3. Методи розробки планів
Основна мета планування міститься у тому, щоб наскільки це можливо при даних умовах, знайти оптимальне вирішення задач, які стоять перед організацією. Це не завжди можливо, але прагнути до цього необхідно.
Пошук такого рішення відбувається шляхом ітерацій, тобто послідовним переходом від одного варіанту до другого, який чимось покращує попередній.
Робиться це за допомогою таких методів планування як балансові, нормативні та математико-статистичні.
Балансовий метод ґрунтується на взаємній узгодженості ресурсів ,які буде мати організація, і потреб в них в рамках планового періоду. Якщо ресурсів порівняно з потребами недостатньо, то відбувається пошук їх додаткових джерел, які дозволять покрити дефіцит. Необхідні ресурси можна залучати із зовні, а можна знаходити у власному “господарстві” шляхом його раціоналізації.
Неможливість вирішити проблему дефіциту ресурсів призведе до необхідності знижувати їх споживання. Це досягається або також на основі його раціоналізації, або шляхом механічного скорочення із відповідним зменшенням кінцевих результатів.
Якщо ж ресурсів в надлишку, то вирішують зворотну проблему – розширення їх використання або поз буття надлишків. Останнє необхідне, оскільки для зберігання запасів витрачають значні кошти.
Балансовий метод реалізується через складання системи балансів – матеріально-речових, вартісних а трудових.
Баланси являють собою двосторонню бюджетну таблицю, в лівій частині якої відображають джерела ресурсів, а праворуч – їх розподіл.
В цілому таблиці виглядають наступним чином:
Джерела ресурсів Розподіл ресурсів
1) Залишок на початок періоду 1) Поточне споживання
2) Зовнішні надходження 2) Реалізація на сторону
3) Внутрішня економія 3) Резерви
4) Резерви 4) Залишок на кінець періоду
Баланс Баланс
В основі такого роду таблиць знаходиться балансове зрівняння.
Його сутність складається в тому, що сума залишків ресурсів на початок періоду та їх надходжень із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їхніх витрат (поточного споживання і продажу на сторону) та залишку на кінець періоду.
У балансі ресурси зазвичай надають із виділенням основних постачальників, що дозволяє контролювати їх рух. Розподіляються ж вони з урахуванням того, щоб забезпечити виконання виробничих планів, зобов’язань по експорту, створити необхідні запаси, реалізувати програми, які пов’язані із розвитком організації.
В той же час забезпечення такого зрівняння між ресурсами та їх розподілом не є єдиною метою складання балансів. Важливу роль тут відіграє досягнення їх оптимальної структури, яка забезпечує найбільшу ефективність діяльності організації.
Поряд із натурально-речовими у плануванні широке застосування знаходять вартісні баланси. Це пояснюється рядом обставин.
По-перше, більшість організацій є суб’єктами ринкових відносин, які купують за гроші все необхідне для своєї діяльності і реалізують за них більшу частину продукції і послуг. Таким чином у більшості випадків потоки ресурсів і готового продукту одразу отримують грошовий вираз, який є універсальним і найбільш зручним для складання планів.
По-друге, деякі ресурси, наприклад, фінансові взагалі можна виразити лише в грошових одиницях.
По-третє, узагальнені показники, які характеризують потоки ресурсів і продукції, можуть бути тільки вартісними (тому що д сих пір ніхто ще не навчився складати літри молока із кілограмами картоплі). Прикладом вартісного балансу є бухгалтерський, фінансовий план організації та інші.
Досить різноманітними по змісту можуть бути і трудові баланси. До них відносяться, наприклад, баланс робочого часу, який відображає, з одного боку, ресурси за певний період (зазвичай у нормо-годинах), якими розраховує організація, а з другого боку, розподіл цього часу по різним видам робіт. По зрозумілим причинам такі баланси не можуть передбачати перехід на наступний період запасів часу, його треба використовувати повністю або його втрачають назавжди.
Другим методом планування є нормативний. Він міститься у тому, що в основу планових завдань на певний період (а відповідно і в основу балансів) покладені норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових коштів та ін.)
Норми, які використовують у плануванні, можуть бути натуральними, вартісними і часовими. Натуральні норми стосуються зазвичай витрат матеріальних ресурсів (сировина, матеріали, енергія...) для виробництва одиниці продукції. Вартісні норми відображають або витрати ресурсів, які оцінені у грошовому еквіваленті, або такі витрати, які інакше виразити не можливо (наприклад, амортизація); або чисто грошові витрати, наприклад, оплату за виготовлення одиниці продукції. Норми часу виражають його витрати на виконання тих чи інших робіт та їх окремих елементів (норм оперативного часу, норми обслуговування робочих місць, норми підготовчо-заключного часу...).
За допомогою нормативного методу можна, наприклад, здійснювати планування чисельності персоналу; закупівлі сировини та інші (у повсякденному житті рецепт виготовлення будь-якого блюда є найяскравішим різновидом плану його виробництва).
Третю групу методів планування складають математичні, які зведені до оптимальних розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей відносяться статистичні, наприклад, кореляційна, яка відображає двох змінних величин. Виходячи з неї, можна з певним ступенем вірогідності передбачити настання події Б, якщо відбулась пов’язана з ним подія А.
За допомогою статистичних моделей можна, скажімо, визначити майбутні доходи, основуючись на поточних вкладеннях і заданих відсоткових ставок, здійснювати інші фінансові розрахунки. Саме у сфері фінансового планування статистичні методи знаходять найбільш широке застосування.
Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь та нерівностей, які зв’язують ряд змінних показників, визначити їх оптимальні величини у взаємному поєднанні. Це допомагає по заданому критерію обрати найбільш відповідний варіант функціонування або розвитку об’єкту управління з тим, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати та ін. Частіше за все методи лінійного програмування застосовують там, де мова йде про оптимізацію витрат тих чи інших ресурсів, наприклад, при виборі технології, яка дасть змогу отримати необхідний обсяг продукції при найменших витратах сировини і матеріалів; завантажити обладнання, яке виконує декілька видів робіт, так щоб при цьому досягався найбільший виробіток; складати маршрути руху транспорту таким чином, щоб, з одного боку, найбільш повно обслуговувати всіх клієнтів, а з другого боку, зробити це при мінімальних витратах та ін.
Треба мати на увазі, що можливості застосування різних методів планування мають свої межі. Ці межі, по-перше, визначаються сучасною НТР, яка викликає настільки стрімкі зміни всередині організації та у її зовнішньому оточенні, що планування не встигає за ними. По-друге, межі застосування методів можуть бути обумовлені нестачею часу, тому що планові розрахунки довгі і трудомісткі. По-третє, межі для застосування планових методів ставить бюрократизм та інерційність самих співробітників організації, які гальмують розробку і реалізацію планів внаслідок дотримання своїх корисних інтересів.
Повністю перелічені обмеження ліквідувати неможливо, але можна суттєво послабити шляхом зменшення жорсткості і схематичності складання планів, їх орієнтацією на ключові цілі і задачі організації, конкретизацію та наближенням до потреб практики, посиленням комплексності.