27. 28. Самоспостереження

27. Інтроспекція (від латів. introspecto -- дивлюся всередину) -- метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками й т. ін.

Інше визначення: самоспостереження – це спеціально організоване наукове психологічне самоспостереження за перебігом психічних процесів.

Самоспостереження в психології -- унікальний метод «проникнення» у внутрішнє психічних процесів та явищ, проте для дослідника використання цього методу пов'язане з цілим комплексом труднощів, подолання яких постає як чітка та методична організація пізнавальної роботи спостерігача (самого піддослідного): дані самоспостереження повинні даватися не в інтерпретованому, а в сутнісному вигляді; у тій послідовності, в якій вони виникають, а словесний вираз почуттів та переживань у цей момент має бути чітким та максимально спонтанним.

Інтроспективна психологія охоплює низку напрямів.

Історія методу

Вперше метод обґрунтований Рене Декартом і потім розвинутий у працях Джона Локка. Останній, зокрема, виокремив внутрішній і зовнішній досвід людини. Перший (внутрішній) досягається шляхом інтроспеції (самоспостереження, самовивчення). Другий спрямований на зовнішній світ.

Вільгельм Вундт об'єднав метод інтроспекції з інструментальними методами. Метод В.Вундта використовується у структуралізмі.

Різновиди інтроспекції: аналітичне самоспостереження, систематичне самоспостереження, феноменологічне самоспостереження, інтроспективна психологія.

Аналітична інтроспекція опрацьована в школі Е. Тітченера. Характеризується намаганням повного розчленування почуттєвого образу на складові «елементи», які не редукуються до параметрів подразника.

Систематична інтроспекція опрацьована у Вюрцбурзькій школі. Характеризується орієнтацією на відстежування основних стадій процесу мислення на основі ретроспективного звіту.

Феноменологічна інтроспекція розроблена в гештальтпсихології. Характеризується орієнтацією на опис психічних феноменів у їх безпосередності та цілісності крок за кроком слідуючи за «наївним піддослідним

За способом проведення розрізняють пасивну і активну інтроспекцію. Пасивна інтроспекція – коли дослідник очікує спонтанне виникнення психічних процесів. Вона буває принагідна і систематична.

Активна інтроспекція – коли дослідник має можливість втручатися в виникнення і перебіг психічних процесів.

За часом: актуальне самоспостереження, спостереження з памяті.

За процедурою: спонтанне самоспостереження, самоспостереження з запитаннями.

28. Перевага методу інтроспекції полягає в тому, що сама людина може пізнати себе краще, щодо безлічі питань, чим би це зробили інші. У цьому зв'язку, інтроспекція пов'язана з рефлексією.

Однак, головним недоліком методу інтроспекції є його необ'єктивність, суб'єктивізм.

29. Експеримент

Психологічний експеримент дозволяє виявити функціональну залежність між змінними дослідження. У психологічному експерименті є дві основні змінні.

Y – залежна змінна

X – незалежна змінна

Y = f (x)

Тобто виявити, що вплинуло так на X, що стало таке Y.

Експеримент – це створена психологом ситуація, в якій досліджуване явище проявляється якнайкраще, експеримент проводиться в спеціально створених керованих психологом умовах з метою перевірки експериментальної гіпотези.

Становлення експерименту в психології.

Впровадження експерименту в психології було зумовлено насамперед розвитком філософії, яка збагатила психологію методологічними принципами дослідження психіки.

Важливе значення для розвитку експериментальної психології мали дослідження в біології, зокрема дослідження Дарвіна, важливе значення мали дослідження в зоопсихології, так наприклад Торндайк порушив питання про інтелект тварин. Експериментальне вивчення психіки розпочалося завдяки успіхам фізіології, нейрофізіології. Експериментальна психологія і експеримент розвивалися інтенсивно внаслідок того, що розвивалася фізика, значний внесок в розвиток експерименту мала психофізика, дослідження Вебера, Фехнера.

Історія становлення експерименту в психології має два періоди:

1.долабораторний період, в якому провідними дослідженнями були дослідження у психофізиці і психофізіології.

2.лабораторний, де вперше застосовувалась інтроспективна методологія (Вундівські дослідження). Вюрцбурзька школа експериментальної інтроспекції.

3.французький патопсихологічний підхід до дослідження психіки. Експериментальна психологія у Франції зароджувалась на дослідженні патопсихологів, які досліджували відхилення у психіці.

4.розвиток біхевіоризму і гештальтпсихології також пов'язаний з розвитком експериментування. Експериментально були досліджені ілюзії руху. Експерименти були з розрізненням фігури та фону.

1879 р. – ключовий рік для розвитку експериментальної психології, а саме експерименту.

Окрім того, що до становлення експерименту були причетні Гобс, Торндайк та ін. можемо назвати і вчених, які працювали на теренах України: Лазурський, Ланген, Виготський. У Львівському університеті: Твардовський, Охорович, Балей та ін.

Види експериментів:

Лабораторний – протікає в спеціально створених умовах з спеціально побудованою апаратурою, приладами

Природний – знімає обмеження лабораторного експерименту, основна його відмінність полягає в поєднанні експериментальності дослідження з природністю умов проведення дослідження.

Виділяють ще:

Формуючий експеримент – це експеримент в спеціально організованих умовах, в яких психолог проводить вплив на досліджуваного з ідеєю формування навичок, умінь і т. д.

Факторні експерименти – це, коли є дуже багато змінних, факторів, які повинен перевірити психолог і це є складні гіпотези, які перевіряє психолог.

Ідеальні експерименти – ідеальним вважається експеримент, коли психолог створює такі умови дослідження, які є відповідними до тієї ситуації, яка є в житті.

Реальні експерименти – експерименти, в яких є реальні умови, не підставлені спеціально психологом.

Пілотажні експерименти – пробні експерименти, які психолог проводить для того, щоб визначити, які йому потрібно робити далі дії, щоб вдосконалити своє психологічне дослідження.

Є ще: констатуючі, пошукові, підтверджуючі експерименти та ін.