Міжнародні фінанси

1. СКЛАДОВІ ЛАНКИ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить скла­дну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупо­вані за такими напрямами:

• взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн;

• взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особа­ми інших країн;

• взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжна­родними організаціями;

• взаємовідносини держави і суб’єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб’єктів — держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб’єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інсти­туції. У зв’язку з цим міжнародні фінанси розглядаються у ши­рокому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоп­люють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому — міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розгля­даючи міжнародні фінанси у широкому розумінні, у них виокре­млюють міжнародні фінансові відносини та дві ланки міжнарод­них фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та міжнародні фінансові інституції.

Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно- перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з > рухом вартості між окремими країнами та у процесі ; формування і використання на світовому та регіоне- льному рівнях централізованих грошових фондів.

Відносини обміну пов’язані з міжнародною торгівлею.

Вони характеризують валютні надходження та валютні

платежі, які відображаються у торговельному балансі, стан якого характеризує взаємоув ’язку міжнародних гро­шових потоків. Позитивне сальдо відображає перевищення надходжень над платежами, що є передумовою забезпе­чення стабільності національної валюти, і навпаки.

Відносини перерозподілу виникають у процесі форму­вання і використання централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних організацій і фінан­сових інституцій. При цьому існують країни-донори, у яких переважають внески до відповідних фондів, та країни- реципієнти, які отримують у різних формах фінансову до­помогу за рахунок коштів централізованих фондів.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв’язку з рухом грошових потоків між національними суб’єктами різних країн:

• між підприємствами;

• між урядами країн;

• між підприємствами й урядами;

• між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відо­бражають фінанси суб’єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб’єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відо­бражають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення ек­вівалентності обміну досягається через установлення реального курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідно­шення між валютами веде до міжнародного перерозподілу дохо­дів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Сукупність міжнародних фінансових відносин наведена на схемі 36. Торговельні взаємовідносини між суб’єктами господа­рювання різних країн охоплюють два грошові потоки: надхо­дження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортують­ся. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку — надання позики позичальником кредитору, з іншого — погашен­ня позики і сплата процентів.

Грошові потоки в системі міжнародних фінансових відносин

.■^иЛ кр^{аїна А} Іь». ^кР^а:^^{а Б}1^.

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купі- влі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут — валютний ринок, який є базовою лан­кою сфери міжнародних фінансів

Міжнародні фінанси (у вузькому розумінні) відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інституцій. Це наднаціональна надбудова, сутність якої полягає в концентрації доходів і фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах. Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов’язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх ста­тутами. Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійс­нюється через фонди грошових коштів чи кредитних ресурсів, що формуються цими організаціями.

Система взаємовідносин на рівні міжнародних фінансів відо­бражена на схемі 37.

За своєю організацією фінанси міжнародних організацій подібні до державних фінансів, тільки їх головним суб’єктом є не держава, а міжнародна організація. Міжнародні організації вступають у вза­ємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бю­джету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти викорис­товуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Отже, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансу­вання (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередко­ваній формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни чи поширюються на неї.

Грошові потоки у сфері міжнародних фінансів

Міжнародні фінансові інституції мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб’єктами господарювання окремих країн. Взає­мовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок вне­сків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідноси­ни — надання кредитів окремим країнам та їх погашення і сплату процентів. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторон­ній кредитний характер. Міжнародні фінансові інституції, здійс­нюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі.

Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні проце­си. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світо­вому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового госпо­дарства загалом, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були.

Безперечно, порівняно з національними фінансовими систе­мами міжнародні фінанси перебувають лише на початку свого розвитку. Однак поглиблення міжнародної політичної інтеграції та глобалізація економіки ведуть як до посилення ролі діючих організацій та інституцій, так і до створення нових. Це сприяє підвищенню рівня централізації фінансових ресурсів, збільшен-

ню як їх маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків. Врешті-решт, цей інтеграційний процес поступово веде до фор­мування єдиної міжнародної фінансової системи. Особливо це помітно у сфері фінансового ринку. Провідні комерційні банки, фондові біржі, страхові компанії та інституційні інвестори, здійс­нюючи свої операції з клієнтами в усьому світі, виконують фун­кції міжнародних фінансових інституцій. Вони сприяють проце­сам міжнародної централізації і перерозподілу фінансових ресур­сів і тим самим економічному розвитку як окремих країн, так і світової економіки загалом.