5.3.5. Повсякденна та спеціалізована культура

За ступенем спеціалізації вчені виділяють два рівні куль­тури - повсякденний і спеціалізований. Можна зрозуміти, що повсякденна культура є знижений або, навіть, аматорський рівень високої культури, котру можна також назвати спеціалі­зованою, професійною.

Повсякденна культура - це володіння звичаями буден­ного життя соціального та національного середовища, в якому людина проживає. Процес оволодіння повсякденною куль­турою називається в науці загальною соціалізацією та інкуль-турацією особистості. Повсякденна культура — це культура, що не одержала інституціонального закріплення.

Спеціалізована культура - це культура, котра стала інституціоналізованою. Повсякденна культура - частина по­всякденної реальності, сукупність усіх синкретичних аспектів соціального життя. Вона обмежена будинком, територією, між-особистісними стосунками. Це сфера найближчого оточення, первинних агентів соціалізації, малих первинних груп. Спеціалі­зована культура охоплює далеке оточення людини та пов'язана з формальними відносинами й інститутами. При цьому люди проявляють себе як агенти вторинної соціалізації. У першому випадку людина поводить себе як дилетант, у другому -як експерт. Його дії підпорядковані стандартним технологіям, методично обґрунтовані, експериментальне підтверджені.

Повсякденна культура охоплює невеликий обсяг світу (мікросвіт). Людина освоює його з перших днів життя—у родині,

78

у спілкуванні з друзями. Через тісні спонтанні контакти вона опано­вує навички, знання й стереотипи поведінки, котрі надалі слугу­ють базою для залучення до спеціалізованої культури. Від них людина ніколи не відмовиться, а от знання "великої" культури, скажімо, музичні, з віком можуть утратитися. Багато чого із за­своєного в дитинстві не змінюється протягом усього життя. На них накладається новий життєвий досвід. Для того щоб опану­вати навички спеціалізованої культури, одного спілкування в родині та з друзями недостатньо. Необхідна професійна підготовка.

Складові частини спеціалізованої культури: наука, мисте­цтво, філософія, право та релігія. У повсякденної культури -повсякденна мова, у спеціалізованої- професійні мови.

Отже, повсякденна культура - це дилетантський, неком­петентний рівень участі людей у професійній культурі.

5.4. Комплексні види культури

Художня культура, її сутність полягає в тому, що людина, котру називають художником (а ним може бути не тільки про­фесіонал, але й народний умілець), завдяки своїм розвинутим почуттям образно пізнає та образно моделює певний фрагмент реальності, а потім передає це глядачеві чи слухачеві в естетич­ній, виразній формі.

Усе, що створене професіоналами й аматорами, належить до поняття художньої культури. А те, що створене професіо­налами, гідно зберігається століттями та має найвищу цін­ність для суспільства, є мистецтвом. Мистецтво - частина художньої культури, воно -лише вершина айсбергу.

Яку б галузь художньої культури ми не взяли б -теоретичну чи практичну, фундаментальну або прикладну, - будь-яка діяльність, доведена до найвищої майстерності, перетворюється на мистецтво.

Фізична культура. У широкому значенні вона означає оброблення чи окультурення людського тіла. Звідси друга її назва - тілесна культура. Вона характеризується як під­тримка здоров'я, життєвого тонусу та фізичної форми.

Фізична культура в загальному значенні містить:

1) власне фізкультуру, тобто аматорські заняття фізичними вправами;

79

2) спорт як професійне заняття з метою досягнення най­вищих результатів і одержання за свою діяльність заробітної плати;

3) культивування здорового способу життя;

4) спеціалізовані види прикрашання чи вдосконалення тіла (культуризм, татуювання, лікувальне голодування та ін.);

5) спортивні, аматорські та професійні танці;

6) сучасна класична чи традиційна медицина, спрямована на захист організму від фізичних недуг, травм.

На думку деяких культурологів, професійна культура тілес­ності має дві основні форми — медицину та спорт.

Медицина — це інститут масової підтримки здоров'я людей. Він охоплює традиційну й нетрадиційну медицини. Перша засно­вана на твердій і експериментальне перевіреній системі науко­вих знань. Друга поділяється на: народну медицину - перевірені тривалою практикою методи лікування, що їх застосовують люди, котрі не мають формального сертифіката медичного, але які довели свою ефективність; псевдонародна медицина -помилкові форми народної медицини (обман і шарлатанство, що довели свою неефективність).

Така загалом типологія видів і форм фізичної культури. А до спорту, зокрема, належать усі вищі досягнення чи про­яви найвищої майстерності в кожному виді фізичної культури.