної раціональності. Не зупиняючись на історичних деталях за+ пропонованих оцінок та варіантах рішень цього парадоксу,

відзначимо тільки, що найбільш адекватний підхід до нього у су+ часного логіка В.О. Свєтлова, якому вдалося довести, що від па+ радоксальності у даному випадку можна позбавитися. Описана

вище ситуація може бути представлена в такій схемі.

Аргументи Еватла:

Протагор не отримає плати, незалежно від того, чи Еватл програє, або, навпаки, виграє процес.

Аргументи Протагора:

Еватл мусить платити за рішенням суду або за угодою.

41

Логіка

Симетричність аргументів Еватла та Протагора створює вра+

ження про їхню однакову істиність. Але об’єднання цих протилежно скерованих аргументів становить логічну суперечність. Більш ре+

тельний логічний аналіз показує, однак, що обидві лінії аргументації

не можуть бути одночасно істинними. Для цього аналізу необхідно

вийти за межи повсякденноії мови і провести логічне розрізнення

між поняттями «Платити за угодою» і «Платити за рішенням суду», бо іхні семантичні та прагматичні ранги неоднакові.

Ці поняття взазмно незалежні на рівні повсякденної мови і

рівноправні для так званого «здорового глузду», але вони знахо+

дяться у відношенні семантичного підпорядкування з погляду

філософії права, аналізу юридичної мови та логіки юридичного міркування. Якщо якісь фізичні особи визнають зверхність суду

як інстанції, що перевершує своєю раціональністю та чинною си+

лою їхні можливості раціонального міркування та компетенції,

тоді вони повинні визнавати, що угода, укладена між ними, вва+

жатиметься точною лише тоді, коли вона відповідає законові, зокрема, одному з фундаментальних принципів права — прин+

ципу справедливості. Умова оплати гонорару лише після першо+

го виграного Еватлом процесу не може вважатися справедливою,

бо Еватл, навіть беручи участь у процесах, міг би ніколи їх не ви+

грати, так що Протагор назавжди лишився б справедливої вина+

городи за свою працю. Лише внаслідок необачності та самовпев+ неності Протагора ця невигідна для нього умова могла б з’яви+

тися в угоді. Припускаючи, що суд і закон непохитно служать справедливості, слід очікувати, що рішення можливого суду було

б на користь Протагорові, незважаючи на те, що воно суперечи+ ло укладеній з Еватлом угоді.

У цьому випадку ми маємо яскравий приклад того, що по+ всякденна мова, яка описує побутові відносини, суттєво відріз+ няється від спеціалізованої юридичної мови, яка описує право+ вий зміст повсякденних відносин. Повсякденна мова в такому разі називається мовою об’єктом, а юридична мова — мета мо вою. В свою чергу, юридична мова цивільного судочинства сама може стати мовою+об’єктом для мови загальної теорїі права. На+ решті, мова теорії права теж може бути об’єктом для мета+мови

юридичної логіки. Переход від мови до метамови дозволяє

вирішувати складні семантичні проблеми, які не можуть бути

42

Розділ 2. Мова як предмет логічного аналізу

розв’язані на рівні мови+об’єкта, завдяки більшій абстрактності

та точності метамови.

Контрольні запитання

Чому мові надається таке важливе значення у вивченні логіки?

Що таке мова з погляду семіотики? Якими є оcновні види мов?

Якими є основні види мовних виразів?

На які основні розділи поділяється семіотика? Що таке предметне значення і смисл?

Чим відрізняються між собою мова і мета+ мова?

43

Р о з д і л

Загальні принципи 3 (закони) правильного

міркування

3.1. Поняття логічного принципу (закону)

Загальне філософське визначення закону можна сформулю+

вати так: закон є об’єктивно+необхідний, сталий зв’язок між яви+ щами, який постійно повторюється . Сама ідея закону в євро+ пейській культурі була вперше введена давньогрецькими мисли+

телями (Піфагор, Анаксимандр, Геракліт) на підставі уявлень про

юридичний закон (nomos). Вони припустили, що подібно юри+ дичним нормам існують загальні закони буття природи, гро+

мадського життя, свідомості і мислення. Оскільки поняття юри+ дичного закону пов’язувалося з надприродними силами, що виз+ начають порядок речей, подій і долі людей, застосування більш загального поняття «закон» за межами власне юриспруденції було покликано підкреслити їх не залежний від людської свідо+ мості і волі характер.

Із сучасної точки зору будь+яка наука прагне відкрити зако+ ни того сектора реальності і людської діяльності, який вона вив+ чає. Тому можна говорити про агрономічні, геологічні, медичні, технічні тощо закони. Видатний французький філософ і фізик

кінця XIX — початку ХХ ст. Еміль Бутру запропонував розділи+

ти всі закони на декілька груп: закони логічні, математичні, ме+

ханічні, фізичні, хімічні, біологічні, психологічні, соціологічні, причому до останньої групи він відніс і юридичні закони. Для

цілей нашого дослідження цю класифікацію можна скорегувати в такий спосіб: закони природи, закони громадського життя, тех+

нологічні закони, закони логіки і математики, філософські зако+

ни, юридичні закони.

44

Розділ 3. Загальні принципи (закони) правильного міркування

З історичної точки зору очевидно, що в точному сенсі слова законом варто називати тільки юридичний закон (норму права).

Все+таки інші види законів вірніше (і це вже робиться сучасни+ ми, особливо англомовними, авторами) називати принципами,

тобто основними, головними, керівними ідеями, з якими мають

узгоджуватися всі інші положення даної науки. Разом з тим з ог+ ляду на усталені традиції вживання слова «закон» у навчальній і науковій літературі з логіки відзначимо тільки, що подальше за+

стосування виразів «логічні принципи» або «принципи логіки»

відповідає вживанню слів «логічні закони» і «закони логіки». В обох випадках під принципами (законами) логіки маються на увазі

стійкі зв’язки між думками, що гарантують необхідні якості пра' вильного міркування в будь'якій сфері — визначеність, послі' довність, несуперечливість та доказовість. У силу цього Бутру був цілком правий, коли говорив: «Закони, що панують над будь+

яким науковим дослідженням, є логічні закони». Він мав на увазі три сформульованих ще Аристотелем принципа — принцип то тожності, принцип несуперечливості і принцип виключеного тре тього, до яких Лейбниц запропонував додати принцип достатньої підстави. Ці закони або принципи мають ключове методологічне

значення не тільки для інших наук, але й для самої логіки, тому що будь+яка її форма повинна рахуватися з ними навіть тоді, коли

в деяких формальних системах доводиться виключати якийсь один

з них. Тому вони одержали назву основних, на відміну від необме+

женої безлічі можливих, але вже похідних від них принципів.

У деяких підручниках і навіть у науковій літературі ще мож+

на зустріти твердження про те, що принципи логіки є об’єктив+ ними принципами правильного мислення, що вони існують не+ залежно від волі людей і т.ін. У ХХ ст. було показано, що подібні твердження невірні. За аналогією з неевклідовими геометріями були розроблені нетрадиційні (неаристотеліві) логічні теорії, в яких перестають діяти ті або інші принципи традиційної логіки, кожний з яких являє собою певну схему правильного міркуван+ ня в досить обмеженій сфері мислення. Та обставина, що при ви+

користанні нетрадиційних логічних систем, у яких відсутні ті або

інші логічні принципи, можна одержати важливі теоретичні і практичні результати, говорить нам про те, що ці принципи не об’єктивні, а інтерсуб’єктивні, і прийняття того або іншого їхнього

45