- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до виробничої практики з педіатрії
- •2. Конкретні цілі:
- •Диференційний діагноз анемій.
- •Диференційна діагностика рахіту
- •1. Гостра дихальна недостатність
- •2. Обструктивний синдром
- •3. Судомний синдром.
- •4. Нейротоксикоз у дітей
- •5. Гостра ниркова недостатність
- •6. Гіпертермічний синдром.
- •7. Перегрівання
- •8. Гемолітико – уремічний синдром
- •9. Асфіксія новонароджених
- •10. Геморагічна хвороба новонароджених.
- •11. Спазмофілія
- •12. Ацетонемічний синдром
- •13. Отруєння чадним газом
- •14. Отруєння невідомою речовиною.
- •15. Астматичний статус
- •16. Тромбоцитопенічний синдром
- •17. Гемофільна кровотеча
- •18. Гемолітична криза при спадковій анемії
- •19. Істина уремія
- •20. Отруєння етанолом
- •21. Отруєння етиленгліколем
- •22. Отруєння грибами
- •Тести для самоконтролю
- •Література.
22. Отруєння грибами
Невідкладна допомога:
1. Заходи, щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ – промивання шлунку після попереднього його спорожнення:
- об’єм рідини для одномоментного введення не більше 75% від вікового об’єму шлунку хворого;
- сумарний об’єм рідини для промивання складає 0,5-1л на рік життя (не більше 10л;
- промивання проводити 5% розчином NaCl;
- після промивання ввести в шлунок обволікаючі препарати (жирові емульсії – 2-3 мл/кг) та ентеросорбенти (активоване вугілля – 1г/кг);
- повторні промивання кишечника 5% розчином NaCl через кожні 8 год. на протязі першої доби;
- ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
2. Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмоктались:
- ентеральне зондове навантаження 5% розчином глюкози, фізрозчином з швидкістю 10-16 мл/кг/год. протягом перших 6 годин лікування;
Після 6 годин. лікування об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
Стимуляція діурезу (фуросемід, лазикс 2-5 мг/кг/добу).
- Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин. лікування.
Інфузійна терапія проводиться при наявності середнього або важкого ступенів токсико-ексикозу (втрата 5-10% і більше маси тіла). Після 6 год. лікування об’єм інфузії та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально. Стимуляція діурезу.
3. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:
- регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу;
- контроль та підтримка вітальних функцій.
ІІ. Отруєння грибними токсинами нейро – вегетотропної дії.
Невідкладна допомога
Загальноприйнятий комплекс заходів (див. попередній розділ)
Антидотна терапія (частіше одноразова):
- введення атропіну в дозі, яка спричиняє стан початкових симптомів переатропінізації (при наявності в клініці переважного холінергічного синдрому мускаринового отруєння);
- введення прозерину, аміностигміну або фізостигміну у вікових дозах (при наявності в клініці переважного антихолінергічного синдрому мускаринового отруєння) – 0,5 – 1мг/кг/рік життя на добу.
ІІІ. Отруєння грибними токсинами гепато – нейротропної дії.
Невідкладна допомога:
Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій:
- виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ;
- виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ;ї
- ситуаційна та коригувальна терапія;
- профілактичне лікування у латентному періоді;
- лікування у гастро-інтестинальному періоді отруєння;
- лікування у періоді фалоїдного гепатиту;
- лікування у періоді кінцевих проявів.
Профілактичне лікування у латентному періоді:
1. Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м на протязі 3 діб з часу вживання грибів.
2. Ліпамід (табл.) – 15 мг/кг на добу.
Лікування у гастро-інтестинальному періоді:
1. Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м, з 4 доби від часу вживання грибів доза знижується до 100тис/кг на добу.
2. Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.
3. Ліпамід (табл), ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 1/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 2/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.
Лікування у періоді фалоїдного гепатиту:
1. Пеніцилін в дозі 100 тис/кг на добу за 4-6 прийомів в/м.
2. Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.
3. Лактулоза – 1т х 3р в день.
4. Ліпамід (табл) і ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 2/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 1/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.
5. Інфузійна терапія з метою парентерального харчування, за схемою гіпераліменації.
6. Глюкокортикоїди (переважно гідрокортизон) – дози в залежності від ступеню тяжкості печінкової недостатності:
- при рівні АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу;
- від 2-10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу;
- більше 10 ммоль/л – 15-20мг/кг на добу.
7. Гемостатична терапія:
- вікасол 1% в/м – 0,5-1,5 мл (добова доза, при необхідності можна повторити);
- дицинон (етамзилат) 12,5% в/в, в/м – 0,5-3 мл на добу.
8. Гемотрансфузії з метою заміщення – 5-10 мл/кг.
9. Свіжозаморожена плазма – 10-20 мл/кг на добу.
10. Методи еферентної терапії:
- гемосорбція (1-2 сеанси);
- плазмаферез (2-3 сеанси) з обміном до двох розрахункових об’ємів циркулюючої плазми на свіжозаморожену донорську;
- діаліз не лікування.
11. Повне голодування (до припинення зростання рівня трансаміназ у крові).
12. Вітаміни групи В, С.
13. вітамін Є: 10% розчин (краплі), 5% розчин (амп) – 2 мг/кг /добу.
14. Інгібітори протеолізу: контри кал – 1 тис.од./кг/добу.
Лікування в періоді репорації:
- гепатопротекторна терапія (силібор, ессенціале, вітамін Є, сліпі зондування) – курсом до 3 місяців.