5. Методологія мікроекономіки

Методи мікроекономічного аналізу — це сукупність засобів і конкретних прийомів дослідження, за допомогою яких пізнається суть економічних процесів, що відбуваються на рівні окремих еко­номічних суб'єктів.

Провідна методологія – маржиналізм.

Основні засади:

1. суб’єктивно – психологічний підхід до дослідження

2. Вивчення поведінки окремих економічних суб’єктів

3. Переваги споживання над виробництвом

4. Ідеологічна нейтральність

5. Дотримання егоїстичний інтересів суб’єктів

6. Джерело формування цінностей – корисний ефект блага

7. Статистичний та рівноважний підходи та практичний аналіз.

Методи бувають емпіричні і теоретичні.

Мікроекономіка досить широко використовує такі загально-наукові методи, як наукова абстракція, сходження від абстрактно­го до конкретного, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, і графічне відображення економічних процесів.

До специфічних методів належить метод граничних величин та метод мікроекономічного моделювання.

Метод граничних величин – розробили маржиналісти, запропонули економічні явища і процеси пояснювати, використовуючи методи граничності.

Метод моделювання економічних про­цесів і явищ передбачає, що дослідник повинен визначити клю­чові змінні, які характеризують внутрішнє середовище процесу, який досліджується.

Модель – об’єкт, який в процесі дослідження замінює оригінал.

Мікроекономіка використовує два типи моделей — оптимізаційні та рівноважні.

Моделі бувають вербальні(описові), математичні, графічні.

6. Економічний вибір та виробничі можливості

Економічний вибір – вибір найкращого варіанта використання ресурсів для максимального задоволення потреб за певного рівня затрат. Свій вибір стосовно того, що, скільки, як і для кого виробляти, екон суб’єкти здійснюють з огляду на наявні ресурси та можливі альтернативні варіанти їх застосування.

Екон вибір можна вважати оптимальним, якщо його зроблено на основі раціональної поведінки екон суб’єкта.

Раціональна поведінка - така поведінка, за якої суб’єкт максимізує задоволення своїх потреб на підставі наявних у нього ресурсів.

Модель раціональної поведінки ґрунтується на припущеннях:

1. Економічний суб’єкт має багато цілей, жодна з яких не може бути досягнута в повному обсязі

2. Суб’єкт збільшує споживання одного блага, жертвуючи споживанням іншого.

Ціна економічного вибору визначає, на випуску якого продукту зупиниться фірма, який обсяг його виробництва вигідний, якими будуть альтернативні витрати.

Виробничі можливості – можливості суспільства ( чи окремого під-ва) щодо вир-ва екон благ при повному та раціональному використанні всіх наявних обмежених видів ресурсів за певного технологічного рівня вир-ва.

Можливий обсяг вир-ва продукції відображається кривою виробничих можливостей.

І – засоби виробництва, ІІ – предмети споживання.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей показує таку комбінацію благ І та ІІ, за якої неможливо збільшити вир-во одного блага, не зменшивши обсяг іншого. Тому будь-яка точка, розташована на кривій є ефективною, будь-яка , розташована нижче є неефективною (точка N). Будь яка , розташова вище кривої, є недосяжною за даного технологічного рівня вир-ва ( точка М).