- •Размещено на http://www.Allbest.Ru/
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення
- •2. Генеза філософії. Загальне уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою
- •3.Предмет, структура і функції філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6. Три головні питання філософії по і. Канту. Їх зв'язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії
- •9. Проблема методу (стилю) філософствування. Діалектика, софістика і еклектика
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11. Філософія в системі культури
- •12. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14. Філософське значення проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15. Об’єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуаліз. Матеріалізм і ідеалізм
- •17. Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття руху. Рух, зміна, спокій
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •22. Відображення як атрибут, невідємна властивість субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє противоріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26. Свідомість і самосвідомість
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук – фізіології вищої нервової ді-сті, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37. Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза і теорія
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •48. Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об’єкту
- •50. Зміст і форма. Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •51. Необхідність і випадковість. Осмислення висновків синергетики для поглиблення розуміння цих категорій
- •54. Категорії причини слідства
- •55. Категорії загального, особливого і одиничного
- •56. Категорії отраціная. Різні види заперечення, їх співвідношення
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58. Закон взаємо переходу кількісних і якісних змін і їх співвідношення з іншими законами діалектики
- •59. Закон єдності і боротьби протилежностей і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •60. Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •61. Предмет соціальної філософії. Місце соціальної філософії в структурі філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •63. Суспільство як об'єкт філософського пізнання. Соціальна форма руху, її відмінність від процесів живої та неживої природи
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •64. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Аналіз суспільно-історичної практики, її матеріальних та духовних аспектів
- •65. Людина як суб'єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу
- •66. Філософія про сутність людини. Потреби та інтереси. Найважливіші умови формування сутності людини
- •67. Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині
- •68. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість"
- •69. Гуманізм як явище і як філософське поняття
- •70. Поняття суспільно-економічної формації як структурно-змістовний аспект людської дійсності
- •71. "Цивілізація" як категорія соціальної філософії
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільності людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практичне та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука
- •78. Основні форми суспільної свідомості. З взаємозв'язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, його місце в духовній жини суспільства
- •80. Правосвідомість. Його роль в житті суспільства, у розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її понімаенія. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
Під прогресом розуміється напрямок розвитку, для якого характерно поступальний рух суспільства від нижчих і простих форм громадської організації до більш високим і складним. Подання про розвиток суспільства як прогресивному процесі з'явилося ще в давнину, але остаточно оформилося в працях французьких просвітників (А. Тюрго, М. Кондорсе і ін) - Критерій прогресу вони бачили у розвитку людського розуму, у поширенні просвітництва.
Деякі мислителі відкидають ідею прогресу в суспільному розвитку, розглядаючи історію як циклічний круговорот з низкою підйомів і спадів (Дж. Віко).
Очевидно, що прогресивний розвиток суспільства не виключає зворотних рухів, регресу, цивілізаційних тупиків і навіть зривів. Та й сам розвиток людства навряд чи має однозначно прямолінійний характер, у ньому можливі і прискорені ривки вперед, і відкати тому. Більше того, прогрес в одній сфері суспільних відносин може супроводжуватися і навіть бути причиною регресу в іншій. Розвиток знарядь праці, технічна і технологічна революції - яскраве свідчення економічного прогресу, але вони поставили світ на грань екологічної катастрофи, виснажили природні ресурси Землі.
У зв'язку з цим актуальним є питання про критерії прогресу. Згоди серед учених немає і тут. Французькі просвітителі бачили критерій у розвитку розуму, в ступені розумності суспільного устрою. Ряд мислителів (наприклад, А. Сен-Сімон) оцінювали рух вперед станом суспільної моральності. Г. Гегель пов'язував прогрес зі ступенем свідомості свободи. Марксизм також запропонував універсальний критерій прогресу - розвиток продуктивних сил. Бачачи сутність руху вперед у все більшій підпорядкуванні сил природи людині, К. Маркс зводив суспільний розвиток до прогресу у виробничій сфері. Прогресивними він вважав лише ті соціальні відносини, які відповідали рівню продуктивних сил, відкривали простір для розвитку людини (як головної продуктивної сили). Застосовність подібного критерію оскаржується в сучасному гро-вознаніі. Стан економічного базису не визначає характер розвитку всіх інших сфер життя суспільства. Метою, а не засобом будь-якого суспільного прогресу є створення умов для всебічного та гармонійного розвитку людини.
Отже, критерієм прогресу, повинна бути міра свободи, яку суспільство в змозі надати особистості для максимального розкриття її потенційних можливостей. Ступінь прогресивності того чи іншого суспільного устрою потрібно оцінювати по створених в ньому умов для задоволення всіх потреб особистості, для вільного розвитку людини (або, як кажуть, за ступенем людяності суспільного устрою).
88. Критерії прогресу суспільства і особистості
Прогрес сус-ва: економічний, соціальний, культурний.
Особистість: духовність, моральні цінності, розум.
89. Глобальні проблеми сучасності та можливі шляхи їх вирішення
Енергетика майбутньогоl
Демографічні проблеми людства.l
Забезпечення харчуванням населення Землі.l
Забруднення навколишнього середовища і проблема захисту озонового шаруl
90. Соціально-філософський сенс понять біосфери і ноосфери
Філософський зміст поняття біосфери отримало у В. Вернадського, який ввів термін «жива речовина», що охоплює сукупність населяють Землю організмів, а біосферою став називати всю ту середу, в якій воно знаходиться. У біосфері існує плівка життя з максимальною концентрацією живої речовини. Між неживими (відсталими) природними тілами і живими речовинами постійно здійснюється енергетичний обмін, що виражається в русі атомів, викликаному живою речовиною. Жива речовина охоплює всю біосферу, створює і змінює її. Неживе речовина домінує в структурі біосфери. Поява людського життя в біосфері привносить зміни в її динаміку: якщо живі організми взаємодіють трофічними (харчовими) ланцюгами і в результаті змінюють живе речовина і енергію біосфери, то людина включається у зв'язку з нею на основі трудової діяльності. Спочатку людина здійснила биосферную «технологію» (знаходження в природі готових життєвих засобів), а потім виробництво призвело до нової форми відносин людини з біосферою - він почав створювати культурну біогеохімічної енергії (землеробство, скотарство). Тому діяльність людини по зміні природного середовища розглядається як закономірний етап еволюції біосфери, який повинен привести до того, що під впливом наукової думки і колективної праці біосфера Землі повинна перейти в новий стан, що називається ноосферою.
Поняття ноосфери (грец. noоs - розум, sphaira - куля) вперше використовував французький математик Е. Леруа 1927 р., але, за його визнанням, воно виникло у нього під впливом лекцій В. Вернадського про біосферу Землі. Цей термін зустрічається і в концепції «християнського еволюціонізму» французького натураліста й містика П. Тейяра де Шардена і позначає частину природи, яка була чисто духовне явище, тобто «мислячий пласт», що розгортається над світом рослин і тварин - поза біосферою й над ній.
У В. Вернадського ноосфера - це якісно новий етап еволюції біосфери, визначається історичним розвитком людства, його працею і розумом. У цьому процесі ноосфера виступає гарантом розумної діяльності людини у Всесвіті, що робить її моделлю абсолютної розумності та світової гармонії.