Розділ 2. Історія розвитку філософської думки: загальна характеристика

проблемалюдськоїсолідарностімайбутньоголюдствавирішуєтьсяне так, як у філософії всеєдності, а з інших позицій. За світоглядну основу береться як релігія, так і наука: мрії про майбутнє стоять поряд з науковиманалізом, алезберігаєтьсяпостійнадляросійськоїфілософії ідея єднання людей. У роботах основних представників філософії космізму Володимира Одоєвського (1803–1869), Миколи Федорова (1828–1903), МиколиМорозова(1854–1946), КостянтинаЦіолковсько-

го (1857–1939), Володимира Вернадського (1863–1945) та ін. обґрун-

товується необхідність єднання людей на основі ідей екологічного змісту. Людське суспільство розглядалося не як випадкове явище у Всесвіті, воно мало стати могутнім фактором у космічній протидії хаосу, у збільшенні ентропії. Науково-технічні проекти Костянтина Ціолковського стали фундаментом сучасної космонавтики, технічним доповненнямдо«космічноїфілософії». Космосу, заповненомурізними формами життя, і людині, її розуму та творчості відводилося в цих проектах основне місце. Виокремлення в російському космізмі глобально-екологічної проблематики привело згодом до розробки видатним українським ученим і філософом Володимиром Вернадським учення про ноосферу і формування антропокосмічного світогляду.

Висновки

Враховуючивищевказане, можнавизначитиосновніриси, щопритаманні філософії кожного з розглянутих періодів.

1.Основнимирисамиантичноїфілософіїє: наявністьрізноманітних шкіл, течій, напрямів, ідеїякихсталиджереломвиникненнямайжевсіх пізнішихтипівсвітогляду; появастихійноїдіалектики, створенняцілісної картини світу на основі уявлення про єдині начала буття.

2.Основними рисами філософії Середньовіччя є: засилля в усіх сферах життя релігії; схоластика як спосіб філософствування; теоцентризм; геоцентризм; переважанняідеалістичнихнапрямівуфілософії; слабкі паростки матеріалізму.

3.Основним рисами філософії доби Відродження є: гуманізм; геліоцентризм; критика схоластики; відродження античної діалектики; пантеїзм; повернення до матеріалізму; дослідження проблем формуваннядержавинапереломномуетапіпереходудобуржуазнихсуспільних відносин.

67

Частина перша. Сутність філософії та основні етапи її розвитку

4.Основними рисами філософії Нового часу є: зв’язок з наукою; критикасхоластики; впровадженнявнаукуекспериментальнихіматематичних методів дослідження; раціоналізм й емпіризм як визначальні напрями філософії; розробка й застосування у процесі пізнання методів індукції та дедукції; просвітництво; розробка вчення про людину і її невід’ємні права.

5.Основними рисами німецької класичної філософії є: ґрунтовна розробка теорії діалектики, її логіки і методології, законів, категорій і принципів; змістовна критика традиційної метафізики; розгляд проблем теорії пізнання; змістовна розробка матеріалістичної концепції світорозуміння; постановка питання про розвиток суспільства як закономірний процес.

6.Основними рисами російської філософії XIX — початку XX ст. є: відсутність чіткої демаркаційної лінії між матеріалізмом та ідеалізмом; розробка переважно проблем людини і суспільного устрою, а не гносеології і онтології; літературна і літературно-критична форма філософствування; виразнарелігійно-моральнаспрямованість; широкий діапазон світоглядної проблематики.

Контрольні запитання

1.УчомувиявляєтьсякосмоцентризмфілософіїСтародавнього світу?

2.Які філософи Античності вам відомі?

3.Як філософи мілетської школи відповідали на запитання: «Що є першоосновою усього існуючого?»

4.Хто з античних філософів переорієнтував філософію з пізнання природи на пізнання людини?

5.У чому полягає особливість філософії Платона? Розкрийте сутність його філософії.

6.Вченнюякихантичнихфілософівпритаманніелементидіалектики?

7.У якому зв’язку, за Аристотелем, перебуває матерія та форма?

8.Назвіть визначальні ознаки середньовічної філософії.

9.Які філософи Середньовіччя вам відомі?

10.Що таке схоластика?

11.Які позитивні ідеї були розробленні середньовічними мислителями?

68

Розділ 2. Історія розвитку філософської думки: загальна характеристика

12.Учомуполягаєсутністьсуперечкипроприродууніверсалій, яка мала місце в схоластичній філософії?

13.У чому полягає гуманізм філософії Відродження?

14.Що таке пантеїзм? Назвіть його представників.

15.Якими є особливості натурфілософії епохи Відродження?

16.Які методи пізнання розвивали Ф. Бекон і Р. Декарт?

17.Учомуполягаєзначенняемпіризмуіраціоналізму? Якіособливості цих напрямів?

18.Окресліть характерні риси і сутність пантеїзму Б. Спінози.

19.Визначте ключові моменти французької філософії XVIII ст.

20.Назвіть основних представників німецької класичної філософії; що притаманно їх вченням?

21.НаякійпідставіІ. Кантзробиввисновокпронепізнаванність світу?

22.Як слід розуміти слова Маркса: «У Гегеля діалектика стоїть на голові, треба її поставити на ноги, щоб розкрити під містичною шкаралупою раціональне зерно»?

23.Якими є, за Гегелем, основні етапи розвитку абсолютної ідеї?

24.Визначте і обґрунтуйте сутність діалектики Гегеля.

25.У чому полягає антропологізм матеріалістичної філософії Людвіга Фейєрбаха?

26.Чому період кінця XIX — початку XX ст. у Росії нерідко називають духовним ренесансом?

27.Які основні проблеми ставила російська філософія першої половини XX ст.?

28.Назвіть головні риси російського космізму.

69

Розділ 3

Сучасна світова філософія

Сучасність у філософії має свій внутрішній масштаб. За звичкою, початкомсучасногоетапувважаютькінецьXIX ст., коливиниклинові форми філософствування, що стали домінуючими в Європі ХХ ст., основні ідеї яких розробляються і сьогодні1. Двадцяте століття являло собою особливий етап у розвитку сучасного суспільства. Воно вирізняється конфліктністю, суперечливістю, інтенсифікацією соціальних процесів, прискоренням темпів соціальних змін. Зрештою, це час зародження глобальних проблем. Усе це не могло не позначитися на характері тих питань, які висували філософи. Філософська парадигма ХХ ст. виступає як планетарне явище й могутня поліфонія етносоціальних світоглядних ментальностей.

Сучаснафілософіяєчасткоюсвітовоїкультуриімаєстатусвселюдськоїцінності. Їївивченнядаєключдорозуміннябагатьохпроцесів, що відбувались і відбуваються у духовному житті західного суспільства, інтенсивного діалогу, за яким орієнтується сьогодні Україна.

§1. Загальна характеристика сучасної світової парадигми

Філософію, яка існувала до середини XIX ст., називають класичною. Це був значний крок у становленні теоретичної думки порівняно з усім попереднім філософським розвитком. Характерна ознака цієї філософії — безмежнавіраврозум. Філософам-класикамвластивийпізнаваль- ний оптимізм, упевненість у тому, що раціональне пізнання, наука є тією силою, яка згодом дасть змогу вирішити всі проблеми, які стоять перед людством. Особливістю класичної філософії є також те, що, розглядаючи людину та історію, вона сконцентрувала свою увагу навколо проблеми свободи та інших гуманістичних цінностей і стверджувала необхідність раціональногопізнаннязагальнолюдськихморальнихпринципівтаідеалів.

Філософія ХХ ст. (некласична) формувалася насамперед як антитеза класичній, як певне нове філософське мислення. Для сучасної філософії характерні такі суттєві риси.

1 У зв’язку з обмеженістю обсягу підручника, у розділі розглядаються в основному західні напрями і течії сучасної філософії.

70

Розділ 3. Сучасна світова філософія

1.Сучасна філософія характеризується наявністю різноманітних шкіл. Найбільш відомими є такі: герменевтика, екзистенціалізм, неопозитивізм, неофрейдизм, неотомізм, персоналізм, прагматизм, структуралізм, феноменологія, філософська антропологія, марксизм та ін. Проте це аж ніяк не означає її «космополітизації». Навпаки, сучасна філософіянабула«загальнолюдського», «планетарного» характеру. Річ

утім, щоXX ст. — цечасстановленняновогорівняцілісностілюдства, якепочинаєактивновизначатисебеяксуб’єктзагальнолюдськоїпрактики. За цих умов філософія вперше за всю свою історію стає реально «світовою філософією» — її провідні школи набувають статусу світових тенденцій планетарності філософської думки.

2.Сучасна філософія, як правило, відмовляється від раціоналізму: стаєнапозиціїірраціоналізму. Ірраціоналізм(відлат. irrationalis — нерозумний, несвідомий) — цесистемафілософськихвчень, якіобстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання. Як філософська течія ірраціоналізм сформувався у XIX ст. У XX ст. цей стиль філософствуванняпочинаєдомінувативзахіднійфілософії; «філософіюмислення» замінює «філософія життя».

3.Більшість сучасних філософських систем має антропологічний характер. Вонипоєднуютьсязагальноюособливістю: наявністюспільного підходу до визначення головної філософської проблеми, а саме проблемилюдини. Антропологізмвиявляєтьсяуспробахвизначатиосновиі сферилюдськоїособистостітасуб’єктивності, розглядатилюдинуяк«міру всіх речей», із неї та завдяки їй намагатися зрозуміти як її саму, так і навколишнєсередовище(природу, суспільство), атакожкультуру.

4.У сучасній філософії спостерігається суперечливе ставлення до науки. З’явилисяпогляди, якідісталиназвусцієнтизмуіантисцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. scientia і англ. science — знання, наука) — позиція світогляду, в основі якої лежить уявлення про наукове знання як про універсальну культурну цінність і достатню умову для орієнтації людиниусвіті. Наука— цеуніверсальне«всезнання», щоміститьвідповіді на всі питання і дає людині абсолютну гарантію успішності її безпосередніх дій у будь-яких життєвих ситуаціях.

Як усвідомлена орієнтація, сцієнтизм утверджується в західній культурінаприкінціXIX ст., причомуодночасновиникаєіпротилежна світогляднапозиція— антисцієнтизм. Антисцієнтизмстверджуєпринципову обмеженістьнаукиувирішенніпроблемлюдськогоіснування,

71