Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міжнародний Маркетинг.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
151.55 Кб
Скачать

Тема 4. Соціально-культурне середовище мм

1. Сутність та структура соціально-культурного середовища.

2. Вплив соціально-культурного середовища на М діяльність фірми.

3. Методи вивчення міжнародного соціально-культурного середовища.

1. Елементи культури, що аналізуються найчастіше:

  1. мова;

  2. релігія;

  3. освіта;

  4. сім’я;

  5. робота та дозвілля;

  6. референтні групи.

2. Класифікація національних культур за критерієм «ставлення до часу» (за Річардом Льюісом):

  1. моноактивні культури - культури, в яких прийнято планувати своє життя;

  2. поліактивні культури - динамічні, легкі у спілкуванні народи;

  3. реактивні культури - культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі.

3. Методи:

  1. порівняльний метод - зіставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища власної країни з метою пошуку спільних рис і суттєвих відмінностей;

  2. індентифікаційний метод - метод, розроблений американскими фахівцями, які ідентифікували основні параметри соціально-культурного середовища США;

  3. критеріальний метод.

Тема 5. Міжнародне політико-правове середовище

1. Сутність та логіка дослідження політико-правового середовища.

2. М оцінка політико-правового середовища.

3. Методи визначення та стратегії зменшення політичних ризиків.

1. Політико-правове середовище міжнародного маркетингу - це сукупність будь-яких національних або міжнародних політичних і правових факторів, які можуть впливати на прийняття маркетингових рішень у міжнародній діяльності компанії. Мета дослідження політико-правового середовища - визначення політичного ризику та розробка стратегії його зменшення. Політичний ризик - це ймовірність прибутків і/або активів компанії в приймаючій країні через політичні події, пов’язані з політичною нестабільністю (війни, революції, державні перевороти, страйки, релігійні конфлікти тощо) чи протекціоністські дії уряду, що дискримінують іноземних виробників різними засобами.

Політичні фактори країни, що досліджується:

  1. політичний клімат;

  2. роль уряду в економіці;

  3. економічна і політична ідеологія;

  4. міжнародні відносини;

  5. право, закони;

  6. групи тиску.

Дій уряду:

  1. неформальне втручання в бізнес;

  2. обмеження типу «купуй у своїх»;

  3. нетарифні бар’єри;

  4. субсидії;

  5. умови діяльності;

  6. умови власності;

  7. конфіскації.

Індикатори політичної нестабільності:

  1. частота зміни правлячого режиму;

  2. зміни в привладній партії;

  3. заворушення, демонстрації, страйки тощо;

  4. конфлікти між релігіями;

  5. міжнаціональні конфлікти.

Вивччення політичної вразливості продуктивної політики:

  1. чи є продукт об’єктом для політичних суперечок (бензин, транспортні можливості, комунальні підприємства тощо);

  2. чи є продукт критичним ресурсом для інших галузей (цемент, сталь, машини й устаткування тощо);

  3. чи є продукт соціально або політично чутливим (медичні препарати, харчова продукція тощо);

  4. наскільки значимий продукт для національної безпеки.

3. Типи політичних ризиків:

  1. загальний;

  2. галузевий.

Методи визначення політичних ризиків:

  1. експертні методи: аналіз дій держави в минулому, аналіз міркувань експертів;

  2. кількісні методи;

  3. комбінований підхід.

Прикладні моделі оцінки політичних ризиків:

  1. Frost & Sullivan (The World Political Risk Forecast);

  2. Business International and Data Resources Inc. (Policon);

  3. BERI (Business Environment Risk Index).

Стратегії зменшення політичних ризиків:

  1. Внутрішнє, самостійне рішення та дії;

  2. Зовнішня підтримка.

Стратегії до інвестування/укладання контракту (внутрішнє, самостійне рішення та дії):

  1. мінімізація інвестицій;

  2. створення СП;

  3. робота за управлінським контрактом;

  4. франчайзинг.

Стратегії до інвестування/укладання контракту (зовнішня підтримка):

  1. мінімізація інвестицій вертикальна інтеграція;

  2. державне страхування;

  3. приватне страхування;

  4. гарантії приймаючої сторони.

Стратегії після інвестування/уклдання контракту (внутрішнє, самостійне рішення та дії):

  1. мінімізація інвестицій і місцевої власності;

  2. набуття статусу VIP (very important person);

  3. маркетингова інтеграція.

Стратегії після інвестування/уклдання контракту (зовнішня підтримка):

  1. приватне страхування;

  2. міжнародні юридичні норми.

Стратегії мінімізації політичних ризиків, зумовленизх урядовою дискрімінацією:

  1. досягнення/збереження технологічного аббо управлінського лідерства порівняно з фірмами приймаючої стоорони;

  2. досягнення/збереження суттєвох частки ринку в країні, що приймає.