Травми біляносових пазух.

Hайбiльш часто уражується лобна пазуха, рiдше - верхньощелепна i решiтчастий лабiринт. Iзольоване ураження основної пазухи у зв'язку з її глибокою локалiзацiєю практично не зустрiчається.

Травми бiляносових пазух супроводжуються головним болем, кровотечею з носа i рани. При закритих травмах кров потрапляє в пазухи, утворюється гематосинус. Важливим симптомом є пiдшкiрна емфiзема. Hайбiльш часто повiтря потрапляє пiд шкiру повiк, але нерiдко розповсюджується на шкiру щоки i навiть покриви черепа. При пошкодженнi церебральних стiнок лобної, основної пазух i комiрок решiтчастого лабiринту повiтря може проникнути в порожнину черепа.

Порушення цiлiсностi церебральних стiнок нерiдко супроводжується лiкворією. Спиномозкова рiдина може витiкати як через вiдкриту рану, так i через нiс.

При ураженнi решiтчастого лабiринту нерiдко наступає порушення нюхової функцiї.

Баротравма бiляносових пазух, зокрема лобної, вважається причиною болю, який нерiдко спостерiгається у пасажирiв лiтакiв; очевидно вiн залежить вiд неможливостi вирiвняти тиск в носовiй порожнинi i пазухах, що сприяє розвитку вазомоторних розладiв i набряку слизової оболонки; можлива також трансудацiя в пазухи i утворення гематоми в їх стiнках.

Лiкування.  При невеликих закритих травмах лобної i верхньощелепних пазух, якi супроводжуються лише трiщинами кiсток без їх змiщення, термiнове розкриття позух недоцiльне.

Кров, що потрапляє в пазуху може розсмоктатися, органiзовуватися або нагноїтися. В останньому випадку застосовують таке лiкування, як i при гострому гнiйному синуїтi.

При обширних травмах з змiшенням кiсткових вiдломкiв i особливо при пiдозрi на перелом церебральних стiнок показана ревiзiя пазух. Рекомендується накладувати спiвустя з порожниною носа.

 

Vі Орієнтована основа дії

Враховуючи ту обставину, що при травмах окремi частини вуха iзольовано пошкоджуються рiдко, частiше в поєднаннi з сусiднiми анатомiчними утвореннями i областями, В.I.Воячек вважає бiльш доцiльним подiл на 4 зони-частини, якi можна вiддiлити вiд голови при її тангенцiальному пораненнi рiжучим знаряддям. Враховуючи висновок В.І.Воячека мною створена відповідна орієнтовна схема поділу травм вуха: перша зона - вушна раковина, перетинчасто-хрящовий вiддiл зовнiшнього слухового проходу, верхiвка соскоподiбного вiдростку;

друга зона - глибокi вiддiли зовнiшнього слухового проходу, глибокi комiрки соскоподiбного вiдростка, суглоб нижньої щелепи, барабанна перетинка (вона входить i до складу третьої зони);

третя зона - барабанна порожнина, барабанне вустя слухової труби, печера (при цьому часто пошкоджується вушний лабiринт, сонна артерiя, лицьовий нерв, сигмовидний синус, останнiй може травмуватися i при пораненнi другої зони при певних особливостях його анатомiчного розташування);

четверта зона - пiрамiда скроневої кiстки (в тому числi вушний лабiринт, внутрiшнiй слуховий прохiд з його нервами), канал сонної артерiї.

Iзольоване ураження того чи iншого вiддiлу вуха можливе лише внаслiдок прямої дiї пошкоджуючого снаряда.

Траекторії поранень вуха представлені на мал. 54. Не завжди дають можливість оприділити вказані вищ зони.

Травми мирного часу можна етiологiчно подiлити на:

1) професiйнi, зв'язанi з тим чи iншим характером роботи;

2) побутовi, випадковi або зв'язанi з особливостями побуту;

3) хiрургiчнi, зв'язанi з виконанням хiрургiчних втручань;

4) травми, причиненi вогнепальною та iншими видами зброї, якi виникли не в обстановцi воєнних дiй.

Універсальної схеми травм вуха не існує. На різних етапах обстеження різними авторами можуть даватись різні оцінки. Сказане можна проілюструвати одним з наших спостережень. В ЛОР клініку Вінницького медінститута госпіталізований постраждалий Ч. З діагнозом „ травма зовнішнього вуха (садна шкіри соскоподібного відростка, вушної раковини), гнійний менінгоенцефаліт.

При детальному обстежені нами виявлений поздовжній перелом зовнішнього слухового проходу на межі передньої і верхньої стінок та оскольчатий – в області задньої стінки. Вони стикались між собою на рівні травмованої барабанної перепонки.

При спробі виконати трепанацію скроневої кістки та провести ревізію твердої мозкової оболонки середньої черепної ямки, виявлений циркулярний перелом луски навколо основи піраміди, зміщення останьої в середній черепній ямці, та вклинення переднього фрагмента луси під задній. При пальпації кульковим зондом відмічався рух піраміди, так звана „плаваюча скронева кістка”, мал.55.

В даному випадку описаний складний вбивний перелом скроневої кістки. Для відновлення її форми та положення проведено видалення щипцями заднього, нависаючого над переднім, фрагмента луски, та репозиція відломків за допомогою елеватора.

З усiх вiддiлiв органа слуху частiше всього спостерiгаються пошкодження вушної раковини, як найменш захищеної частини вуха. При незначному пошкодженнi хряща гострими рiжучими або колючими предметами останнiй може вiдновитись повнiстю без негативних наслiдкiв. Якщо пошкодження значне за площею та глибиною, особливо при змiщеннi або вiдривi хряща, загроза його некрозу i розвитку деформацiї вушної раковини велика.

Пошкодження зовнішнього слухового проходу бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.

Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцевими предметами, що проникають через передню i задню стiнки ЗСП. При цьому можливi пошкодження сусiднiх анатомiчних утворень.

Прямi пошкодження ЗСП частіше мають мiсце майже виключно при вогнепальних пораненнях, якi можуть бути наскрiзними i ненаскрiзними. При наскрiзних пораненнях ранящий предмет проходить через слуховий прохiд в сагiтальному або косому напрямку. Вхiдний отвiр знаходиться попереду вуха, в областi орбiти або носа, а вихiдний - в областi соскоподiбного вiдростка (можливо i навпаки). Hенаскрiзні поранення ЗСП мають мiсце коли ранящий предмет знаходиться при кiнцi льоту внаслiдок чого вона втрачає бiльшу частину своєї живої сили.

Hепрямi iзольованi пошкодження хрящового вiддiлу ЗСП спостерiгаються рiдко. Це пояснюється iснуванням так званих санторiнiєвих щiлин, якi перешкоджують перелому хряща при насиллях, дiючих по осi слухового проходу.

Hепрямi пошкодження кiсткового вiддiла ЗСП у виглядi переломiв спостерiгаються при падiннi на нижню щелепу або при розповсюдженнi переломiв основи черепа на слуховий прохiд. В першому випадку (мал 57) бувають одно або двобiчнi переломи передньої i нижньої стiнок; в другому - задньо-верхньої (мал 58). Останнi часто комбiнуються з переломами основи черепа i , як правило, бiльш важкi, нiж переломи передньо-нижньої стiнки.