5. Структура капіталу (фондів)

Швидкість обороту капіталу в значній мірі залежить від складу та функціональних особливостей основних елементів продуктивного капіталу. В залежності від швидкості обороту, характеру використання та способу перенесення своєї вартості на створений продукт капітал поділяється на основний і оборотний (рис. 9.1.).

Капітал підприємства

Основний капітал

Оборотний капітал

Основні виробничі фонди

Основні невиробничі фонди

Оборотні фонди

Фонди обігу

Рис. 1 Склад капіталу підприємства

Основний капітал – вартість засобів праці, які приймають участь у виробничому процесі тривалий термін (понад один рік), зберігають при цьому свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на створений продукт поступово частками у вигляді амортизації.

Основні капітал (основні фонди) підприємства в залежності від характеру участі у виробничому процесі поділяються на основні виробничі фонди та основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди – вартість знарядь праці, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва продукції 9надання послуг, виконання робіт) та приймають участь у формуванні собівартості продукції у вигляді амортизаційних відрахувань. Основні виробничі фонди включають активну їх частину, яка представлена вартістю верстатів, механізмів, транспортних засобів, обладнання, устаткування, інвентарю та пасивну частину – вартість тих основних засобів, які створюють сприятливі умови для ведення процесу виробництва: приміщення, споруди, конструкції, господарські будівлі тощо.

Згідно з типовою класифікацією основних виробничих фондів, їх розподіляють на таки види:

1) виробничо-технічні будівлі і споруди (основного підсобного, допоміжного виробництва, вартість систем опалення, водопроводів, вентиляції тощо);

2) споруди і передавальні пристрої – інженерно-будівельні об’єкти (нафтогазові свердловини, естакади, тунелі, мости, гідротехнічні споруди);

3) передавальні засоби – електропередавальні мережі, теплові і газові мережі);

4) машини й обладнання (робочі машини, технологічні лінії);

5) транспортні засоби;

6) інструменти і пристрої;

7) виробничий інвентар та прилади (верстати, стелажі, контейнери тощо);

8) господарський інвентар (меблі, сейфи, ксероксні апарати тощо).

Основні невиробничі фонди – вартість основних засобів, які не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва і призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб населення (дитячі садки, спортивні комплекси, будинки культури, їдальні та інші об’єкти соціального призначення). Їх соціально-економічна функція полягає у створенні сприятливих умов для відтворення робочої сили працівників, формування соціальної інфраструктури життя населення.

В процесі господарського використання основні виробничі фонди втрачають свої якісні характеристики – зношуються. Розрізняють дві форми зносу основних засобів: фізичний і моральний.

Фізичний знос – матеріальна форма зносу основного капіталу, при яка виникає в процесі використання засобів праці, коли їх елементи втрачають свої якісні технічні характеристики та руйнуються.

Моральний знос – втрата основними засобами частини своєї вартості внаслідок підвищення рівня продуктивності праці та розвитку НТП в промисловості. Моральне зношення проявляється, коли промислові галузі випускають нові, більш сучасні та продуктивні засоби праці, машини нового покоління, якісні параметри яких значно краще, ніж у існуючих фондів.

Характерною ознакою основних фондів є те, що в процесі використання вони зношуються і поступово переносять свою вартість на вновь створений продукт (роботу, послугу). Перенесення вартості відбувається окремими частками, які входять до складу собівартості продукції і називаються амортизаційними відрахуваннями.

Амортизація – це економічний процес, який кількісно відображає поступову втрату основними засобами своєї вартості та її перерозподіл на створений продукт протягом періоду корисного використання основного засобу.

Амортизаційні відрахування нараховуються щомісячно, входять до складу собівартості продукції і акумулюються в спеціальному амортизаційному фонді, кошти якого підприємства використовуються для оновлення та відтворення основного капіталу (придбання нової техніки, обладнання, реконструкції, капітального ремонту).

Ефективність діяльності підприємств в значній мірі залежить від рівня їх забезпеченості капіталом. Для характеристики рівня забезпеченості суб’єкта господарювання основним капіталом (основними виробничими фондами) використовують показник капітало(фондо) озброєності, який розраховується за формулою:

ОВФ

Капіталоозброєність = КП , де

ОВФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

КП – середньорічна кількість працівників підприємства, чол.

Про економічну ефективність використання основного капіталу (основних виробничих фондів) свідчать таки показники капіталовіддача, капіталомісткість, норма прибутку, рівень рентабельності використання основного капіталу.

ВП

Капіталовіддача = ОВФ , де

ВП – вартість виробленої продукції на підприємстві, грн.

ОВФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

ОВФ

Капіталомісткість = ВП

ЧП

Норма прибутку = ОВФ + ОФ , де

ЧП – розмір чистого прибутку підприємства, грн.;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

ОФ – середньорічна вартість оборотних фондів підприємства, грн.

ЧП

Рівень рентабельності використання ОВФ = ОВФ *100%, де

ЧП - розмір чистого прибутку підприємства, грн.;

ОВФ - середньорічна вартість оборотних фондів підприємства, грн.

Для забезпечення безперервного процесу суспільного виробництва товарів та послуг підприємству в достатній кількості має бути забезпеченим оборотним капіталом (оборотними засобами).

Оборотний капітал – вартість предметів праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі одного операційного циклу (до 12 місяців), повністю втрачають свою натурально-речову форму та повністю переносять свою вартість на створений продукт.

Якщо основний капітал втрачає свою вартість поступово у вигляді часток (амортизаційних відрахувань), вартість оборотного капіталу повністю переноситься на собівартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Відшкодування та відновлення оборотного капіталу здійснюється за рахунок грошового доходу підприємства.

В залежності від характеру участі у процесі виробництва та функціонального призначення оборотний капітал (оборотні засоби) поділяється на оборотні фонди та фонди обігу.

Оборотні фонди – приймають безпосередню участь у виробничому процесі, забезпечуючи його безперервний характер. До оборотних фондів підприємства відносяться: матеріали, сировина, напівфабрикати, паливо, мастила, запасні частини, електроенергія, вода, насіння, корми тощо. Ці засоби знаходяться у формі виробничих запасів підприємства або незавершеного виробництва.

Фонди обігу – частина оборотного капіталу, яка не приймає безпосередньої участі у процесі виробництва продукції, а лише обслуговує його. До фондів обігу включають: готову продукцію, товари, грошові кошти, інвестиції, грошовий дохід, цінні папери тощо.

Значення оборотного капіталу надзвичайно важливе для підприємства, оскільки від рівня забезпеченості оборотними засобами, ефективності їх використання, тривалості обороту залежать кінцеві результативні показник діяльності господарюючих суб’єктів. Основним джерелом відтворення оборотного капіталу на підприємствах є одержаний грошових дохід. В умовах, коли власних обігових коштів у суб’єктів підприємницької діяльності не вистачає, перспективним джерелом виступають банківські кредити, зокрема, короткострокові.

В процесі використання оборотний капітал здійснює повний кругообіг за схемою:

грошові кошти – виробничі запаси – процес виробництва – готова продукція - кошти в розрахунках – грошові кошти.

Після виробництва і реалізації готової продукції ,підприємство одержує грошовий дохід та має можливості поповнити (відновити) запаси оборотних засобів, які є необхідними для забезпечення наступного циклу відтворення виробництва. Чим менший термін (тривалість) кругообігу оборотного капіталу,тим вища ефективність його використання та результативність діяльності підприємства в цілому.

Серед основних факторів, що впливають на швидкість обороту капіталу на підприємствах можна виділити:

• підвищення ефективності використання оборотного капіталу (скорочення тривалості одного обороту) за рахунок використання інноваційних технологій виробництва; раціональна структура капіталу (співвідношення між основним та оборотним капіталом; між оборотними фондами та фондами обігу);

• скорочення терміну перебування товарів на складах, прискорення реалізації виготовленої продукції, покращення дисципліни взаєморозрахунків між партнерами;

• підвищення економічного інтересу та відповідальності у працівників, які зайняті у виробничому процесі.

Процентне співвідношення різних елементів капіталу (фондів) підприємства називається структурою капіталу.

В залежності від характеру та специфіки діяльності підприємства й відмінностей між окремими складовими капіталу можна визначити структуру фондів:

• процентне співвідношення між основним і оборотним капіталом підприємства. Економічно доцільною вважається структура капіталу при відповідному співвідношенні основних виробничих і оборотних засобів в пропорції 70%:30;

• структура основного капіталу – відсоткове співвідношення між основними виробничими та основними невиробничими фондами. Близько 80-90% припадає на основні виробничі фонди підприємств;

• структура оборотного капіталу – співвідношення питомої ваги оборотних фондів та фондів обігу в загальній вартості оборотних засобів підприємства;

• виробнича структура основного капіталу підприємства (основних виробничих фондів) – процентне співвідношення різних груп основних виробничих фондів в загальній їх вартості;

• галузева структура основного капіталу – характеризує співвідношення питомої ваги основних виробничих фондів різних галузей до їх загальної вартості по народному господарству;

• технологічна структура основного капіталу – визначається співвідношенням питомої ваги активної та пасивної частин основних виробничих фондів;

• вікова структура основного капіталу – характеризується співвідношенням питомої частки основних виробничих фондів різних вікових груп в їх загальній вартості;

• структура авансованого капіталу (активів) підприємства, представлена співвідношенням пастки власного та позичкового капіталу.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

• традиційна концепція;

• концепція індиферентності;

• компромісна концепція;

• концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм його оптимізації.

Традиційна концепція структури капіталу ґрунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом врахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу. Практичне використання цієї концепції передбачає максимізацію застосування позичкового капіталу (банківських кредитів) в господарській діяльності підприємства. Слабким моментом даної концепції може стати втрата фінансової стійкості та ймовірне банкрутство підприємства.

В основу концепції індиферентності структури капіталу покладено положення про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники. Ця концепція була вперше висунута американськими вченими, які розглядали механізм формування структури капіталу та ринкової вартості підприємства у зв’язку з функціонуванням ринку капіталу. Дана концепція доводить, що ринкова вартість підприємства залежить від сумарної вартості його активів. З урахуванням положень і базових умов теорія індиферентності передбачає, що ринкова вартість підприємства, а відповідно й середньозважена вартість його капіталу не залежить від структури капіталу

В основу компромісної концепції структури капіталу покладено положення про те, що вона формується під впливом певних умов, які визначають відповідність рівня доходності ризику капіталу, що використовується підприємством. Так, на структуру капіталу підприємства значний вплив здійснює фактор оподаткування прибутку, який впливає на формування вартості окремих елементів капіталу, а й відповідно і на його структуру. Згідно даної концепції вартість позичкового капіталу є більш низькою за ринкових умов, ніж вартість власного капіталу фірми. Рівень доходності капіталу визначає показник середньої його вартості, а рівень ризику формує показник питомої ваги залученого капіталу в загальній сумі і визначає структуру залученого й власного капіталу підприємства.

Основу концепції протиріччя інтересів складає положення про різні інтереси та рівні інформованості власників, інвесторів, кредиторів та менеджерів в процесі управління капіталом. Як наслідок, всі учасники процесу виробництва мають різні уявлення про перспективи розвитку підприємства та структуру його капіталу.

З урахуванням зазначених теорій основними критеріями оптимізації структури капіталу підприємства виступають оптимальний рівень доходності та ризику та максимізація ринкової вартості капіталу підприємства.