96. Характеристика звуженого венчурного фінансування інноваційних проектів: фінансові та нефінансові функції, роль венчурного капіталу на даній стадії, результати фінансування.

На третій стадії „зрілості” настає звужене фінансування. На цій стадії функції венчурного капіталу від активної участі у фінансування переходять до допомоги і сприяння. Кінцевою ціллю інвесторів венчурного капіталу є вихід із проекту і одержання доходу шляхом продажі акцій, які отримані в обмін на інвестиції на фондовому ринку, чи якій-небудь зацікавленій компанії по досягненню етапу ліквідності.

Фінансові функції	Випуск акцій та інших цінних паперів
Термін фінансування	...
Обсяг фінансування	...
Нефінансові функції	Допомога в пошуку опікунів і покупців фірми
Роль венчур-ного капіталу	Вихід з бізнесу
Результати фінансування	Прибутки
Очікувана від-дача на інвес-тований капітал

97. Організаційні форми венчурних підприємств, джерела їх фінансування

Венчурне підприємництво має численні організаційні форми. Основні серед них такі:

• „незалежні” малі венчурні фірми: високопотенційні, середнього рівня, низькопотенційні (з використанням капіталу інвестиційних компаній малого бізнесу і „незалежних” закритих венчурних фондів).

1. „низькопотенційні” підприємства для венчурного капіталу (Life-stile), прибутки яких за 5 років становлять 50 млн доларів. Такі підприємства не приваблюють венчурних інвесторів, їх кількість на ринку США сягає 90% усіх венчурних підприємств;

2. „венчури середнього ринку” (Midle-market), прибутки яких коливаються від 10 до 50 млн доларів щорічно. Саме такі підприємства потребують участі венчурного капіталу;

3. „високопотенційні підприємства” (High-potential), які мають понад 50 млн доларів щорічного прибутку впродовж 5 років. Вони найпривабливіші для венчурних інвесторів. Ці підприємства, як правило, мають корпоративну форму власності і становлять 1% за загальної кількості інноваційних підприємств ;

• „зовнішні” венчури корпорацій (з ви­користанням венчурного капіталу корпорацій та „зовнішніх” відкритих венчурних фондів);

• „внутрішні” венчури корпорацій (з використанням корпоративного венчурного капіталу);

• науково-дослідні консорціуми (з використанням капіталу „зовнішніх” відкритих венчурних фондів).

В США на пенсійні фонди приходиться біля 60% нових надходжень венчурного капіталу в „незалежні” американські венчурні фонди. На другому місці серед знаходиться корпоративний венчурний капітал (12%), на третьому – індивідуальні інвестори (11%), їх ще називають „ангела­ми бізнесу”, адже вони вкладають у наукомісткі виробництва від 5 до 50% свого інвестиційного портфеля..

Серед джерел фінансування Європейського венчурного капіталу велика питома вага належить саме банкам. На частку венчурних фондів, які є складовими структурами підрозділів банків, припадає близько третини їхнього загального обсягу. Банки почали засновувати свої власні фірми з венчурним капіталом і вкла­дати кошти в проекти і на ранніх стадіях.

Значення тих чи інших джерел венчурного капіталу в різних країнах досить сильно відрізняється і залежить від законодавчого поля, традицій ведення бізнесу, державного регулювання. Проте незалежно від безпосередньої участі уряду у венчурних проектах, кожна держава з ринковою економікою активно підтримує розвиток венчурного фінансування, створюючи найбільш вигідні умови для його функціонування.