20. Розвиток книгодрукування в Україні XVI ст.

Розвиткові культури й мови України великою мірою сприяло книгодрукування. Засновниками його були І. Федоров і П. Мстиславець, які змушені були втекти з Москви, зазнавши переслідувань натовпу за друкування книжок. У 1561 р. в маєтку магната Г. Ходкевича вони створили першу друкарню й надрукували "Учительне Євангеліє", "Псалтир", "Часослов". У 1574 р. І. Федоров друкує славнозвісний "Апостол" і “Буквар”. В Острозі 1581 р він видав справжній шедевр -Острозьку Біблію. За прикладом І. Федорова створюють друкарні в Києві, Чернігові, Луцьку, Новгороді-Сіверському, Снятині, Рогатині та ін. До середини 17ст. В Україні ідяло майже 25 друкарень.

Чи не найбільшою серед них була друкарня Києво-Печерської лаври, заснована архімандритом Є. Плетенецьким у 1615р. Тут на початку XVII ст. вийшла друком ціла низка граматик, словників, букварів, різноманітної полемічної літератури. Побачили світ "Часослов", а пізніше — "Лексикон слов'яно-руський".Ця друкарня проіснувала майже 300 років. Книгодрукування сприяло поширенню освіти, зміцнювало мовну єдність українського народу.

21. Специфічні риси Відродження в Україні.

Специфіка культури Ренесансу в Україні : 1. Відродження до інтересу Античності; 2. Зменшення роді церкви; 3. Антропоцентризм — цінність людської особистості; 4. Світський характер культури та літератури. Для доби Ренесансу як на заході, так і в Україні, характеристичний синкретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною).Перші елементи Відр. в Україні спостерігаємо вже у 15 ст. в межах діяльності єретичних гуртків,що діяли в Києві, діяльність яких була спрямована на критичне переосмислення київськорускьої духовної спадщини, а також залучення досягнень античної культури до дух.розвитку суспільства. До єрет.гуртків відносять: «Богоміли», «Стригальники», «Ожидовіли». Їх діялність повязана із літературою, вони здійснили переклади на давньоруськку мову текстів античних філософів, науковців,митців. У скульптурі Ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах (К. Рамультової у Дрогобичі, О. Ванька-Лагодовського в Уневі (1573), князя К. Острозького у Києві (1579), дітей Даниловичів у Жиравці (1580) та ін.), у рельєфах на кам'яних плитах і погруддях. Декоративна різьба почала розвиватися у Львові.У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення (оправа євангелія так званого Горностаєвого — 1542), зброї (церемоніальний меч львівських війтів),ювелірних прикрас тощо. Також відомий стиль Ренесансу у мебльовому мистецтві, кераміці, гаптуванні й вишиванні шовком.

22. Українці в освітніх центрах Західної та центральної Європи (ю.Дрогобич, Павло Русин та ін.).

Вже у ХV ст. із Заходу в Україну потрапили реф-гум ідеї Першими представниками цих ідей були: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський. Ю.Дрогобич — відомий вчений-астроном, природодослідник, його праці друкують за кордоном. Здобув освіту в Болонському та Краківському університетах.У праці «Прогностична оцінка року Божого 1483» він вперше подає наукові відомості про історію, геогр.положення, рослинний і тваринний світ, відкриває елементи дух.культури в К.Р., обстоює відхід від релігійного тлумачення природних явищ, дає географ.координати основних міст Європи.

Павло Русин — засновник польсько-укр. ренесанської поезії, вперше обстоює ідеї про необхідність розвитку літ. на основі нац.мови. Здобув освіту в Краківському і Болонському університетах, викладав в Краківському. Станіслав Оріховський — оратор, публіцист, філософ, висуває ідеї концепції природного права , обмеженої монархії, критикує церковні догмати ( «Наставлення польському королеві Сигізмунду Августу”, “Про турецьку загрозу»). Всі вони мали важливе місце в освітніх центрах Західної та центральної Європи