Нато як гарант колективної безпеки країни

Глобальні виклики часу, реальну їх оцінку і відповіді на них частково здійснює ООН через спеціалізовані закла­ди: ЮНЕСКО, СООЗ (Світова організація охорони здоров'я), Всесвітню метеорологічну службу, МАГАТЕ, продовольчу і сільськогосподарську організацію.

Глобальні проблеми XXI ст. вимагають реорганізації ООН. Серед пріоритетних завдань потрібно назвати ство­рення спеціалізованого закладу — комітету ООН з глобаль­них проблем XXI ст., який може очолити заступник генсека ООН, з відділеннями в найбільших державах і кожному реґіоні світу. На цей заклад варто покласти найбільш су­часні та, безумовні, величні завдання: збереження люд­ських життів, стабілізацію міжнародних відносин, зміцнен­ня дружніх зв'язків між державами.

Проте, ООН — організація, яка не забезпечує колектив­ної безпеки так, як, зокрема, НАТО. Тому євроатлантич­ний вибір — це, насамперед, вступ України до НАТО та ЄС. Європейська та євроатлантична інтеґрація України — це забезпечення якісно нового, вищого рівня життя для кожного завдяки новітнім технологіям, ефективному вико­ристанню ресурсної бази країни, демократизації суспіль­ства, приєднання до західної системи цінностей. Більше того, національна безпека України залежить від євроатлан­тичної безпеки, й навпаки, безпека, в євроатлантичному ре­ґіоні, значною мірою, залежить від стабільності та надійно­сті національної безпеки України.

Реформування військової організації держави відповід­но до стандартів НАТО сприятиме зміцненню обороноздатності держави, оптимізації витрат на оборону, становленню системи демократичного цивільного контролю за військо­вою сферою.

Українська економіка як невід'ємна частина єдиного європейського економічного простору матиме набагато біль­ше можливостей для динамічного зростання за рахунок вільного доступу до передових технологій, активного залу­чення інвестицій, впровадження інноваційної моделі роз­витку.

Глобалізація світового розвитку дозволяє максимально ефективно використати інтеграційний фактор розвитку, зок­рема, залучення до процесу інтернаціоналізації виробниц­тва дедалі більшої кількості країн, посилення взаємозалеж­ності національних економік, консолідацію "дематеріалі­зації" світової економіки, наростання у світовій економіці структурних зрушень.

Нинішні глобальні процеси і тенденції справляють без­посередній вплив на Організацію Північноатлантичного До­говору, яка, починаючи з другої половини XX ст., була і за­лишається найважливішою військово-політичною структу­рою в євроатлантичних відносинах. Вона об'єднала найбільш впливові західні держави на основі спільних інтересів і цін­ностей, ставши при цьому фактором їхньої цивілізаційної єдності. З моменту свого утворення Альянс взяв на себе як суто військові, так і політичні функції. НАТО створена пе­редусім, як система колективної оборони, вирішуючи про­блеми євроатлантичної безпеки, вона постійно посилювала свою політичну складову. Сьогодні у політиці НАТО поча­ла приділятись увага усуненню загроз шляхом розбудови мирних і дружніх міжнародних відносин у всьому євро­атлантичному реґіоні. З'явились також нові завдання і знач­но розширились старі. Вони охоплюють формування про­цесу діалогу, партнерства і співробітництва з державами Центральної та східної Європи, а також іншими країнами, розвиток тісних відносин з організаціями, які займаються питаннями європейської безпеки¹.

Інтеґрація до європейських структур — це, насамперед, поглиблення співпраці відповідно до Угоди про партнер­ство та співробітництво з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі Україна — ЄС, вступ України в СОТ, взаємодію з НАТО та іншими євро­пейськими структурами. З другого боку, Україна повинна стати конкурентоспроможною на європейському та світо­вому ринках. Лише споживач застарілої техніки та неякі­сних товарів, держава із низьким життєвим рівнем свободи особистості не зможе стати рівним партнером ЄС. Керівниц­тво України усвідомлює, що найпершою умовою забезпе­чення української спроможності в сучасному конкурент­ному глобалізованому світі є ефективність уряду, який роз­поряджається наявними ресурсами країни.

Вступивши до НАТО, Україна може прискорити член­ство в Європейському Союзі. НАТО залишається єдиною організацією демократичних держав Євроатлантичного про­стору в галузі оборони і безпеки, що довела свою ефектив­ність і життєздатність.

Членство в НАТО гарантуватиме Україні захист її суве­ренних прав у випадку порушення державного кордону, воєнної агресії, втручання у внутрішні справи чи політич­ного шантажу, сприятиме усуненню загрози для України стати буферною державою між Росією і НАТО, виходу зі сфери геополітичного домінування Російської Федерації й встановленню з нею рівноправних відносин. І взагалі, од­ним із рушійних мотивів євроатлантичних прагнень Укра­їни є бажання підстрахуватись на випадок непередбачених поворотів у зовнішній політиці Росії.