2. Швидке читання

Зростання потоку інформації вимагає від менеджера швидкої обробки великої кількості друкованого матеріалу. Виникла потреба в спеціальному тренуванні психічних функцій людини з читання. Для оволодіння технікою швидкого читання необхідно позбавитися трьох недоліків, якими є:

артикуляція, або приговорювання того, що читається. При цьому швидкість читання не перевищує швидкості мови – 150 слів за хвилину. Становище ускладнюється тим, що при артикуляції сприйняття інформації відбувається за участю слухового каналу, що й сповільнює швидкість читання;

мале поле зору при читанні. Під полем зору розуміють частину тексту, яка сприймається очима при одній фіксації погляду. При звичайному читанні, коли сприймаються букви чи окремі слова, поле зору дуже мале. У результаті очі змушені робити багато зайвих зупинок при читанні;

регресії при читанні. Під ними розуміють зворотні рухи очей до незрозумілих фраз, слів, речень.

Відомі чотири способи читання. Перший спосіб – це поглиблене читання складного, невідомого або наукового тексту, яке вимагає глибокого розуміння й обдумування прочитаного. Другий спосіб – читання художньої літератури, при якому, якщо читають із насолодою, то це робиться повільно, якщо ж хочуть перечитати книгу за одним заходом, то читають дуже швидко. Третій спосіб – швидке суцільне читання, яке забезпечує повноцінне засвоєння прочитаного. Четвертий спосіб – читання-сканування. Таке читання потрібне для моментальної оцінки тексту, для відшукування певних слів чи фактів. Дослідним шляхом встановлено, що таке читання має продуктивність 650-1000 слів за хвилину в залежності від натренованості.

Відомі школи техніки швидкого читання використовують цілий ряд своєрідних методик. Але, як правило, вони всі спрямовані на те, щоб ліквідувати в людині перераховані вище читання й таким чином збільшити його швидкість.

3. Графічні засоби в роботі менеджера

В умовах всезростаючого потоку виробничо-економічної інформації ефективність управління визначається технічними засобами, серед яких немаловажне значення мають графічні засоби, які наочно відображають стан і хід виробництва чи іншої діяльності за допомогою умовних позначень (крапок, фігур, ліній). Наочність основана на вловлюванні факторів з першого погляду.

Графіки, які застосовуються в управління, - це інформація, необхідна для складання планів виробництва, прийняття оперативних рішень. Основна відмінність організаційних креслень (графіків) від графіків технічних полягає в тому, що предмети, які вивчаються з їх допомогою, носять умовний характер.

Керівник, організатор повинен вміти виразити свої думки графічно, прочитати графік, який складений іншою особою.

В графіку розрізняють два основних елементи:

1. Графічний образ.

2. Експлікація або легенда графіку.

Графічний образ – це сукупність накреслень, які сприяють виясненню співвідношень між тими чи іншими величинами.

Експлікація – це сукупність умовних позначень, які роз’ясняють зміст графіку (система координат, шкали, масштаби).

Організаційний графік повинен:

• давати правдиві дані, бути змістовним;

• бути синоптичним (зручним для читання);

• бути простим, зрозумілим і давати повну інформацію;

• бути технічно правильно виконаним.

Щоб правильно застосувати графіки в повсякденній роботі, дуже важливо знати їх класифікацію.