Тема 4. Класична політична економія.

4.1. Рання класична політична економія. План.

1. Економічні погляди в. Петті.

2. Політична економія п. Буагільбера.

3. Школа фізіократів.

Історичні умови.

Становлення і розвиток промислового виробництва на базі мануфактури, яка приносить доходи, що значно перевищують прибутки від експлуатації родовищ золота і срібла та ведення зовнішньої торгівлі.

Виробництво отримує товарний характер, який докорінно змінює взаємовідносини між сферами виробництва і торгівлі – вони будуються на еквівалентній основі.

Розвиток товарно-грошових відносин, які розповсюджуються на всі сфери економічної діяльності, дає можливість вести статистичні спостереження.

Розвиток науки, зокрема філософії, історії, статистики значно полегшує дослідження в області економіки.

Особливості економічних поглядів.

Предметом дослідження виступають закономірності зростання дохідності у сфері виробництва.

Метод дослідження представляє собою поєднання емпіризму з зачатками теоретичного аналізу (абстракція, кількісний аналіз у В.Петті, дедукція у Ф.Кене).

Вільям Петті

(1623-1687).

Оксфордський професор медицини, засновник одного з найбагатших родів англійських лендлордів.

“Трактат про податки і збори”

“Слово мудрим”

“Політична арифметика”

“Політична анатомія Ірландії”

“Різне про гроші”.

Методологія.

Здійснює перехід від спостереження і опису форми прояву економічного процесу до аналізу його сутності, тим самим застосовує абстрактний метод дослідження.

Використовує кількісний аналіз економічних явищ.

Предметом дослідження політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва. “Купці не постачають ніякого продукту, а виконують лише роль вен і артерій, що розподіляють кров та споживні соки державного тіла, а саме, продукцію сільського господарства і промисловості”.

Теорія вартості.

Виділяє вартість у самостійну категорію, яка представляє собою працю, витрачену на виробництво золота та срібла, і називає її “природною ціною”.

Одиницею виміру вартості вважає денну пайку продуктів робітника, оскільки саме вона є природнім мірилом рівності між факторами утворення вартості – працею та землею.

Доходи.

Визнає наявність двох видів доходів – заробітної плати та ренти.

Заробітна плата – природна ціна праці. Розмір заробітної плати повинен тяготіти до обсягу необхідних для життя людини засобів існування.

Рента – надлишок над заробітною платою виробника і відшкодовунням витрат капіталу. Джерело ренти – різне місцезнаходження ділянок землі відносно ринків збуту, а також різна родючість землі та продуктивність застосованої на ній праці. Виходячи з цього, розглядає лише диференційну ренту.

Ціна землі.

Ціна землі повинна дорівнювати певній сумі річних рент, оскільки землю купують заради одержання доходу. Вирішуючи питання про кількість річних рент, Петті звертається до смертних таблиць Граунта і розраховує середню тривалість спільного прожиття трьох поколінь, яка становить 21 рік. Звідси:

Ціна землі = 21 х величина річної ренти.