101. Роль держави в здійсненні інноваційної діяльності

Необхідність державної підтримки інноваційних процесів зумовлена масштабністю витрат на проведення наукових досліджень і реалізацію їх результатів, пов'язаних з пошу ком і придбанням науково-технічної інформації; підготов кою персоналу, здатного до плідної науково-технічної діяльності; матеріально-технічним забезпеченням фунда ментальних і проектно-конструкторських робіт; експерти зою, патентуванням, сертифікацією нової продукції тощо.

Не всі суб'єкти ринку здатні самотужки нести ці витра­ти, що звужує коло учасників інноваційної діяльності і знижує можливості країни створювати конкурентоспро можний продукт. Крім того, існують інноваційні процеси, витрати на які несе все суспільство; вони не можуть здій­снюватися на комерційних засадах. Це фундаментальні наукові дослідження, а також інновації, спрямовані на за доволення потреб суспільства загалом (екологія, оборона, охорона правопорядку та ін.).

Однак функції держави в управлінні інноваційними процесами не передбачають прямого державного втручан­ня в організацію інноваційної діяльності та повного фінан­сування процесів створення і поширення інновацій. Цент­ралізованим має бути лише вироблення науково-технічної політики, в т. ч. прогнозування, планування та стимулю­вання програм досліджень і розробок, забезпечення збере­ження навколишнього середовища, підготовка наукових кадрів, оснащення організацій, що займаються фундамен­тальними та пріоритетними науково-прикладними дослі­дженнями, сучасною унікальною апаратурою та устатку­ванням. У такий спосіб створюється певний науковий доробок, формуються наукові школи у пріоритетних для держави напрямах тощо.

Загалом державна підтримка інноваційних процесів полягає у створенні цивілізованих правил і механізмів вза­ємовигідної співпраці всіх суб'єктів інноваційної сфери, ініціюванні і заохоченні розбудови інфраструктури під­тримки інноваційних процесів (фінансово-кредитні уста­нови, консалтингові та інжинірингові фірми, сертифіка­ційні центри, патентні бюро, вільний доступ до інформа­ційно-пошукової мережі тощо).

102. Державна інноваційна політика. Мета і пріоритетні напрямки інноваційної політики. Державні пріоритети розбудови економіки України.

Державна інноваційна політика - сукупність форм і методів ді­яльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів. Метою державної інноваційної політики Законі України „Про інноваційну діяльність” є:«створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання на­уково-технічного потенціалу країни, забезпечення впро­вадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго ­та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалі­зації нових видів конкурентоспроможної продукції”. Верховна Рада України визначає такі стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки: 1.модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні ресурсозберігаючі технології;2.машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;3.нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології,телекомунікації;4.вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; 5. високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; 6. транспортні системи: будівництво і реконструкція; 7.охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; 8. розвиток інноваційної культури суспільства. Реалізація стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється через систему загальнодержавних (національних) програм ек-го,науково-технічного, соц., нац-культ розвитку, охорони довкілля.