61. Місце та роль сільського господарства в економіці. Сучасний агро бізнес

У кожній державі, в будь-якому суспільстві сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства. Сільське господарство відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки. Ринкова економіка — це одне з найвидатніших досягнень світової цивілізації, це природне середовище людства і взаємодії товаровиробників, середовище, якому притаманні певний порядок і саморегуляція завдяки дії основного закону — попиту і пропозиції. В становленні ринкової економіки ця галузь, враховуючи її масштаби, може відіграти виключно важливу роль завдяки своїм специфічним властивостям:

1. Сільське господарство є висококонкурентною галуззю, оскільки в ній діє багато незалежних підприємств, що виробляють переважно ті самі товари.

2. Сільське господарство може стати одним з головних джерел й експорту.

Агробізнес. Агробізнес, за сучасним уявленням, – це таке об’єднання учасників продуктового ланцюга, в якому всі ланки співпрацюють і координують свою діяльність.

Агробізнес у нас в зародковому стані. Майбутнє сільського господарства – у співпраці з іншими партерами. А найбільш потужні з партнерів по продовольчих ланцюгах (а нині це великі переробні підприємства та торгові мережі) повинні відчути потреби аграрної сфери. Це не директивні тези ЦК чи Кабінету Міністрів, а очевидні вимоги сучасного організованого бізнесу. В завершальній частині цієї об’єднаної системи розташовані споживачі. Нехтування інтересами споживачів, особливо в брутальній і нелюдській, глибоко неморальній формі фальсифікації продуктів – це шлях у нікуди. Вже незабаром ми матимемо змогу спостерігати крах багатьох обдурювачів. Держава буде змушена сказати своє слово, бо інакше вона втратить навіть існуючі залишки працездатного населення. Вже зараз у польських молокозаводів є реальна можливість нагадати нам смак справжнього масла, молока чи ковбаси. Конкуренція змусить їх перетнути кордон, ослаблений вимогами СОТ. І вже теза про “захист вітчизняного”, але “пальмового” виробника молока чи “соєвого” м’яса не допоможе. Споживач голосуватиме гаманцем. Уже нині багато людей вимушено, але свідомо не купують вітчизняних молока та м’ясних продуктів. Вибір є і буде, тут глобалізація та СОТ потужніші від будь-якого доморощеного олігарха.

62. Розвиток нових форм власності і господарювання в с /г України. В умовах переходу до розвинутих ринкових відносин здійснюється реформування форм господарювання. В Ук цей процес умовно можна поділити на 2 етапи: 1— перетворення колгоспів у колективні с/г пiдп-тва (КСП), а радгоспів — в акціонерні тов-ва; 2 — реформування КСП на засадах приватної вл-сті на землю і майно, тобто створення приватних підп-ств на основі орендно–пайових відносин, а також фермерських госп-тв. Паралельно з реформуванням первинної виробничої ланки, в Ук широкого розвитку набуває інфраструктура аграрного сектору економіки. Здійснюються заходи по функціональному наповненню інфраструктури, особливо обслуговуючих кооперативів, заготівельних пунктів та торгових домів, які при закупівлі с/г продукції у товаровиробників мають забезпечувати їм прибутковість та реально формувати великі оптові партії товарів для реалізації через біржовий товарний ринок як для внутрішніх потреб, так і на експорт. Окрім того, здійснюється приватизація землі пром підп-вами на основі чого створюються потужні виробничі агропромислові комплекси. В Ук аграрна реформа має на меті усунення держ монополії на землю, формування дбайливого господаря землі, використ державної, колективної та приватної форм власності. Водночас помилковою є орієнтація на переважання приватної власності на землю як основу аграрних перетворень.