10. Проблема діагностики здібностей.

Оптимальний розвиток кожного школяра потребує стратегічного підходу як у педагогічній, так і в психодіагностичній діяльності вчителів, спрямованій на вивчення індивідуальних особливостей дітей. Така робота передбачає поєднання діагностики особистості і педагогічного керівництва її подальшим психічним розвитком, що й забезпечує реалізацію педагогічної мети. Д.Б.Ельконін зазначав, що необхідна сисціальна діагностика, яка була б спрямована на відбір дітей, а на контроль за ходом її психічного розвитку з метою корекції виявлених відхилень. Він підкреслював, що контроль за процесом розвитку повинен бути дуже ретельним, щоб виправлення можливих відхилень розвитку починалось якомога раніше. Більш того, потрібно не просто поставити “діагноз” і розробити програму подальшого розвитку тих чи інших сторін особистості, здібностей учнів, але й слідкувати за виконанням даних рекомендацій і здійснювати коригуючу і виховну роботу.

Збір об’єктивної інформації про здібності дітей будь-якого віку може грунтуватися на неекспериментальних методах, доступних в будь-якому мислячому педагогу, і методах експериментальних, які б пред’являють більш строгі вимоги процедури дослідження. До неекспериментальних методів відноситься спостереження, метод психологічного аналізу, процесу і продуктів діяльності, біографічний метод, опитування і ін.

До експериментальних методів відноситься метод експерименту (констатуючого і формуючого), тести, психофізіологічні методики, розроблені в школі Б.М.Теплова і ін.

В усьому світі для вимірювання інтелекту дітей широко використовується тест Д.Векслера, Станфірд-Бінс.

Тест Д.Векслера включає 12 суб’єктів для оцінки загальної обізнаності тямущості, арифметичний субтест, за “аналогією”, за “Схожістю”, “словника”, прямий і зворотний рахунок і ін.

З допомогою тесту Станфорд-Біна визначається розумовий вік досліджуваної дитини (МА) і коефіцієнт інтелектуальності 1 (середнє значення коефіцієнту інтелектуальності рівно 100).

Великий інтерес для кожного педагога являють тести оцінки творчих здібностей дитини за методикою П.Торренса, за якою вивчається мислення , швидкість., точність оригінальність і уява дитини. Тест Торранса на вербальне творче мислення має мету виміряти вербальні творчі здібності 5-річної дитини і дітей старшого віку, дорослих. Оцінка словесних здібностей до творчості проводиться за такими параметрами: вміння задавати питання, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки на основі зображуваних ситуацій, вміння відкривати оригінальні способи використання звичайних предметів, вміння задавати питання нестандартного характеру в зв’язку з якимось знайомим предметом, вмінням будувати гіпотези.

Невербальний (культурно-вільний) тест Р.Кеттела, який дозволяє діагностувати ступінь розвитку так званого вільного інтелекта, що незалежить від освіти людини і визначається біологічними факторами. На графічному стимульному матеріалі (92 завадання, що виконуються протягом 26 хвилин) діагностуються мислительні операції абстрагування, порівняння, систематизації, узагальнення, аналізу, синтезу.

Можна використати тест Р.Аміхадера зокрема 6 субтест (числові ряди), які дозволяє робити висновки про рівень сформованості індуктивного математичного мислення, вміння оперувати числами.

Тест Гутінар-Харріса “Намалюй людину” прекрасний метод діагностики інтелекту.

Локус-контролю визначається за допомогою опитувальника рівня суб’єктивного контролю – РСК .”Д.Коттер”, а вид мотиваційної спрмяваності за допомогою особистісного опитувальника Смекала-Кучера. Для тривало. часткової психодіагностики тести використовуються дуже часто. Це можуть бути крім тестів для вимірювання інтелектальних здібностей, спеціальні тести музичних, художніх (образотворчих) здібностей, здібностей до графічних мистецтв і інш.

Найбільш відомі на заході тести музичних здібностей – “тести музичного таланту Сімора” що досліджують шість параметрів музичного слуху – висоту тону, інтенсивність, голосність звуку, тривалість звучання ноти в двох замерах, тембр,ритм, тон, (його запам’ятання). Головний засід виміру – магнітофонний запис всіх цих 6 параметрах.

Для вивчення здібностей дитини до розрізнення висоти тону її пропонують пари тонів різного ступеня різнорідності пропонують назвати в кожній парі більш високий (тонкий).

Вимірювання розрізнення інтенсивності чи голосності звуків відбувається в процесі виконання дитиною завдання розрізняти ступінь голосності окремих пар (кожна наступна з пред’явлених пар має ще більш тонке розрізнення).

Третє завдання націлене на вимірювання здібностей дитини розрізняти час, тобто порівнювати тривалість звучання однієї і тієї ж ноти в двох замірах. Щоб вияснити, наскільки здібна дитина розрізняти тембр, її просять визначити однаковість чи неоднаковість двох тонів. Пропонуючи дитині парні ритмічні комплекси і поставити перед нею завдання установити їх однаковість чи різнорідність, судять про ритм.

Якість запам’ятання тонів дитиною оцінюється нею з допомогою програвання спарених тональних комплексів. Дитина повиння сприйняти відмінність між членами кожної пари. Для вивчення здібностей до образотворчого мистецтва можуть бути використані ряд тестових методик: тест-судження про абстрактний дизайн Грейва, тест-судження про твори образотворчого мистецтва Мейєра, тест – Кнатсбера – Хорна, тест візуального мислення та ін.

Досить ефективною методикою дослідження творчої обдарованості дітей є система творчого тренінгу КАРУС, розроблена психологом, академіком АПН України В.О.Моляко.

Проаналізуємо деякі з названих тестів. Тест Хорна використовується для дослідження творчості. Тест складається з двох частин, в першій частині досліжуваними виконується завдання: а) зробити в малому масштабі ескіз 20 добре знайомих предметів книги, будинки, кола і інш. За твердо лімітований час: б) зробити просту абстрактну конструкцію з геометричних фігур. Друга частина тесту носить назву “Образність”. Досліджуваний одержує 12 карток чотирикутної форми. На кожну карточку нанесено кілька ліній. Взявши їх за основу необхідно створити малюнок. Малюнок служить і джерелом інформації про інтелект дитини, особливості характеру, подібні завдання використовуються в основному при відборі кандидатів у школи мистецтв. Вони досліджують головним чином творчі здібності досліджуваних. При цьому використовуються гнучке і просте керівництво по кожному малюнку.

Тест Кнаубера. Даний тест включає такі завдання: намалювати деяку фігуру по пам’яті. Намалювати по пам’яті деякі фігури з просторовими обмеженнями; зобразити стереотипний персонаж (наприклад, Санта-Класус); розташувати специфічну композицію у заданому просторі, створити і завершити конструкції (малюнків), на основі даних елементів, знайти помилки в представлених композиціях таких, як викривлена перспектива; пропущені деталі, неправильні пропорції в деталях, негармонійність і непослідовність у співвідношеннях елементів; скласти композицію, що вимагають творчої уяви; представити яке-небудь поняття у формі певного символу. Виконання такого ряду занять, без сумніву, передбачає певну підготовленість в галузі графічних мистецтв.

Як було показано раніше (параграф 2) видів здібностей є багато і для кожного з них є свої специфічні методи діагностування і корекції. Детально вони описані в літературі про ці види здібностей.

Особливо гостроту проблема визначення здібностей має в зв’язку з профорієнтацією і вибором професії. Історично склалось дві концепції профорієнтації, які французький психолог А.Леон назвав діагностичною і виховною.Перша – діагностична – зводить вибір індивідом професії до визначення його професійної придатності. Консультант при допомозі тестів вимірює здібності людини і шляхом співставлення їх з вимогами професії робить висновки про її придатність чи непридатність до даної професії. А.Леон вважає цю теорію механічною. В її основі лежить погляд на здібності як на стабільні утворення, які мало піддаються впливам середовища і розвитку. Суб’єкту відводилась пасивна роль, активним був консультант, що робить прогноз.

Друга – виховна – концепція спрямована на підготовку індивіда до професійного життя, на його самовизначення у відповідності з запланованими виховними впливами, основне значення в ній надається вивченню розвитку особистості в процесі оволодіння різними видами діяльності, значно менше місця відводиться тестовим випробуванням, визнається необхідність урахування змін самої професійної діяльності. Але і тут недооцінюються особистісна активність суб’єкта, можливість його самовизначення, саморозвитку і самовихованню.

Розв’язання проблеми можливе тільки при комплексному розгляді де обидва підходи є ланками одного ланцюжка: визначення здібностей індивіда і допомога йому у виборі майбутньої професії.

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що велике значення для розвитку здібностей має знання вчителями методів і методик їх діагностування, вірне їх застосування, вміння робити правильні висновки і на основі цього коригувати свою діяльність так, щоб ураховувати і розвивати здібності кожної дитини і разом з тим турбуватися про гармонійний їх розвиток.

Треба пам’ятати, що тести не можуть бути єдиним критерієм оцінювання здібностей дітей. Важливе значення має експертна оцінка –аналітико-оціночна думка вчителів, батьків. Треба ураховувати і думку самої дитини, підлітка і колективу, в якому перебувають учні. Багато може дати вивчення умов середовища оточуючого дитину, відношення в сім’ї, атмосфера в батьківському домі і інш.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзенк Г.Ю.Інтелект: новый взгляд \\Вопросы психологии.- 1995.- № 1.- С.111-131.

2. Анастази А. Психологическое тестирование: в 2-х кн.; пер. с англ.- М.:Педагогика, 1982 – кн.1.- 320 с.; кн. 2 – 295 с.

3. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання; науково-методичний посібник.- К.: ІЗМН, 1998.- 204 с.

4. Бурлачук Л.Ф. ,Морозов С.М. Словарь справочник по психологической диагностике.- СПб : Питер. 1998.-400 с.

5. Гальтон Ф. Наследственность таланта. Законы и последствия. Пер. с англ.- М.: Мысль, 1996.- 271.

6. Гильбух Ю.З. Внимание : одаренные дети. –М.: Знание, 1991.- 80 с.

7. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: Діагностика, педагогіка.- К.: Віпол, 1992.- 212 с.

8. Гоноболин Ф.Н. Психологический анализ педагогических способностей // Проблемы способностей.- М: изд. АПН РСФСР, 1962.-С. 232-275.

9. Гутке Ю., Волраб У. Диагностические программы как вариант тестов обучаемости // Психодиагностика: Теория и практика.- М.: Прогресс, 1986. – С 152-200.

10. Дружинин В.Н. Психология общих способностей.- М.: Лантерна – Вита, 1995.- 150 с.

11. Клименко В.В. Психологические тесты таланта.- Харьков: Фоммо, 1996.-

12. Костюк Г.С. Навчально – виховнтй процес і психічний розвиток особистості.-К.: Рад.школа., 1989.-С. 98-193,307-373.

13. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников.-М. :Просвещение, 1968. – 431 с.

14. Кузьмина Н.В. Формирование педагогических способностей.- Л.: Изд. Ленинградского университета, 1961.- 98 с.

15. Кучерявий О.Г. Педагогіка і психологія дитячої творчості ( Аспект самоформуванню вмінь організовувати творчість дітей) : Навальний посібнік.- К.: ІЗМН, 1998.- 156 с.

16. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность и индивидуальные различия: Избр.тр.- Москва, Воронеж, 1997.- 448 с.

17. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст.- М.: Педагогика, 1971.- 277 с.

18. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т.-М.:Педагогика, 1983.- Т. 1- С. 76-141.

19. Матюшкин А.Н. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии , 1989.- № 6.- С. 29-33.

20. Мелхорн Г., Мелхорн Х. Гениями не рождаются. Общество и способности человека: К. для учителя: Пер. с нем.-М.: Просвещение, 1989.-159 с.

21. Мясоїд П.А. Загальна психологія: Навч.посібник.- К.: Вищя школа .- 1998.-479 с.

22. Небылицын В.Д. Психофизиологические иследованния индивидуальных различий.-М.: Наука, 1976.- 335 с.

23. Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога: Матеріали доповідей та повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції. 27-29 квітня 1998. Гнозис, 1998.- 584 с.

24. Общая психология: Курс лекций для первой ступени педагогического образования / Сост. Е.И. Рогов.- М.: Владос,1995.- 448 с.

25. Оснои загальної психології // За ред. С.Д. Максименка.- К.: НПЦ Перепекти В.А, 1998.- 256 с.

26. Павлов И.П. Мозг и психика : Избранные психологические труды- Москва , Воронеж: НПО «Модэк», 1996.- 320 с.

27. Петровский А.В. Введение в психологию.- М.: Изд. Центр «Академия «, 1995.- 496 с.

28. Платонов К.К. Проблемы способностей .- М.: Наука, 1972. – 312 с.

29. Популярная психология : Хрестоматия. Учебное пособие для студентов пединститутов / Сост. В.В.Мироненко.- М. : Просвещение,1990. – 399 с.

30. Психологія. Підручник / За ред. Г.С. Костюка.- К.: Рад.школа, 1968.- 572 с.

31. Психология. Учебник. / Под ред. А.А.Крилова.- М.: Проспект, 1999.-584 с.

32. Психология одаренных детей и подростков / Под ред. Н.С.Лейтис.- М.: Академия,1996.- 416 с.

33. Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека./ Под ред. И.В.Равич-Щербо.- М.: Педагогика, 1988.- С 181-236.

34. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: в 2 т. – М.: Педагогика, 1989.- т. 2- С. 122-139.

35. Русалов В.М. Дифференциальная психофизиология: основные достижения и перспективы изучения индивидуальности человека. //Психологический журнал ,-1988.- т.1.- № 2-

36. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологичекий различий.- М.: Наука, 1979. – 352 с.

37. Сметанський М. Самовиховання як засіб індивідуалізації виховної роботи в школі // Шляз освіти, 1999.- № 1.- С. 4-8.

38. Способности и склонности: Комплексные исследования / Под ред. Э.А.Голубевой – М.: Педагогика, 1989.- 199 с.

39. Теплов Б.М. Избранные труды : в 2 т.- М. : Педагогика, 1985.-т.1.-С 14-305.

40. Тести художніх здібностей: коротка характеристика/ За ред. Ю.З.Гільбуха.-К.: Науково-практичний центр “ Психодіагностика та диференційоване навчання”, 1993.- 80 с.

41. Холодная М.А. Психология интелекта: парадоксы исследования.-Томск: Издательство Томского университета; М.: Издательство « Барс». 1997.- 392 с.

42. Шадриков В.Д. Способности человека. Москва, Воронеж. 1997.-288 с.

43. Якиманская И.С. Разроботка технологии личностно-ориентированного обучения// Вопросы психологии.- 1995.- № 2.- С.28-37.