4. Перспективні плани організації
Перспективні плани в організації розробляють на період більше 1 року. Як правило, мова йде про середнє строкові плани. Однак вирішення великих, значних проблем потребує складання довгострокових планів (термін дії яких 10 і більше років). Це має місце, наприклад, при виборі сфер діяльності, напрямків розвитку організації та ін.
Перспективні плани зазвичай розробляють у формі набору цілей; цільових комплексних програм; стратегічних планів; бізнес-планів та ін. При цьому положення цих планів, які визначені там лише у загальних рисах та переважно у якісних показниках, розвиваються і конкретизуються у середньострокових планах, де вже надані у кількісних показниках, розподілені по строкам і доповнюються системою балансів.
Традиційні довгострокові та середньострокові плани основуються на екстраполяції існуючих тенденцій, виходять із незмінності зовнішнього оточення організації і орієнтуються на мобілізацію ресурсів, які має організація.
В рамках перспективного планування створюються плани, які стосуються: розробки нових продуктів; зниження витрат; втілення нововведень; злиття і поглинання; розвиток виробництва і управління; соціальний розвиток та ін.
Їх розробка починається із вибору перспективних цілей. Потім на основі оцінки ресурсів, які є в організації, відбувається визначення політики організації, вибір правил і процедур, розробка альтернатив, вибір найбільш оптимального з них; її конкретизація в бюджетах і графіках.
По-іншому виглядає стратегічне планування. Передумовами його появи можна вважати стрімкі зміни у зовнішньому середовищі організації, які викликані сучасним етапом НТР.
Вони мають прояв у:
безмежному зростанні можливостей, які відкриваються перед фірмою. Це стосується отримання ресурсів, використання технологій; оновлення, розширення виробництва;
у поглибленні потреб, різкому посиленні конкуренції за ринки збуту і ресурсів; інтернаціоналізації ділового життя;
у широкій доступності науково-технічної і інформації, що суттєво полегшує пошук нових ресурсів і можливостей;
у принциповій зміні ролі людини у виробництві і пов’язаному з цим пробудженні її творчих можливостей та активності.
Ці та інші обставини роблять непередбаченими шляхи розвитку організації та її оточення і невизначеними навіть близьке майбутнє.
Щоб частково послабити або подолати цю невизначеність, і складають стратегічні плани, які відображають сьогоднішні кроки, які спрямовані на формування майбутнього потенціалу фірми та забезпечення її перспективного виживання.
В процесі їх складання формулюються стратегічні цілі організації, формуються відповідні стратегії і розподіляються необхідні ресурси на відміну від звичайних перспективних планів, стратегічний план виходе з того, що майбутнє далеко не завжди краще минулого.
Основу стратегічних планів складає глибокий аналіз існуючих тенденцій, погроз і можливостей у зовнішньому оточенні організації, всебічний прогноз його майбутнього стану, перш за все, науково-технічного прогресу і ринків.
На сьогодні в західних фірмах в рамках стратегічного планування складають декілька основних видів планів: сумативний, функціональні та економічні.
Сумативний (головний стратегічний) надає уявлення про основні цілі організації, майбутні напрямки діяльності, ринки збуту, орієнтири у відношенні бажаних темпів зростання, прибутковості та ін.
На його основі розробляють функціональні плани, в яких відображають розвиток окремих перспективних напрямків діяльності організації, наприклад, збуту, інвестицій та ін. Це дозволяє оптимізувати на перспективу матеріальні, фінансові і трудові ресурси фірми.
В економічному плані сумативний конкретизується стосовно до крупних підрозділів у таких господарських показниках, як прибуток, рентабельність, інвестиції, доля ринку та ін. Тут же можуть бути сформульовані напрямки і способи конкурентної боротьби з реальними і потенційними суперниками, можливі наслідки реалізації або, навпаки, відмова від реалізації тих чи інших стратегій.
Стратегічні плани будують від майбутнього до сьогоднішнього. Але, так як під час їх складання об’єкти і процеси, про які йде мова, відсутні або тільки зароджуються, варіанти планів багато в чому ідеалізовані і не враховують ризик.
Крім того для втілення стратегічних планів на практиці ще відсутній достатній досвід, тому їх розглядають скоріше не як інструмент для реальних дій, а як спосіб вираження філософії організації.