15.2:Таблиця 15.2. Числові показники українсько-польського зовнішньоторговельного обігу і динаміки його зростання

Роки	Імпорт України		Експорт України		Загальний обсяг
	млн дол.	%	млн дол.	%	млн дол.	%
1992	161,6	100,0	123,8	100,0	275,4	100,0
1993	187,5	116,0	201,1	162,4	388,6	141,1
1994	280,4	149,5	204,9	101,9	485,3	124,9
1995	742,6	264,8	290,8	141,9	1 033,4	212,9
1996	977,8	131,6	418,5	144,3	1 396,3	135,2
1997	1 206,8	123,4	415,5	99,3	1622,3	116,2
1998	1 086,4	90,0	377,2	90,8	1 463,6	90,2
1999	703,1	65,7	338,5	89,8	1041,6	71,2
2000	798,2	113,5	475,4	140,4	1 273,6	122,3
2001	1 002,7	125,6	449,3	94,5	1 452,0	114,0
2002	1 180,5	117,7	491,6	109,4	1672,1	115,2
2003	1561,2	132,3	744,6	151,5	2 305,8	137,9

Як видно з таблиці, торгівля пожвавилася в 1994—1996 і 2002—2003 рр. У 2003 р. значно зросла динаміка експор­ту, хоча загалом сальдо залишалося від'ємним. Очевидно також, що динаміка експорту в Польщу є досить несталою і змінюється кожного року (залежно від різних факторів, від 162,4 до 8,9 %). Різке коливання показників зовнішньо­торговельного обігу залежить, насамперед, від спрямова­ності вектора розвитку економіки України та Польщі і дер­жавної підтримки, як в економічній, так і у правовій пло­щині.

У 2003 р. Україна була для Польщі 9-м партнером у поль­ському експорті (2,93%) і 22-м партнером — в імпорті (1,1 %). Що стосується України, то Польща була для неї 7-м партнером в експорті (3,3 %) і 4-м партнером у імпорті (3,5 %). Таким чином, можна зробити висновок, що за узагальненими показниками економічне співробітництво у 2003 р. порівняно з попередніми роками зростало і мало перспекти­ву подальшого розвитку.

Після вступу Польщі до Європейського Союзу загрозою для прикордонних регіонів з Україною є скорочення тор­говельних оборотів. Згідно з деякими оцінками, комерцій­ний обмін може зазнати зниження навіть до рівня майже 15 20 % стосовно нинішніх оборотів. Це буде наслідком підвищених вимог, юридичних правил перевезення продо­вольчих і непродовольчих товарів через зовнішні кордони ("ущільнення кордону" ЄС). Результатом зменшення при­кордонної торгівлі може бути також суттєве зростання без­робіття, пов'язане з ліквідацією частини обслуговуючого персоналу торгівлі (магазинів, ринків, виробни­чих підприємств, які обслуговують український ринок на території Польщі).

Воєводства, які межують з Україною, намагаються по­силювати стратегічну діяльність, яка збільшує можливості щодо розвитку торгівлі в умовах членства Польщі в Євро-союзі. Однією з форм такої підтримки могло б бути утво­рення в польсько-українському прикордонні інституційних агенцій, торгових центрів, періодичних, міжнародних, конференційно-семінарських та інших презентацій.

Оскільки польський східний кордон став східним кор­доном усього Євросоюзу, то модернізація цього кордону не може бути лише проблемою Польщі й України, але й усьо­го Євросоюзу. Йдеться про фінансову підтримку розбудови контрольно-пропускних пунктів і їх кращого оснащення, за стандартами ЄС, а також перепідготовку прикордонних служб обох країн, які обслуговують кордони.

Відомо, що однією з умов прискорення вступу Польщі до ЄС була зміна територіального поділу цієї країни.

За результатами цього поділу на сьогодні в Польщі функ­ціонує 2489 гмін (як основний мікрореґіональний рівень). Одночасно впроваджено 308 повітів, а колишні 49 воєводств замінено на 16. Завдяки цьому нові воєводства стали знач­но більшими за попередні. Якщо за старого поділу терито­рія воєводства становила в середньому близько 6,4 тис. км², то після реформи сягнула 20 тис. км². Для порівняння: у Ні­меччині середня площа регіону становить 26 тис. км², у Фран­ції — 25,7 тис. км², у Великій Британії— 22 тис. км².

Попереднє функціонування 49 воєводств показало, що такі адміністративні одиниці були занадто малими, а та­кож економічно, суспільно та політично слабкими, щоб називатися регіонами. І хоч країна також була поділена на 8 макрореґіонів, такий поділ мав штучний характер і існу­вав хіба що в свідомості плановиків та урядовців, як до речі, нинішні польсько-українські єврорегіони "Карпати", "Буг", "Сян", про що йтиметься нижче.

Нові воєводства адміністративно краще підготовлені до впровадження регіональної політики. їх формування, яке функціонально охоплює економічний, культурний, а також інноваційний потенціал (академічні осередки), пристосовує країну до стандартів Європейського Союзу.

Отже, сьогодні адміністративна влада регіонального рів­ня представлена у Польщі 16-ма самоврядними органами воєводств. Це самоврядування не порушує самоврядуван­ня повіту та гміни, а також не здійснює нагляду над ними. Одночасно гміни та повіти становлять у правовому аспекті рівноцінні об'єкти територіального самоврядування. Метою останнього є забезпечення відповідного рівня життя, дина­міки економічного розвитку, діяльності громадського сектора країни. Завданням самоврядної влади на рівні воєвод­ства є розробка та реалізація стратегії розвитку воєводства. Представницьким органом воєводського самоврядування є сеймик воєводства. Депутати сеймику обираються під час загальних, прямих виборів за пропорційною системою. До компетенції сеймику належить ухвалення стратегії розвит­ку воєводства та довгострокових програм, встановлення засад управління майном воєводства, ухвалення бюджету та плану економічного розвитку воєводства, пріоритетів міжнародної співпраці воєводства, ухвалення рішень про участь у міжнародних регіональних об'єднаннях, а також обрання уряду воєводства.

Цей досвід доцільно використати Україні при проведенні майбутньої адміністративно-територіальної реформи.

Про економічну та інші реформи у Польщі в контексті інтеграції до ЄС написано достатню кількість навчальних посібників, монографій, більшість з яких — польською мо­вою. Тому вважаємо за доцільне опустити цю частину.

Отже, як бачимо на прикладі Польщі та інших країн ЄС, XXI ст. — це, насамперед, система корпоративно-еко­номічного глобалізму, глобального менеджменту, поява глобальних корпорацій, які матимуть ознаки суверенних держав. У подальшій перспективі держава буде зміщена владою глобальних корпорацій. Сьогодні в глобальних мас­штабах відбувається підпорядкування держави і влади мо­гутнім корпораціям та їх власникам. При цьому важливим феноменом загального процесу глобалізації є формування системи глобального менеджменту, що за допомогою мо­дерних комунікаційних технологій витісняє традиційні на­ціонально-локальні системи менеджменту.

На початок XXI ст. сформувалася ціла низка національ­них моделей економіки, які демонструють широкий спектр поєднання ринкових відносин і державного звання, націо­нального капіталістичного підприємства, соціальних орієнтацій, економічних закономірностей і неекономічних чинників. Загальновизнаним є виділення "американської", "скандинавської", "японської" та "німецької" національних економік, а також інші типології національних економіч­них систем. Так чи інакше державний сектор має перебра­ти на себе нову роль з огляду на інтернаціоналізацію, ста­ріння суспільства та зрілість економіки. Для того, аби спра­витися з інтернаціоналізацією, уряд муситиме докласти зусиль до створення нової інтернаціональної економічної структури, що ґрунтується на вільній торгівлі, а також між­народних правилах, сприяти заходам, скерованим на від­криття внутрішнього ринку, здійснювати горизонтальну координацію у промисловості та розширювати державну допомогу країнам, що розвиваються. Урядові потрібен міц­ний економічний менеджмент, спроможний запобігти інф­ляції в умовах старіючого суспільства. Пристосовуючись до такого суспільства, уряд має спрямовувати технічний розвиток як основу життєздатної економіки; стримувати стагфляцію за допомогою провідної економічної політики; зберігати конкурентне середовище для бізнесу; докладати зусиль, аби підтримувати постійне постачання енергоресур­сами.

У цьому плані на особливу увагу заслуговує сфера між­народної транскордонної співпраці "Україна — Польща" після утворення єврореґіонів "Буг" і "Карпати". Успіх цієї співпраці є шансом прискорення господарського розвитку, збільшення обсягів інвестицій і капіталу з-за кордону. Це створює можливості багатогранної безпосередньої співпраці гмін, міст, повітів і воєводств, що розташовані по обидві сторони від кордону. Йдеться про реалізацію спільних про­ектів, наприклад, у сфері митної і дорожньої інфраструк­тури тощо.

Каталізатором єврореґіональної співпраці має бути як державний, так і регіональний менеджмент. Регіональна політика, зокрема, вивільняє ендогенні сили місцевої спіль­ноти, органів самоврядування і сфери бізнесу при одночас­ній підтримці цих дій центральними органами влади.

Вищезгадані та інші загальноєвропейські форми при­кордонного співробітництва, насамперед, транскордонних об'єднань регіонального типу, впровадження нових моде­лей господарського функціонування прикордонних обла­стей, у тому числі вільних економічних зон, нарощення інвестицій в прикордонні території, розширення гуманітар­ного обміну, міжреґіональні контакти дозволять Україні перетворити прикордонну співпрацю в дієвий канал збли­ження із Польщею та активізують її участь у загальноєвро­пейських інтеґраційних процесах.

У найзагальнішому вигляді компонентами прикордон­них господарських комплексів є природа, населення, сфе­ра матеріального виробництва і сфера послуг. Функції цих складових можуть бути визначені шляхом вивчення їх функціональних зв'язків. На їх основі у прикордонних гос­подарських комплексах обох частин єврореґіону сформу­вався ряд міжгалузевих і галузевих комплексів, зокрема:

• паливно-енергетичний комплекс, який становить єди­ну систему видобування паливно-енергетичних ресур­сів, їх транспортування, зберігання, розподілу, вико­ристання;

• будівельно-індустріальний комплекс (сформувався на основі потужної місцевої сировинної бази);

• фінансово-кредитний комплекс (капіталовкладення у підприємства всіх галузей і секторів).

Концепція соціально-економічного розвитку, наприклад, єврореґіону "Буг", може прийняти дві крайні форми: пер­ша — подолання цивілізаційної відсталості, швидкий еко­номічний розвиток, а також інтеграція з ЄС (сценарій "шанс"); друга — гальмування реформ, політична і господарська дестабілізація, а в результаті — місце на периферії розви­нутої об'єднаної Європи (сценарій "загроза"). Враховуючи ці дві крайні ситуації, опрацьовано три гіпотези регіональ­ного розвитку: поляризація господарського розвитку, екорозвиток і рівномірний розвиток. Остання з гіпотез, на на­шу думку, є найоптимальнішою для побудови концепції розвитку єврореґіону "Буг". Вона передбачає, що процес модернізації господарського розвитку узгоджуватиметься з екологічним розвитком. Основою господарської системи єврореґіону будуть метрополії, що слугуватимуть місцем локалізації капіталу, новаторств і європейського бізнесу, та осередки соціально-економічного розвитку європейсько­го значення — "європоліси", які в процесі міжнародної кон­куренції утворюватимуть вузли бізнесу і новаторств.

На сьогодні, на жаль, вказані українсько-польські єврореґіони не функціонують так, як інші, скажімо польсько-німецькі. Бо, на відміну від останніх, які були задіяні "зни­зу" на економічних інтересах, наші (українсько-польські) єврореґіони сформувались "зверху" на основі домовлено­стей керівників обласного рангу, ігноруючи при цьому інте­реси сільрад, гмін.

Якщо інтереси окремої сільради, гміни не враховані, то вона не зобов'язана входити в єврореґіони. Тому на карті, наприклад, польсько-німецьких єврореґіонів, є чимало порожних місць (дірок) на відміну від суцільності такого вели­кого єврореґіону, як "Карпати". Це потрібно враховувати керівникам областей (воєводств). Адже лише ті організа­ційні структури (в цьому випадку єврореґіони), які сфор­мовані "знизу", на економічних інтересах, більш довговічні, мобільні. Оргструктури ж, які сформовані "зверху", без урахування економічних інтересів "низів" є безперспектив­ними, нестабільними. До речі, вони були такими й в умо­вах тоталітаризму, базуючись на підсистемі страху (як, на­приклад, колгоспи-радгоспи та інші організації). У Польщі, як відомо, приватна власність на землю не була відмінена й при соціалізмі, функціонували приватні фірми. Це дало змогу сьогодні незалежній Польщі розви­нути свою економіку і, на відміну від України, зробити її більш ефективною, швидше вписатись у систему Європей­ського співтовариства.