14. Загальна методологія використання ланцюга цінностей.
Під ланцюжком цінностей розуміють узгоджений набір видів діяльності, що створюють цінність для підприємства, починаючи з вихідних джерел сировини для постачальників даного підприємства аж до готової продукції, доставленої кінцевому користувачеві, включаючи обслуговування споживача.
Зі стратегічної точки зору концепція ланцюжка цінностей передбачає чотири напрямки збільшення прибутку: зв'язок з постачальниками, зв'язок зі споживачами, технологічні зв'язки всередині ланцюжка цінностей одного підрозділу підприємства та зв'язку між ланцюжками цінностей підрозділів усередині підприємства.
Загальна методологія використання ланцюжка цінностей включає в себе наступні етапи:
1) Побудова ланцюжка цінностей даної галузі та встановлення витрат, доходів і активів для всіх видів економічної діяльності, які є ланками ланцюжка.
2) Встановлення витрато утворюючих факторів, що регулюють кожен вид економічної діяльності.
3) Створення стійкої конкурентної переваги або шляхом кращого, ніж у конкурентів управління факторами витрат, або шляхом реконфігурації ланцюжка цінностей.
Перший етап є основоположним для всього процесу SCM. Конкурентна перевага фірми не може бути істотним чином досліджено на рівні галузі в цілому. Ланцюжок цінностей розбиває конкретну галузь на окремі стратегічні види діяльності. Вихідна позиція для аналізу витрат - це визначення ланцюжка цінностей конкретної галузі та встановлення витрат, доходів і активів для кожного виду економічної діяльності (ланки ланцюжка цінностей).
Встановлення витрато утворюючих факторів полягає в тому, що встановлює фактори зміни витрат (другий етап), які пояснюють різницю у витратах для кожного виду економічної діяльності, що створює цінність. При аналізі витрат слід піднятися на більш високий рівень причин появи витрат. У цьому випадку існує потенційна можливість, прийнявши правильне стратегічне рішення на верхньому рівні, "одним махом" позбутися від великої кількості факторів нижнього.
Зазвичай аналізують численні фактори зміни витрат, об'єднані у дві групи: структурні (масштаб, ступінь вертикальної інтеграції, досвід, технології, складність бізнесу) і функціональні фактори (залученість робочої сили, комплексне управління якістю, раціональне використання потужностей, ефективність планування підприємства, використання зв'язків з постачальниками і замовниками).
Більш того, фактори витрат змінюються при розгляді різних видів економічної діяльності, що створюють цінність.
Як тільки підприємство визначило ланцюжок цінностей і встановило фактори зміни витрат для кожного виду економічної діяльності, що створює цінність, вона може використовувати два способи розвитку стійкої конкурентної переваги: низька собівартість (лідерство за витратами) і диференціація продукції.
Не існує підприємства, що охоплює весь ланцюжок цінностей, з якою воно працює. Можна сказати, що підприємство зазвичай представляє тільки частину з більш широкого набору видів економічної діяльності в системі доставки цінностей. Оскільки не існує двох підприємств, навіть в одній і тій же галузі, які конкурують на абсолютно однакових ринках, що мають одних і тих самих постачальників, загальна ланцюжок цінностей для кожного підприємства - унікальна.