Мікроорганізми, що можуть бути використані як біологічна зброя

Вид мікро- організмів	Бактерії	Віруси	Рикетсії	Грибки
Розмір	від 0,5 до 8...10 мкм	від 0,8 до 0,35 мкм	від 0,3 до 0,5 мкм	від 3,0 до 50 мкм
Приклади захворювань	чума, холера, сап, сибірка, туляремія	натуральна віспа, грип, американський кінсь­кий енцефаломієліт	висипний тиф, ку-лихоманка, плямиста лихоманка, лихоманка Денге, жовта лихоманка	кокцидіоідомікоз, криптококкоз, бластомікоз, гістоплазмоз

3. Особливо небезпечні інфекції можливі в умовах надзвичайної си­туації

У зонах стихійних лих (землетрусу, повені), при руйнації значних гребель, наслідком чого може бути затоплення заселеної людьми території, а також при аваріях на підприємствах, які вироб­ляють вакцини й інші бактеріальні препарати, можливе порушен­ня екологічної обстановки, «пожвавлення» і поширення природ­них осередків висококонтагіозних інфекцій (сибіркової виразки, чуми, холери й ін.), які дістали назву особливо небезпечних інфек­цій (ОНІ). У воєнний час не виключене використання бактеріологічної (біологічної) зброї, основу якої складають особливо небез­печні інфекції. Протокол Женевської конвенції 1972 року щодо заборони застосування бактеріологічної зброї у воєнний час вод­ночас не забороняє розробку засобів і заходів захисту від високо­контагіозних біологічних засобів (природних або синтезованих), для чого необхідно мати «перевірні» системи, у ролі яких багато хто використовує особливо небезпечні інфекційні агенти. Прикла­дом може бути аварія в одному з НДІ м. Свердловська 4 квітня 1979 року, унаслідок якої відбувся викид у навколишнє повітряне середовище напівфабрикату вакцини сибіркової виразки, небезпеч­ної для здоров'я людей. Через аварію постраждало 500 людей, які мешкали поблизу місця розташування даного НДІ, 64 з них по­мерли від запалення легенів.

Потенційними особливо небезпечними інфекціями є збудники захворювань, проти яких немає достатньо ефективних засобів спе­цифічної профілактики і лікування (табл. 2). З групи бактеріальних інфек­цій варто назвати сибіркову виразку, холеру, чуму, туляремію, бру­цельоз, сап і меліоїдоз. Серед збудників вірусних інфекцій до особ­ливо небезпечних належать віруси натуральної віспи, чуми великої рогатої худоби, свиней і птахів, віспи овець, ящуру й ін..; із групи збудників рикетсіозів — рикетсії Провацека — збудники епідеміч­ного сипного тифу, рикетсії ку-гарячки; з патогенних — гриби-збудники гістоплазмозу, кокцидіомікозу, а з токсинів — ботуліновий токсин.

Для населення України особливо небезпечні в надзвичайних ситуаціях такі висококонтагіозні інфекції, як сибіркова виразка, холера і чума. Далі дається їх стисла характеристика.

Головними характеристиками епідемічного спалаху (епідемії) є:

— численні шляхи поширення збудників особливо небезпеч­них інфекцій — через повітря, воду, грунт, заражених тварин і комах;

— одночасне масове зараження населення, яке опинилося в зоні лиха, що може призвести до численних захворювань, тобто до «епі­демічного вибуху»;

— можливе тривале існування загрози захворювання деякими особливо небезпечними інфекціями, збудники яких можуть існу­вати не тільки у вегетативній, але й у споровій формі (паличка сибіркової виразки, гриби тощо). Так, ще й дотепер з не зовсім зрозумілих причин, бацила сибіркової виразки може зберігатися в ґрунті протягом десятиліть.

Таблиця 2.