57. Проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності в Україні

Підприємництво-це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник. Воно базується н самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку.

Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ.

Перспективи малого і середнього бізнесу пов’язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні.

Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.

Адже кожен підприємець старається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг ,прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача .Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ як в Україні в цілому, так і в нашому регіоні зокрема. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, доречі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами .

Виділяються така функція підприємництва, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому ,що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

58. Підприємство: сутність, функції, класифікація. Організаційно-правові форми підприємств. Підприємство – це сус-на форма продуктивних сил, первинна ланка сус-го розподілу праці, в якому проходить процес з*єднання вироб. ресурсів або факторів вир-ва. Кожне підприємство має 2 обов*язкові економ. ознаки: вир-во продукції і послуг для задоволення потреб людей сус-ва та одержання прибутку. Факторами виробництва його є робоча сила. Кожне підприємств або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, малюнка або комбінацій таких. Підприємство зобов'язане: - охороняти навколишнє середовище від забруднення й інших шкідливих дій; - відшкодовувати відповідному Раді народних депутатів збитки, нанесені нераціональним використанням землі й інших природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища; - забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги по захисту здоров'я його працівників, населення і споживачів продукції. Організаційна форма – це спосіб з*єднання окремих елементів продуктивних сил (фабрики, комбінати , заводи, трести). Між організаційними формами підприємств існують економ. зв*язки, які в своїй сукупностіутворюють економ. форму підприємства, в основі якої лежать відносини влас-ті. Економ. форми поділяють на бюджетні, орендні, кооперативні. Різноманітність організаційних і економ. форм підприємств визначені у відносинах влас-ті утворюють типи підприємств. Існуючі типи ділять на три типи – державні, недержавні, змішані. В Україні згідно з законом „Про підприємництво”, а також у відповідності з формами влас-ті, діють підприємства таких типів: 1) індивідуальне (засноване на приватній влас-ті і на праці фізичної особи); 2) сімейне підприємство (засноване на влас-ті і праці громадян України, членів однієї сім*ї з правом найму роб. сили); 3) приватні підприємства (засновані на влас-ті окремого громадянина України, також з правом найму роб. сили); 4) колективні (засновані на влас-ті трудового колективу); 5) держ. підприємства (засновані на держ. підприємствах); 6) спільні підприємства (засновані на основі об*єднань майна різних власників(змішана форма влас-ті)).

59. Кругообіг капіталу підприємства. Основний і оборотний капітал. Складові часу виробництва та часу оберту. В процесі вир-ва під-во використовує свої фонди (капітал). Фонди або капітал підприємства – це усі матер. засоби, які виражені в грошовій формі, а також грошові кошти. Фонди під-ва в процесі вир-ва здійснюють кругообіг. При цьому вони змінюють свою функціональну форму, тобто грошовий капітал перетворюється в товарний. Постійно повторювальний процес кругообігу капіталу наз. оборотом капіталу. Оборот капіталу визначається часом обороту і швидкістю обороту фонду. Час обороту визначається періодом, за який капітал або фонди здійснюють один оборот. Час обороту складається із часу вир-ва та часу обігу. Швидкість обороту капіталу вимірюється кіл-тю їх оборотів протягом року. Виробничий капітал в процесі обороту розпадається на основний та оборотний. Основний капітал – це та частина вир-чого капіталу, яка в процесі вир-ва переносить на новий товар свою вартість по частинах. До основного капіталу відносяться споруди, машини, устаткування. Оборотний капітал – це та частина вир-чого капіталу, яка в процесі вир-ва повністю переносить на новий товар свою вартість. До оборотного капіталу відносять матеріали та сировину.

60. Доходи підприємства: сутність, форми та роль у відтворенні капіталу. Маса і норма прибутку. З практичної точки зору показник "дохід" означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вирахування податків, може бути використана на споживання та інвестування. Т. ч. дохід є виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконанням робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору. Розрізняють 3 види доходів підприємств: 1) звичайний дохід (формується за рахунок реалізації продукції); 2) капітальний дохід (дохід від продажу виробничих фондів, майна, землі, фінансових активів тощо); 3) дивідендний дохід (дохід від акцій ін. фірм). Прибуток – це різниця між валовим доходом і повними витратами. У найбільш загальному вигляді ефективну д-сть можна визначити через норму прибутку. Норма прибутку дор. відношенню прибутку до витрат під-ва:. Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність під-ва.