28. Врахування при призначенні покарання за незакінчений злочин ступеня здійснення злочинного наміру та проблеми дотримання даної вимоги у судовій практиці.

Відповідно до ч.1ст.68 КК України, при призначенні покарання за незакінчений злочин, керуючись положеннями статей 65-67 крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, причин, внаслідок злочин не було доведено до кінця, враховує ступінь здійснення злочинного наміру.

Залежно від ступеня здійснення злочинного наміру кримінальний закон розрізняє 2види замаху: закінчений і незакінчений.

Так як при незакінченому замахові злочинна діяльність не тільки об’єктивно, а й суб’єктивно залишається незавершеною, а при закінченому замахові –тільки об’єктивно, то ступінь суспільної небезпеки закінченого замаху вищий, ніж незакінченого замаху. Ця обставина і повинна бути взята судом до уваги, і знайти своє відображення при призначенні судом покарання.

В судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли суд за вчинення готування до злочину призначає особі більш суворе покарання, ніж за вчинення незакінченого чи закінченого замаху на цей же злочин, хоч при готуванні до злочину дії винної особи ще не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку.

Врахування судом ступеня здійснення злочинного наміру припускає, що при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, по-перше, враховує вид незакінченого злочину, тобто ту стадію його вчинення, на якій він був перерваний; по-друге, оцінює ступінь реалізації злочинного наміру в межах однієї і тієї ж стадії вчинення злочину.

Очевидно, що готування до злочину є менш небезпечним порівняно із замахом на вчинення того ж злочину, а ступінь суспільної небезпечності закінченого (невдалого) замаху вищий незакінченого (перерваного) замаху, що і повинно знайти своє відображення в призначеному судом покаранні. Однак і в межах однієї й тієї ж стадії вчинення злочину ступінь небезпечності вчи­неного може бути різною залежно від розміру заподіяної шкоди, характеру та інтенсивності тих дій, що були вчинені винним. Так, готування до крадіжки може полягати лише у з'ясуванні винним того, в який час потерпілий відсутній вдома, а може виражатися й у ретельній розробці плану крадіжки, підшукуванні співучасників, створенні злочинної групи, виготовленні знарядь злому та угоні транспортного засобу для перевезення викраденого. При закінченому замаху наслідки злочину можуть або взагалі не настати (винний зробив постріл з метою вбивства, але промахнувся), або настати, однак у мен­шому обсязі (розмірі), ніж це передбачене у диспозиції (внаслідок того ж пострілу потерпілому були заподіяні лише тяжкі тілесні ушкодження). Зазна­чені обставини істотно впливають на ступінь тяжкості вчиненого діяння і, от­же, повинні бути враховані судом при призначенні покарання.

29(30)Врахування при призначенні покарання за незакінчений злочин причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця та проблеми встановлення їх у судовій практиці.

Труднощі, які виникають в судовій практиці при врахуванні даної додаткової вимоги під час призначення покарання за незакінчений злочин, в певній мірі їх можна пояснити тим, що в юридичній літературі, яка присвячена проблемам призначення покарання за незакінчений злочин про такі причини або просто не зазначається, або дається перелік деяких причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, і які рекомендується брати до уваги при призначенні покарання у випадку вчинення особою готування до злочину чи замаху на злочин.

Причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, які суд повинен враховувати є різними. Вони можуть обумовлюватись чи не обумовлюватись особистими якостями суб’єкта та його діяльністю. Так, Кузнєцова Н.Ф. пропонує виділяти :

• об’єктивні причини – ті, що виступають дійсно як випадковий збіг обставин, що перешкоджає здійсненню злочину, обумовлюються обстановкою в якій перебуває суб’єкт незакінченого злочину. Ними слід визнавати зовнішні обставини, що перешкодили особі у здійсненні злочинного наміру і примусили припинити злочинну діяльність(втручання сил природи, сторонніх осіб, механізмів).

• суб’єктивні причини – обумовлюються особистими якостями суб’єкта незакінченого злочину. Ними слід визнавати нерішучість винної особи, відсутність у неї необхідного досвіду, помилковість дій винної особи.

Об’єктивні причини лише випадково впливають на не доведення злочину до кінця.

Оскільки, суб’єктивні причини обумовлюються особистими якостями суб’єкта злочину, то вони закономірно впливають на не доведення злочину до кінця, а отже і повинні братись до уваги при призначенні покарання за незакінчений злочин.

Благов Є.В.:

• в залежності від їх природи: помилки і інші обставини(при помилці злочин є менш суспільно небезпечний)

• абсолютні(які закономірно призводять до недоведення злочину до кінця(замах із непридатними засобами, замах на непридатний об’єкт);відносні(фактори, які випадково призводять до не доведення злочину до кінця(осічка, перепони під час пострілу));

Висновок: незалежно як ми назвемо причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, суд призначаючи покарання має враховувати їх, так як вони характеризують суспільну небезпеку вчиненого діяння і особи винного, впливають на міру вираження об’єктивної сторони. Проблема: суди лише формально вказують, що враховують дану вимогу, але як можемо побачити, а фактично не враховують при призначенні покарання.