Інформаційний матеріал

1. Поняттєво-термінологічний апарат теми.

Термін «система» в перекладі з грецької означає ціле, що складається з частин; поєднання; множина зв’язаних між собою елементів, що утворюють певну цілісність, єдність. В іншому значенні цей термін відображає порядок, визначений планомірним, правильним розміщенням частин та їх взаємозв’язками. Термін «система» вживається у всіх сферах і галузях науки та практики. Лексичний аналіз терміну свідчить, що він не має синонімів ні в російській, ні в українській мові, при цьому відрізняється величезною різноманітністю смислових контекстів і словосполучень (Э. Квейд).

Система освіти - наявна в масштабах країни структура освітньо-виховних закладів. До неї входять ясла, дитячі садки, загальноосвітні і професійні школи, професійні установи, вищі навчальні заклади. Основу системи складають початкова (або елементарна), середня й вища освіта.

Система вищої освіти – сукупність вищих навчальних закладів, які забезпечують фундаментальну, наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їхніх запитів, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

2. Загальна характеристика системи освіти в Україні. Структурними елементами системи освіти в Україні є: дошкільні установи – ясла, дитячі садки; загальноосвітні і професійні установи; вищі навчальні заклади. Початкова (елементарна), середня та вища освіта є основою системи освіти в Україні. В Україні законодавчо встановлені такі рівні освіти (освітні цензи): 1) основна загальна; 2) середня (повна) загальна; 3) початкова професійна; 4) середня професійна; 5) вища професійна; 6) післядипломна професійна. Одержання громадянином України освіти відповідно до певного освітнього цензу засвідчується документом – атестатом, дипломом, посвідченням тощо.

3. Загальні засади та принципи побудови системи вищої освіти.

Система вищої освіти України відображає її освітню політику та рівень суспільного розвитку. Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту» гарантує громадянам України право на безкоштовну вищу освіту в усіх державних вищих закладах освіти незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин.

Право на безкоштовну вищу освіту в усіх державних вищих закладах освіти забезпечується через: 1) розгалужену мережу закладів вищої освіти; 2) забезпечення організаційно-педагогічних умов щодо вибору профілю навчання з урахуванням здібностей та інтересів громадян; 3) різні форми навчання - стаціонарну, заочну, вечірню, екстернат.

З метою забезпечення рівного доступу громадян України до здобуття вищої освіти розроблено Національну доктрину розвитку освіти в Україні – систему офіційних поглядів і положень, розроблених науково-освітянською громадськістю та політичним керівництвом країни, які передбачають: 1) інформування громадян про можливості здобуття вищої освіти; 2) створення організаційно-педагогічних умов для здобуття на конкурсних засадах безоплатної вищої освіти; 3) удосконалення правових основ щодо здобуття вищої освіти всіх рівнів за рахунок бюджетів і коштів юридичних і фізичних осіб: 4) забезпечення умов для здобуття освіти дітьми-сиротами, дітьми, які позбавлені батьківського піклування та інвалідами; 5) розширення можливостей отримання вищої освіти через індивідуальне кредитування; 6) забезпечення якості вищої освіти через запровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій; взаємодію вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації з іншими науковими установами, підприємствами та організаціями; 7) реалізацію у навчально-виховному процесі принципів гуманізму та демократії.

Система освіти України відповідно до статті 6 Закону України «Про освіту» ґрунтується на таких принципах, як: 1) доступність (п. передбачає вільний вибір громадянами будь-якого типу вищого навчального закладу); 2) рівність умов для реалізації здібностей, таланту та всебічного розвитку кожної особистості; 3) демократизація та гуманізація навчально-виховного процесу; 4) органічний зв'язок вищої освіти з історією, культурою та традиціями народу (зазначений принцип реалізується через національну спрямованість виховання); 5) незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій (п. забезпечується конституційною вимогою про недопустимість втручання в освітній процес вищих навчальних закладів політичних, громадських, релігійних об’єднань); 6) науковий, світський характер вищої освіти; 7) інтеграція з наукою та виробництвом (передбачає вдосконалення змісту вищої освіти на основі досягнень науки, техніки та культури); 8) взаємозв’язок із наукою інших країн; 9) гнучкість і прогностичність вищої освіти (передбачає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення системи вищої освіти); 10) єдність і доступність системи освіти (реалізація п. забезпечується єдністю мети; 11) безперервність і різноманітність системи вищої освіти (реалізується шляхом узгодження змісту й координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти); 12) Поєднання державного управління та громадського самоврядування в освіті (реалізація п. здійснюється через розподіл функцій).

4. Структура системи вищої освіти. Вищий навчальний заклад є основним структурним елементом системи вищої освіти. Вищий навчальний заклад (ВНЗ) – освітній, освітньо-науковий заклад, який реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійної програми вищої освіти за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їхнього покликання, інтересів, здібностей і нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Головними завдання вищих навчальних закладів є: задоволення потреб особистості в інтелектуальному, культурному та моральному розвитку, отриманні вищої освіти та кваліфікації в обраній галузі професійної діяльності; задоволення потреб суспільства в кваліфікованих спеціалістах і науково-педагогічних кадрах вищої кваліфікації; організація та проведення фундаментальних, пошукових і прикладних наукових досліджень та інших науково-технічних і конструкторських робіт; перепідготовка та підвищення кваліфікації викладачів і спеціалістів; пропаганда знань серед населення, підвищення його загальноосвітнього та культурного рівня.

У структурі системи вищої освіти виокремлюють: державний вищий навчальний заклад (фінансується з державного бюджету і підпорядковується центральному органу виконавчої влади); вищі навчальні заклади комунальної форми власності (засновуються і підпорядковуються місцевим органам влади, фінансуються з місцевого бюджету); вищі навчальні заклади приватної форми власності (засновуються на приватній власності і підпорядковані власникові).

В Україні функціонують такі типи вищих начальних закладів – університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми (загальну характеристику цих закладів подано в енциклопедії освіти за ред. В.Г. Кременя на стор.100-101. Автор статті «Вищий навчальний заклад» - академік Ю.Ф. Зінковський). Сьогодні в Україні налічуються 339 вищих навчальних закладів, серед яких141 університет, 63 академії, 135 інститутів, консерваторій (музичних академій), у тому числі 235 – державної форми власності та 104 – інших форм власності. У цих закладах навчається 1,8 млн. чоловік.