- •Принципи і завдання санітарно-протиепідемічного забезпечення населення в надзвичайних ситуаціях
- •Санітарно-епідеміологічна обстановка в осередку надзвичайної ситуації. Фактори, що впливають на її формування.
- •2.1. Біологічна зброя
- •Види біологічної зброї
- •Мікроорганізми, що можуть бути використані як біологічна зброя
- •3. Особливо небезпечні інфекції можливі в умовах надзвичайної ситуації
- •Інфекційні захворювання, що можуть бути викликані застосуванням біологічної зброї
- •Бактеріальні особливо небезпечні інфекції
- •4. Санітарно-гігієнічні заходи
- •Сили і засоби системи протиепідемічного захисту населення
- •України
- •Центри індикації та ідентифікації бпа
- •Мал. 1. Структура системи індикації та ідентифікації бпа в Україні
- •6. Надзвичайна протиепідемічна комісія, її склад та завдання
Мікроорганізми, що можуть бути використані як біологічна зброя
Вид мікро- організмів |
Бактерії |
Віруси |
Рикетсії |
Грибки |
Розмір
|
від 0,5 до 8...10 мкм |
від 0,8 до 0,35 мкм |
від 0,3 до 0,5 мкм |
від 3,0 до 50 мкм |
Приклади захворювань |
чума, холера, сап, сибірка, туляремія |
натуральна віспа, грип, американський кінський енцефаломієліт |
висипний тиф, ку-лихоманка, плямиста лихоманка, лихоманка Денге, жовта лихоманка |
кокцидіоідомікоз, криптококкоз, бластомікоз, гістоплазмоз |
3. Особливо небезпечні інфекції можливі в умовах надзвичайної ситуації
У зонах стихійних лих (землетрусу, повені), при руйнації значних гребель, наслідком чого може бути затоплення заселеної людьми території, а також при аваріях на підприємствах, які виробляють вакцини й інші бактеріальні препарати, можливе порушення екологічної обстановки, «пожвавлення» і поширення природних осередків висококонтагіозних інфекцій (сибіркової виразки, чуми, холери й ін.), які дістали назву особливо небезпечних інфекцій (ОНІ). У воєнний час не виключене використання бактеріологічної (біологічної) зброї, основу якої складають особливо небезпечні інфекції. Протокол Женевської конвенції 1972 року щодо заборони застосування бактеріологічної зброї у воєнний час водночас не забороняє розробку засобів і заходів захисту від висококонтагіозних біологічних засобів (природних або синтезованих), для чого необхідно мати «перевірні» системи, у ролі яких багато хто використовує особливо небезпечні інфекційні агенти. Прикладом може бути аварія в одному з НДІ м. Свердловська 4 квітня 1979 року, унаслідок якої відбувся викид у навколишнє повітряне середовище напівфабрикату вакцини сибіркової виразки, небезпечної для здоров'я людей. Через аварію постраждало 500 людей, які мешкали поблизу місця розташування даного НДІ, 64 з них померли від запалення легенів.
Потенційними особливо небезпечними інфекціями є збудники захворювань, проти яких немає достатньо ефективних засобів специфічної профілактики і лікування (табл. 2). З групи бактеріальних інфекцій варто назвати сибіркову виразку, холеру, чуму, туляремію, бруцельоз, сап і меліоїдоз. Серед збудників вірусних інфекцій до особливо небезпечних належать віруси натуральної віспи, чуми великої рогатої худоби, свиней і птахів, віспи овець, ящуру й ін..; із групи збудників рикетсіозів — рикетсії Провацека — збудники епідемічного сипного тифу, рикетсії ку-гарячки; з патогенних — гриби-збудники гістоплазмозу, кокцидіомікозу, а з токсинів — ботуліновий токсин.
Для населення України особливо небезпечні в надзвичайних ситуаціях такі висококонтагіозні інфекції, як сибіркова виразка, холера і чума. Далі дається їх стисла характеристика.
Головними характеристиками епідемічного спалаху (епідемії) є:
— численні шляхи поширення збудників особливо небезпечних інфекцій — через повітря, воду, грунт, заражених тварин і комах;
— одночасне масове зараження населення, яке опинилося в зоні лиха, що може призвести до численних захворювань, тобто до «епідемічного вибуху»;
— можливе тривале існування загрози захворювання деякими особливо небезпечними інфекціями, збудники яких можуть існувати не тільки у вегетативній, але й у споровій формі (паличка сибіркової виразки, гриби тощо). Так, ще й дотепер з не зовсім зрозумілих причин, бацила сибіркової виразки може зберігатися в ґрунті протягом десятиліть.
Таблиця 2.