- •Размещено на http://www.Allbest.Ru/
- •1.Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення
- •2. Генеза філософії. Загальне уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою
- •3.Предмет, структура і функції філософії
- •4.Філософія як теоретична основа світогляду
- •5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії
- •6. Три головні питання філософії по і. Канту. Їх зв'язок з питаннями про співвідношення свідомості і буття і з структурою філософії
- •9. Проблема методу (стилю) філософствування. Діалектика, софістика і еклектика
- •10.Внутрішня діалектичність предмету філософії. Основні принципи діалектики
- •11. Філософія в системі культури
- •12. Співвідношення філософії з іншими формами суспільної свідомості
- •13. Роль філософії в науці і практиці. Значення наукових висновків і практичного досвіду для розвитку філософії
- •14. Філософське значення проблеми буття. Буття, матерія, субстанція
- •15. Об’єктивна реальність з точки зору її сутності, основи. Поняття субстанці, її світоглядне і методологічне значення
- •16. Філософія про багатоманітність і єдність світу. Різні течії в філософії. Монізм і дуаліз. Матеріалізм і ідеалізм
- •17. Сутність вчення про матерію. Еволюція змісту категорії матерії
- •18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
- •19.Поняття руху. Рух, зміна, спокій
- •20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
- •22. Відображення як атрибут, невідємна властивість субстанції, світу в цілому. Причина розвитку форм відображення
- •23. Відображення та інформація. Внутрішнє противоріччя інформаційного відображення як причина його розвитку
- •24. Свідомість, його виникнення та сутність
- •25.Структура свідомості
- •26. Свідомість і самосвідомість
- •27. Свідоме і несвідоме
- •28. Матеріальне і ідеальне. Єдність трьох різних розумінь ідеального
- •29. Співвідношення свідомості і мозку, свідомості і мови. Філософське значення даних сучасних наук – фізіології вищої нервової ді-сті, психології і педагогіки
- •30. Творча сутність свідомості. Соціальні і духовні передумови розвитку творчої активності свідомості
- •31. Предмет, структура і задачі гносеології. Гносеологія і онтологія
- •32. Гносеологія і аксіологія. Суть і необхідність екзистенціального моменту в змісті філософських дисциплін
- •33. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика, їх співвідношення. Діалектика в функції теорії пізнання, основні принципи, форми, методи пізнання
- •34. Аргументи агностицизму і принцип діяльнісного відображення
- •35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії
- •36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання
- •37. Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання
- •38. Змістовне і формальне в процесі пізнання
- •39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза і теорія
- •40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні
- •41. Спостереження і експеримент, модель і моделювання
- •42. Аналіз і синтез, як методи наукового пізнання
- •43. Індукція і дедукція, як метод наукового пізнання
- •44. Принцип єдності історичного і логічного. Історизм абстрактний та історизм конкретний
- •45 Поняття системи. Системи статичні, динамічні і ті які розвиваються. Системи механічні органічні і гармонічні
- •48. Сутність і явище. Суперечка навколо проблеми сутності
- •49. Категорія „протиріччя” як всезагальне абсолютне визначення сутності пізнаванного об’єкту
- •50. Зміст і форма. Залежність їх співвідношення від рівня розвитку об’єкта пізнання
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •51. Необхідність і випадковість. Осмислення висновків синергетики для поглиблення розуміння цих категорій
- •54. Категорії причини слідства
- •55. Категорії загального, особливого і одиничного
- •56. Категорії отраціная. Різні види заперечення, їх співвідношення
- •57. Поняття розвитку, його співвідношення з поняттями руху і становлення
- •58. Закон взаємо переходу кількісних і якісних змін і їх співвідношення з іншими законами діалектики
- •59. Закон єдності і боротьби протилежностей і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •60. Закон заперечення заперечення і його співвідношення з іншими законами діалектики
- •61. Предмет соціальної філософії. Місце соціальної філософії в структурі філософії
- •62.Природні передумови, причини та умови становлення і розвитку соціуму
- •63. Суспільство як об'єкт філософського пізнання. Соціальна форма руху, її відмінність від процесів живої та неживої природи
- •Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.
- •64. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Аналіз суспільно-історичної практики, її матеріальних та духовних аспектів
- •65. Людина як суб'єкт предметно-практичної діяльності. Роль праці в процесі антропосоціогенезу
- •66. Філософія про сутність людини. Потреби та інтереси. Найважливіші умови формування сутності людини
- •67. Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині
- •68. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість"
- •69. Гуманізм як явище і як філософське поняття
- •70. Поняття суспільно-економічної формації як структурно-змістовний аспект людської дійсності
- •71. "Цивілізація" як категорія соціальної філософії
- •73. Соціальна структура суспільства. Класи, верстви, нації як історичні спільності людей(філософський аналіз)
- •74. Філософський аналіз понять „держава” і „громадянське сус-во”
- •75. Поняття духовного життя суспільства. Структура суспільної свідомості
- •76. Буденно-практичне та ідеолого-теоретична свідомість
- •77. Ідеологія і суспільна психологія. Ідеологія і наука
- •78. Основні форми суспільної свідомості. З взаємозв'язок і взаємовплив
- •79. Політична свідомість, його місце в духовній жини суспільства
- •80. Правосвідомість. Його роль в житті суспільства, у розвитку демократії, формуванні людини
- •81. Моральна свідомість. Громадські функції моралі. Мораль, право і політика
- •82. Естетична свідомість і мистецтво. Специфіка відображення дійсності у мистецтво
- •83. Релігія як форма суспільної свідомості, її сутність, специфіка та роль в житті суспільства
- •84. Сенс людського життя і сенс історичного процесу розвитку суспільства
- •85. Свобода. Внутрішній і зовнішній аспекти її понімаенія. Волюнтаризм та фаталізм
- •86. Свобода людини і поняття відчуження
- •87. Загальні і особливі риси розвитку людських спільнот. Концепції єдності історії та концепції культурно-історичних типів і етносів
- •91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
- •92. Чотири розуміння щастя, за в. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
- •93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
18. Матерія як субстрат і матерія як субстанція
Під субстанцією в філософії розуміють дещо незмінне на противагу змінним станам і властивостям, те, що існує завдяки самому собі і в самому собі, а не завдяки іншому і не в іншому. В залежності від характеру і загальної спрямованості філософської концепції, виділяється одна субстанція (дух або матерія) – монізм, дві субстанції – дуалізм, наприклад дух і матері я одночасно, і , нарешті, множина субстанцій – плюралізм. В історії філософії існували різні підходи до розуміння субстанції: як суттєва властивість, субстрат, конкретна індивідуальність, логічний суб’єкт та ін. В античній філософії називалися різні субстанції(чотири стихії), Аристотель під субстанцією розумів першу суть і розглядав її як основу, невіддільну від індивідуальності речі. Також деякі філософи під субстанцією розуміли граничну основу буття, що ототожнює її з формою конкретних речей.
У сучасній філософії під субстанцією розуміють матерію. Матерія – це філософська категорія, що означає об’єктивну реальність, тобто світ речей, властивостей, відносин, станів і процесів, що відображаються людськими відчуттями і існують незалежно від них. Матерія як загальна субстанція – субстрат будь-яких речей, їх властивостей, відносин і форм руху. Отже матерія має властивість саморуху і саморозвитку. Субстанціональність матерії виражається в взаємозв’язку суті і явища, різноманітного і єдиного, сутності й існування, єдності, основи і того, що обґрунтовується. Матерія як субстанція є єдністю багатоманітності. Атрибутами( невідємними властивостями) матерії як субстанції є системність, рух, простір і час.
19.Поняття руху. Рух, зміна, спокій
Рух – це спосіб існування субстанції, що реалізується через зв'язок між речами і явищами, через відношення між ними. Рух – відносне поняття, реалізується тільки у відношенні до деякої іншої речі. Для вивчення руху будь-якого об’єкту потрібно знайти будь-який інший об’єкт, по відношенню до якого і буде відбуватися рух, що нас цікавить. Цей інший об’єкт носить назву системи відліку. Рух може проявлятися у двох формах – зміна, спокій. Зміна(за Гегелем) перехід однієї якості в іншу, проте як би не змінився предмет, поки він існує – він зберігає свою визначеність. (Н.д Річка залишається річкою, не дивлячись на те що тече і вода у ній змінюється) Набути абсолютного спокою означає – перестати існувати.Іншою формою руху є спокій – поки система відносин зберігає свою якість, вона покоїться. Спокій – це відсутність зміни, але ні в якому разі не відсутність руху. «В єдності спокою як фіксованої наявності окремих форм руху та зміни як перетворення форм руху одна в одну і полягає сутність руху». Отже, рух реалізується через зв'язок між речами і явищами, через відношення між ними.
20. Світоглядне і методологічне значення вчення про основні форми руху матерії
Ідея про форми руху матерії та їх взаємозв'язки висунута Енгельсом. В основу класифікації форм руху він поклав наступні принципи: 1) форми руху співвідносимо з певним матеріальним рівнем організації матерії, тобто кожному рівню такої організації повинна відповідати своя форма руху; 2) між формами руху існує генетичний зв'язок, тобто форма руху виникає з нижчих форм; 3) вищі форми руху якісно специфічні і несвідомих до нижчих форм.
Виходячи з цих принципів і спираючись на досягнення науки свого часу, Енгельс виділив 5 форм руху матерії: 1) механічну; 2) фізичну (теплову, електромагнітну, гравітаційну, ядерну, атомну); 3) хімічну 4) біологічну; 5) соціальну.
1. добіологічна (неорганічний рівень матерії, яка має матеріальний ха-р, н-д: кварц 2. біологічна (органічний рівень матерії, що має інформаційний характер, біологічне відображення має місце в живій природі і пов’язано з такими явищами, як подразливість, чутливістьі психіка, н-д:соняшник повертається на сонце; медуза. 3. соціальна (притаманна людині, пов’язана з наявністю в людини свідомості, яка носить ідеальний характер, н-д: Людина пізнає навколишнє середовище і отримує знання У міру відкриття нових форм матерії наука вносить коректування і в класифікацію форм руху матерії. До них відносяться, наприклад, рух мікрочастинок, процеси фізичного вакууму та інші. Діалектичний матеріалізм виходить з принципу єдності матерії і руху: немає матерії без руху і немає руху без матерії.
21. Простір і час як форми сутності матерії. Філософія і наука про абсолютність і відносність простору і часу
Буття матерії характеризується не тільки системністю, рухом, але й формами її існування – простором і часом.
Простір і час є загальними формами буття всіх матеріальних систем і процесів. Не існує об'єкта, який перебував би поза простором і часом, як немає простору і часу самих по собі, поза матерією, що рухається. Абсолютного простору як нескінченої порожньої протяжності не існує. Всюди є матерія в тих чи інших формах (речовина, поле), а простір виступає як загальна властивість (атрибут) матерії. Так само немає і абсолютного часу, час завжди нерозривно зв'язаний з рухом, розвитком матерії. Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості, але зовсім не від матерії.
Простір – є форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування і взаємодію елементів у всіх матеріальних системах. Загальне розуміння простору формується у людини в емпіричному досвіді при характеристиці матеріального об’єкту або множини таких об’єктів, що займають різне положення в просторі.
Час – є форма буття матерії, що виражає тривалість її існування, послідовність зміни станів у змінюванні і розвитку всіх матеріальних систем. У природно-науковій літературі поняття час нерідко вживається як синонім поняття тривалість. На це звертав увагу англійський фізик та філософ Ісаак Ньютон. Поняття час виникає з порівняння різних станів одного і того ж суб’єкуту, який змінює свої властивості.
Простір і час нерозривно зв’язані між собою. Їх єдність проявляється у русі і розвитку матерії. Прагнення глибоко пізнати суть простору і часу пронизує усю матеріальну і духовну культуру людства. Невипадково ще в „Рамаяні”, пам’ятнику духовного життя Стародавньої Індії, знання простору і часу віднесено до властивостей, що визначають гідність людини