31. Терміни як лексичні засоби наукового стилю.

31=30

Слова та словосполучення, що означають або пояснюють спеціальні предмети, явища, дію тощо у специфічній, науковій, публіцистичній чи діловій сфері, називають термінами. Терміни мають точне, конкретне значення й тому позбавлені суб'єктивно-оцінних відтінків.

У діловому стилі є власна термінологія, яку утворюють із власних слів (діловодство, справочинство), запозичують з інших мов (банк, бюджет), утворюють за допомогою власних слів та частин іншомовних або із запозичених складників (фотокамера, фототелеграф, фототелетайп).

Значення термінів зафіксовані в державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому їх (терміни) треба вживати лише в зафіксованому у словнику значенні. Нестандартні терміни в діловодстві не бажані, оскільки вони засмічують та ускладнюють написання і функціонування ділових паперів.

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, особливо у діловодстві. Наприклад: справа — означає один документ і сукупність документів, інше значення має юридична справа.

Правильне значення того чи іншого терміна допоможе з'ясувати контекст. При утворенні похідних форм терміна необхідно користуватися формами, що подаються лише у словнику чи довіднику, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання або нерозуміння термінів.

Рекомендується уникати використання застарілих (архаїчних) термінів, що потрапили до загальнонародної мови і там втратили термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор. Це ускладнює документ.

Отже, терміни кожного профілю науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками.

32. Поняття синонімів. Класифікація синонімів.

Сино́німи (від грецького συνόνυμος /synonymos/ — однойменний) — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.

Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа

Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення, але однаковою вимовою — омонімами.

Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

• з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);

• з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);

• контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий ’упав’) і легко переходять в емоційні С.;

• абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.

Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.

«Короткий словник синонімів української мови» склав Пилип Деркач (4 279 синонімічних рядів, частково зі стилістичними позначками, К. 1960).

«Матеріали до синонімічного словника української мови», зібрані Андрієм Багметом, друкувалися в ж. «Вітчизна» (1959, ч. 2 — 1962, ч. 7).

Синоніміку Т. Шевченка досліджував В. Ільїн, М. Коцюбинського — Л. Паламарчук, І. Франка — І. Ощипко, Лесі Українки — І. Олійник, М. Рильського — Ґ. Колесник.