1. Поняття задоволення. Гедонізм

2. Користь. Успіх. Ефективність. Прагматизм

1. Задоволення, користь - позитивні цінності, що відповідають потребам, інтересам людини в його емпіричному існуванні.

Задоволення (насолода) - почуття, яке супроводжує задоволення потреби людини. Воно веде до згасання фізичного і психічного напруження, з одне сторони, і стимулює активність людини, її прагнення, життєві функції організму - з іншого. Задоволення означає індивідуально значиму самореалізацію (творчу та ін.) Удовольствие может:

• Представляти для людини цінність;

• Визначати мотиви діяльності людини;

• Визначати ієрархію цінностей і спосіб життя людини;

• З'являтися для людини сенсом життя.

Обмеження природної установки на задоволення відбувається в процесі соціалізації людини, який змушений:

• Підкорятися пануючим у суспільстві нормам моралі;

• Обмежувати, контролювати своє прагнення до задоволення;

• Орієнтуватися на подібні прагнення інших людей.

Принцип орієнтації на задоволення лежить в основі особистої незалежності. У прагненні до задоволення людина протистоїть суспільним нормам моралі, виявляє індивідуальну волю.

У випадку, якщо задоволення є метою, все інше людина сприймає як засоби її досягнення.

Можна виділити три філософських підходу до оцінки категорії задоволення:

• етичний гедонізм (кіренаіков і пр.): насолода (задоволення) може бути універсальним моральним принципом (людина орієнтується не на добро, а на досягнення задоволення);

• універсалісти (Кант та ін) - релігійні мислителі - стверджували, що насолода не може бути універсальним моральним принципом;

• евдемоністи (Епікур та ін.) та утилітаристи відкидали безумовність чуттєвих задоволень. Вони вважали, що справжніми, здатними виступити в якості універсального морального принципу є тільки піднесеним насолодою.

Концепція гедонізму заснована на уявленні про те, що:

• метою діяльності людини, умовою його щастя є досягнення задоволення (відсутність страждань);

• задоволення є природним регулятором душевної діяльності людини;

• встановлення на досягнення задоволення є вродженою, природною для людини.

Гедонізм в крайньому прояв виражається в тому, що людина:

• Сприймає інших людей тільки як засіб досягнення задоволення;

• Може досягати щастя, задоволення за рахунок інших людей (навіть ціною їх нещастя, страждань);

• Його прагнення до насолоди може вилитися в жорстокість, садизм або психологічну жорстокість, Придушення особистості іншого;

• Може розглядати заборони та приписи моралі як обмеження особистої незалежності й природи людини.

Прагнення до насолоди повинно бути обмежене моральністю. Прагнучи до здійснення своїх бажань, людина повинна поважати право інших людей на реалізацію своїх бажань.

Людина може вільно і конструктивно виразити себе у творчості якому властиві переживання, схожі з насолодою.

2. Користі. Корисним людина вважає те, що:

• відповідає його інтересам;

• гарантує досягнення поставленої мети;

• дозволяє досягти результатів, близьких до поставленої мети (успіх);

• дозволяє досягти результатів з найменшим витратами (ефективність).

Інтереси людини виражаються в цілях її діяльності. Корисно те, що сприяє досягненню мети.

На відміну від вищих цінностей (добро, справедливість та ін) користь є відносною цінністю.

Поняття користі, прагнення до досягнення користі самі по собі морально нейтральні. Вона може мати як позитивні прояви (підприємливість, ініціативність), так і негативні (користолюбство, споживацтво).

Користь, успіх ефективність відображають цінності, норми, властиві відносинами атомізованих, відокремлених індивідів, що використовують один одного.

Прагматизм (принцип корисності) полягає в:

• прагнення людини до користі, успіху, ефективності;

• орієнтації на реальність, готівковий порядок речей;

• прагнення тільки до досягнення цілей;

• програмування мети і дій щодо її досягнення;

• відсутність орієнтації на ідеали.

Корисність не може бути винятковим критерієм вчинків людини. Дотримання тільки принципом корисності може вилитися в меркантилізм, конформізм і зіткнення інтересів людей. Орієнтація на корисність стала пріоритетною в буржуазному суспільстві, в умовах роз'єднаності людей. Вона закріплює роз'єднаність, атомізацію людей, їх інтересів.

Пріоритет групового (загального) інтересу ціною обмеження приватних, індивідуальних інтересів може бути доцільний тільки в умовах загрози для суспільства (війна і ін)

Згідно з доктриною розумного егоїзму (мислителі Просвітництва) загальний інтерес складається з різноманітних приватних інтересів. Людина, прагнучи до власної користі, сприяє благу суспільства. (З розвитком поділу праці і товарно-грошових відносин підприємницька діяльність кожної людини може бути суспільно корисною.)

Користь не повинна замінювати чеснота. Необхідно моральне обмеження принципу корисності.

Питання 67: Моральний досвід. Вдосконалення