35.Баланс ринку праці: сутність, порядок і методи розробки.

Баланс ринку праці. Ринок праці, як і ринки капіталів, товарів, цінних паперів та інших є складовою частиною ринкової економіки. Об'єктом купівлі-продажу на ринку праці є здібність людини до праці. При цьому предметом торгівлі є не тільки певний вид праці, а й час його використання. Стан ринку праці характеризується, з одного боку, рівнем зайнятості населення, а з іншого — рівнем безробіття.

Ринок праці формується як система суспільних відносин, що відображає рівень розвитку та досягнення на даний період балансу інтересів між силами, які беруть участь у ринку: підприємцями, працюючими та державою. Як найбільш складний елемент економіки, ринок праці можна визначити як систему соціально-економічних відносин між власниками робочої сили, які потребують роботи за наймом, і власниками засобів виробництва, які пред'являють попит на робочу силу з приводу її залучення в суспільне виробництво, для її функціонування й відтворення, а також розподілу й перерозподілу результатів її праці. Зворотною стороною ринку праці постає безробіття.

В умовах ринку фактор праці одержує адекватну ринкову оцінку, яка формується при взаємодії попиту та пропозиції. Попит на ринку праці є похідною від: 1) попиту на товари та послуги, 2) продуктивності праці, а також соціальної політики держави. Пропозиція на ринку праці прямо залежить від ціни на робочу силу й вимог до кваліфікації претендентів на ті чи інші робочі місця.

Активне регулювання ринку праці передбачає наявність розгалуженої інфраструктури робочої сили, основними елементами якої є: служба зайнятості (біржа праці); центри підготовки та перепідготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя; організації профорієнтації населення, що шукає роботу.

Баланс ринку працімістить такі складові: Пропозиції робочої сили, Кількість незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування, на початок року, Надійде на ринок праці протягом року в тому числі: вивільнені з галузей народного господарства звільнені з причин плинності кадрів випускники навчальних закладів раніше зайняті у домашньому господарстві інші категорії незайнятого працездатного населення.Попит на робочу силу; Знімаються з обліку для самостійного вирішення участі у трудовій діяльності та з інших причин; Кількість незайнятих осіб, для яких вирішується питання працевлаштування, на кінець року з них: безробітні; Рівень зареєстрованого безробіття (у відсотках до працездатного населення у праце здатному віці).

36. Планування зайнятості працездатного населення та забезпечення потреб народного господарства в робочій силі.

Сучасний стан розвитку зайнятості населення характеризується неухильним скороченням чисельності трудових ресурсів, стійким погіршенням їх статево-вікової структури, зменшенням контингенту населення, зайнятого в народному господарстві, зростанням безробіття тощо. Ринок праці функціонує в умовах різкого скорочення попиту на робочу силу, інтенсивного переходу працівників у сферу нерегламентованої трудової діяльності. Тому планування та регулювання зайнятості населення є актуальним питанням. Планування раціонального використання трудових ресурсів полягає в забезпеченні їх відповідності потребам народного господарства та їх ефективного використання.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і громадських потреб, які дають доход.

Стратегія планування раціонального використання трудових ресурсів передбачає забезпечення оптимального відтворення трудового потенціалу, створення умов для продуктивної зайнятості населення, запобігання масового вивільнення працівників та безробіття, соціальний захист населення (насамперед, неконкурентоспроможних його верств) у сфері зайнятості.

Безробіття — тимчасова незайнятість економічно активного населення. Воно є невід'ємною частиною ринкової економіки. Оцінюючи безробіття як соціальне економічне явище, не можна однозначно стверджувати, добре це чи погано. Для людини, яка залишилася без роботи, воно може стати трагедією.

Під час планування та регулювання зайнятості слід ураховувати такі фактори: 1) пропозицію робочої сили в цілому (чоловіки, жінки працездатного віку, молодь віком до ЗО років); 2) попит робочої сили (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, сфері послуг, державному секторі, інших секторах, самозайнятість); 3) динаміку ринку праці (географічна мобільність: регіональна, місцева, міжнародна; оборот робочої сили: у межах підприємства, наймання "зі сторони", тимчасова робота, довгострокові та короткострокові контракти; застосування неповного робочого дня); 4) загальні відомості про економіку регіону (продуктивність праці, розмір прибутку, капітальні вкладення, заробітна плата).