- •Тема 1. Предмет, задачі і логіка курсу „економіка праці і соціально – трудові відносини”
- •1.1. Мета, завдання, об`ект, предмет, метод і інформаційна база вивчення дисципліни
- •Тема 2. Праця як основа життєдіяльності людини і суспільства
- •2.1. Соціально-економічна сутність праці
- •2.2. Зміст і характер праці
- •2.3. Види праці
- •3. Населення і трудові ресурси суспільства
- •3.1 Соціально-економічна характеристика населення і трудових ресурсів
- •Розділення за методикою моп
- •3.2. Економічно активне населення
- •3.3. Трудовий потенціал суспільства
- •3.4 Відтворення населення і ресурсів для праці
- •Тема 4. Зайнятість населення і безробіття
- •. Соціально-економічна сутність зайнятості населення
- •4.2. Види і форми зайнятості населення
- •Види зайнятості
- •Форми зайнятості
- •4.3.Державне регулювання зайнятості населення
- •Додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:
- •Пільги і компенсації вивільненим працівникам:
- •Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці:
- •Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам зареєстрованим на загальних підставах:
- •Розміри допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:
- •. Гнучкі форми зайнятості, їх особливості.
- •Безробіття та його види
- •Тема 5. Соціально- трудові відносини в сучасній економіці
- •. Поняття і сутність соціально-трудових відносин
- •Предмет і структура соціально- трудових відносин
- •Принципи і типи соціально- трудових відносин
- •5.4. Партнерство в системі соціально- трудових відносин і роль профспілок в ньому
- •Тема 6. Ринок праці в системі соціально – трудових відносин
- •6.1. Сутність, зміст, основні складові ринку праці в економічній системі україни
- •6.2. Види ринків праці - Моделі, види, типи, форми, різновиди та сегменти
- •6.3. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці
- •Тема 7. Формування та планування персоналу підприємства
- •7.1. Формування потреби підприємства в персоналі
- •7.2. Методи визначення чисельності персоналу підприємства
- •1. Метод коригування базової чисельності:
- •1. Розраховується за кожною функцією методом прямого нормування, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.
- •2. Використовується кореляційна залежність:
- •Тема 8. Організація праці і її нормування
- •8.1. Поняття організації праці
- •8.2. Розподіл та кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація робочих місць та їх обслуговування
- •8.4. Умови праці і фактори їх формування
- •8.5. Сутність і значення нормування праці
- •Тема 8. Організація праці і її нормування 40
- •8.6. Робочий час. Режими праці й відпочинку
- •Тема 9. Ефективність та продуктивність праці
- •9.1. Зміст, критерії оцінки, фактори і резерви росту продуктивності праці
- •1. За характером використовуваних ресурсів:
- •9.2. Сутність та значення продуктивності праці, фактори і резерви росту
- •У результаті зниження трудомісткості
- •У результаті зниження витрат робочого часу
- •У результаті збільшення питомої ваги основних робітників
- •9.3. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •1. Річний виробіток на одного працівника:
- •2. Денний виробіток на одного працівника:
- •3. Годинний виробіток на одного працівника:
- •Тема 10. Мотивація трудової діяльності
- •10.1. Сутність мотивації трудової діяльності
- •10.2. Сучасні теорії мотивації
- •10.3. Методи мотивації праці
- •Тема 11. Стимулювання та оплата праці на підприємстві
- •1. Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати
- •11.2. Сутність та склад фонду оплати праці
- •11.3. Форми й системи заробітної плати
- •10.4. Формування фонду оплати праці
- •Формулы
2.3. Види праці
Тривалий час розглядаючи види праці посилалися передусім на К. Маркса, згідно з вченням якого праця, яка створює товар, є одночасно абстрактною та конкретною. Конкретна праця— це корисна праця, котра витрачається у певній формі та якісно відрізняється від усіх інших видів праці. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Результатом різних видів конкретної праці є різні споживчі вартості (товари та послуги).
Абстрактна праця — це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).
Російський вчений в галузі економіки праці Б.М. Генкін по-іншому підходить до класифікації видів праці. Кожен трудовий процес він розглядає як поєднання трьох компонент: регламентованої (α-праці), новаційної (β-праці) і духовної (γ-праці).
Регламентованою (α-працею) називається діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об'єктивної можливості змінити цю технологію. Типовим прикладом діяльності, в котрій переважає а-праця, є виконання виробничої операції робітником на конвеєрі з регламентованим ритмом.
Новаційною, творчою (β-працею) називається діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та ін. сферах. Результатом β-праці є нові ідеї та образи. Переважно творчою є праця винахідників, науковців, лікарів, інженерів, підприємців тощо.
Духовною (γ-працею) називається діяльність, метою якої є вплив на моральні основи людського існування. Така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, " так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості (зосередження сил зла).
Нарощення виробництва і споживання матеріальних, соціальних, інтелектуальних, естетичних і духовних благ можливо забезпечити лише за рахунок:
збільшення обсягів спожитих природних і людських ресурсів;
покращання використання природних і людських ресурсів;
покращання взаємовідносин між людьми.
Результат регламентованої (α-праці) — обсяг продукції — можна збільшити лише за рахунок збільшення тривалості або інтенсивності роботи.
Результат новаційної (β-праці) не залежить безпосередньо від тривалості та інтенсивності роботи. Він визначається передусім творчими здібностями до певного виду діяльності, мотивованістю (активністю) людини та умовами їх реалізації в суспільстві загалом і на робочому місці зокрема.
Позитивна духовна (γ-праця) створює естетичні й правові умови для зростання продуктивності й покращання відносин між людьми. Негативна g– праця веде до деградації людини, природи й суспільства.
Таким чином, Б.М. Генкін приходить до висновку, що добробут і процвітання країни залежить від двох основних чинників: величини творчого та морального потенціалу населення і реалізації цих потенціалів. Тобто основною метою соціально-економічної політики має стати збільшення частки розумних і чесних людей та створення умов для їх плідної діяльності. До досягнення цієї мети прагнуть усі розвинені країни, використовуючи для її реалізації такі могутні засоби, як інвестиції в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, якість життя тощо), заохочення інтелектуальної імміграції, активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності тощо.
Різноманітність змісту і характеру праці виявляється в різновидах праці, під якими розуміють форму вираження характеру праці. При цьому виокремлюють групи ознак, що відрізняють той чи інший вид трудової діяльності: характер і зміст праці, предмет і продукт праці, засоби і способи праці, умови праці, міра абстрагування, регламентованість та інноваційність – рис. 2.4.
Класифікація видів праці за її характером та змістом розглядається у двох аспектах — соціальному і структурному.
Соціальний характер праці зумовлений формою власності на засоби виробництва. Згідно з цією ознакою розрізняють приватну (праця власника або орендаря) і найману працю. У певному сенсі соціальний характер праці виявляється у виокремленні двох її організаційних форм — праці індивідуальної та колективної. Крім того, соціальний характер праці виявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примус).
Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з огляду на два головні параметри — ступінь інтелектуалізації та ступінь кваліфікаційної складності трудових функцій. Ступінь інтелектуалізації трудової функції розрізняється залежно від частки елементів розумової та фізичної праці, а також від частки творчої та репродуктивної (нетворчої) праці. Ступінь кваліфікаційної складності трудової функції визначається її межами та структурою: складом і кількістю її елементів, їх різноманітністю, новизною, а також умовами виконання.
За змістом розрізняють такі види праці: проста й складна, творча й репродуктивна, фізична й розумова тощо.
Рис. 2.4. Класифікація видів праці за різними ознаками
Проста праця — виконання нескладних трудових операцій, для яких достатньо виробничого досвіду і немає потреби в спеціальному навчанні, тобто це праця некваліфікованого працівника. Складна праця-це кваліфікована праця, пов’язана з додатковими витратами на навчання робітника. Творча праця передбачає постійний пошук нових рішень, нетрадиційного ставлення до наявних проблем, активного розвитку самостійності та ініціативи.
У репродуктивній праці значна частина функцій повторюється, залишається стійкою, майже незмінною, тобто її особливістю є повторюваність (шаблонність) засобів досягнення результатів.
Фізична праця характеризується безпосередньою взаємодією людини із засобами виробництва, її залученням до технологічного процесу, виконавськими функціями у трудовому процесі.
Розумова праця включає інформаційні, логічні, узагальнюючі й творчі елементи, характеризується відсутністю прямої взаємодії працівника із засобами виробництва та забезпечує потреби виробництва в знаннях, організації й управлінні.
Класифікація видів праці за її предметом та продуктом базується на професійному, функціональному і галузевому поділі праці. За професійною ознакою можна, зокрема, виділити працю наукову (дослідну), інженерну, управлінську, виробничу, педагогічну, лікарську та ін. За функціональною ознакою види праці розподіляються залежно від їх цільового призначення, сфери застосування та функціональної ролі в економічному циклі господарської діяльності.
Під час формування видів праці за галузевою ознакою слід мати на увазі, що галузеві особливості стосуються лише здійснюваних на підприємствах процесів основної діяльності. Це дає змогу виділити такі види праці, як промислова (в тому числі добувна та обробна), сільськогосподарська (в тому числі рослинницька й тваринницька), будівельна, транспортна та комунікаційна (у виробничій сфері).
Класифікація видів праці відповідно до застосованих засобів і способів праці дає змогу виділити працю ручну (технічно неозброєну), механізовану (технічно озброєну) та автоматизовану (комп'ютеризовану), низько-, середньо- та високотехнологічну.
Ручна праця не потребує техніки, інструментів, приладів.
Механізована праця характеризує роботу працівників на механізованих виробництвах, які можна поділити на такі категорії:
працівники, зайняті спостереженням за роботою автоматизованих агрегатів і машин;
працівники, які виконують роботу за допомогою машин і механізмів;
працівники, які виконують ручні процеси при машинах і механізмах.