81. Грошово-кредитна політика держави і методи її реалізації.

Під грош-кредит політикою розуміють комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грош ринку, які проводить держава через свій центр банк. Часто її назив монетарною, чи грошовою, політикою. Вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Нац банку, оскільки він несе відповідальність перед сусп-вом за стан монетарної сфери. Як передбачено Конст Укр (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грош-кред політики та здійснює контроль за її проведениям. Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значения має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами i вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні i тактичні.

82. Сутність світового господарства, основні етапи розвитку і структура. Світове господарство - сукупність національних господарств, взаємозв'язаних процесом міжнародного поділу праці і системою міжнародних економічних відносин. Передумови формування світового господарства були закладені у XVII ст., у період великих географічних відкриттів. Цей процес набув подальшого розвитку у період промислового перевороту (остання третина XVIII ст.), чому сприяло піднесення індустріального виробництва. Проте остаточно, як цілісна система, світове господарство склалось на рубежі XIX - XX ст. Саме у цей період завершився поділ світу між великими державами, сформувалась колоніальна система, яка обумовила розвиток міжнародної транспортної системи. У результаті промислового перевороту створюється велике виробництво, зростає продуктивність праці, суспільне виробництво переростає національні рамки. Поглиблюється взаємодія між різними країнами, що свідчить про розвиток інтернаціоналізації господарського життя. Суб'єктами світового господарства є: національні господарства, транснаціональні корпорації, міжнародні організації, регіональні об'єднання і союзи держав. Світове гос-во характеризується: - зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці; - створенням багатогранної сис-ми міжнародних економ. відносин; - формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економ. взаємовідносин між країнами.

83. Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація господарських зв'язків. Транснаціональні корпорації (ТНК) ї їх роль. Міжнародний поділ праці є якісною диференціацією трудової д-сті на міжнародному рівні в процесі сусп розвитку і є основою різних форм обміну цією д-стю між країнами, об'єктивною базою розвитку світового ринку. Це найвища форма сусп територ поділу праці, спеціалізації вир-цтва деяких країн на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Слід розрізняти 3 осн послідовні (логічно й історично) форми міжнародного поділу праці — загальну, часткову та одиничну. У рамках міжнар п.п. розрізняють всесвітній поділ праці, який охоплює світове госп-во в цілому, і регіональний міжнародний п.п. — на рівні окремих географічних регіонів світу. Інтернаціоналізація госп життя — це зближення економік країн, що виявляється у зрост-ні виробничої взаємозалежності, збільш-ні міжнар товарообороту, русі капіталів і роб сили, взаємному впливові на найважливіші ек процеси в країнах, у т.ч. на динаміку цін, ставки проценту, і т. д. Транснаціональна корпорація — це група підприємств, що функц-ють у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, яка знаходиться в одній конкретній країні. Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємозалежності між країнами. Будучи центрами координації і динаміки світового вир-цтва та обміну, ТНК формують мережу відносин, які виходять за межі нац госп систем. Вони є найдинамічнішим структурним елементом світової економіки. За мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків та організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони набагато перевершують нац або регіональні форми госп утворень. На відміну від останніх ТНК не прив’язані до тієї чи іншої тер-рії, а отже, здатні з’єднати фактори вир-цтва різної нац належності і брати участь в освоєнні вир-цтва і ринків у будь-якій частині світу. Д-сть ТНК все більше перетворює світове госп-во в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, роб сили і знань, визначає загальні обриси сучасної і майбут світової економіки.

84. Міжнародна економічна інтеграція: сутність, основні форми. Головні інтеграційні угрупування світу. Проблеми інтеграції України у світове господарство. Міжнародна економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створенням єдиного господарського механізму. Форми міжнародної економічної інтеграції: - преференціальні торговельні угоди – скорочення митних тарифів у торгівлі між країнами, які підписали угоду; - зона вільної торгівлі - відміна митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів по відношенню до третіх країн; - митний союз - відміна митних тарифів у взаємній торгівлі і встановлення єдиних митних тарифів по відношенню до третіх країн; - спільний ринок - вільне переміщення у його межах як товарів, так і факторів виробництва (капіталів, робочої сили); - економічний союз - об'єднання національних економік на основі спільного ринку, уніфікації фінансової системи і проведення спільної валютної політики; - політичний союз - проведення спільної політики у всіх сферах суспільного життя. Найбільш розвинуте у світі інтеграційне угрупування - Європейський Союз(ЄС) – це особливе наддержавне утворення, яке пройшло всі щаблі економ. інтеграції, включаючи валютний союз. Світова організація торгівлі (СОТ) – створена з метою регулювання міжнародних торговельно-економ. відносин у 1994 р. До впливових міжнародних інституцій належить Організація об*єднаних націй (ООН). Хоча, основні пріорітети ООН лежаь поза економ. сферою, у структурі ООН присутня економ. складова. Прблеми інтеграції України у світове гос-во: - низька конкурентоспроможність продукції на світовому ринку; - переважаня в експорті України паливно-сировинної групи; - низька частка нивих видів машин і обладнання за своїми технічними хар-ками та об*єктів інтелектуальної власності; - незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію та кооперування вир-ва; - значне зростання частки бартерних операцій і зовнішньоеконом. д-сті та всередині країни; - слабке заохоченя іноземних інвесорів; - недосконалий митний контроль.