17. Визначення інновації згідно Закону України „Про інноваційну діяльність”.

В Законі України “Про інноваційну діяльність” інновація розглядається як результат, а саме, інновація визначена як новостворена (застосована) і (або) вдосконалена конкурентноздатна технологія, продукція або послуги, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Відповідно, інноваційним, згідно з Законом України “Про інноваційну діяльність”, визнається продукт, який є реалізацією об’єкта інтелектуальної власності, на який виробник продукту має державні охоронні документи (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об’єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів, який підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень.

18. Визначення інновації за й.Шумпетером

Вперше поняття інновації ввів в науковий обіг в 1939 р. австрійський вчений Й.Шумпетер в роботі „Кон’юнктурні цикли”. Шумпетер інновацію розглядав як процес в динамічному контексті. Він визначив інновацію як комерціалізацію нових комбінацій основаних на:

• використанні нових матеріалів і компонентів;

• використанні нової продукції;

• введенні нових процесів, технологій;

• відкритті нових ринків;

• введенні нових організаційних форм.

Іншими словами, Шумпетер інновацію розглядав як процес в якому одна інновація викликає іншу: зміна в технології, поява нових матеріалів і компонентів приводить до появи нового продукту, який вимагає змін в бізнес-процесах. Нові продукти можуть приводити до формування нових ринків, нових організацій, нових партнерств.

19. Відмінність понять „новація”, „інновація”, „нововведення”.

Від інновації слід відрізняти поняття „новація”. Новація базується на новизні. Поняття новизна може відноситись до всього, що впливає на споживачів, виробництво, збут чи послуги. Новація – це потенційна інновація, нове рішення, новий метод, відкриття, винахід, науково-технічна, технологічна розробка, „ноу-хау” і т.д до його комерціалізації. Новація стає інновацією, коли вона комерціалізована. Комерціалізація – це практичне використання новації, яке супроводжується його виходом на ринок. Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, усвідомлену через потреби ринку.

Отже, обов’язковими ознаками інновації є наявність комерційного ефекту та новизни. При відсутності першої ознаки мова йде про новацію, при відсутності другої – про традиційний товар.

В різних літературних джерелах до інновації відносять ідею. Ідея може бути потенційно інноваційною, якщо вона пройде через стадії науково-технічного і інноваційного циклів і матеріалізується в інновацію. Не виключено, що в деяких випадках ідея сама по собі може бути новацією.

Економічна сутність інновацій з точки зору споживачів – це створення нової цінності (корисності) для споживачів. З точки зору підприємства – це збільшення доданої вартості у валовій виручці підприємства.

Інновація не є синонімом нововведення.

Нововведення означає, що новація використовується. Інновація – це не просто нововведення, а нова функція виробництва, „нова комбінація”, яка створює нову цінність, додану вартість. Вона означає іншу якість засобів виробництва, іншу цінність, яка не може бути досягнута шляхом дрібних поліпшень старого устаткування чи наявної організаційної схеми. Як зазначає (1980) П. Друкер, зміна цінності, що одержує споживач це не поліпшення вже існуючої, а створення нової, відмінної цінності. Така зміна завжди забезпечує можливість конкретної новизни.

Тобто будь-яка інновація є нововведення, однак не кожне нововведення є інновацією. Для останніх Г.Менш запропонував термін „псевдоінновація”.