1. 3. Функції і роль фінансів

Сутність кожної економічної категорії детально розкривається в її функціях, які характеризують суспільне призначення даної категорії. Призначенням фінансів, як уже зазначалось, є забезпе­чення діяльності та функціонування юридичних і фізичних осіб та держави. Це забезпечення здійснюється через процеси форму­вання доходів окремих суб’єктів, які, у свою чергу, є результатом розподілу і перерозподілу створеного у суспільстві ВВП чи на­копиченого національного багатства. Причому, оскільки ці про­цеси опосередковуються рухом грошових потоків і відображають суперечливі відносини, вони і потребують, і створюють належні передумови для контролю за діяльністю всіх суб’єктів фінансо­вих відносин. Звідси випливає, що фінанси виконують дві функції:

• розподільну;

• контрольну.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП. Причому вони є основним розподільним інструментом. Крім них, хоч і в значно обмежених рамках, насамперед у сфері перерозподілу, цю функцію можуть виконувати ціни. Причому перерозподіл відбу­вається внаслідок так званого перекосу цін, коли на товари і по­слуги одних галузей вони вищі від вартості, а на інші товари і послуги — нижчі. Тобто перерозподіл за допомогою цін відбува­ється не тому, що цінам цілеспрямовано властива така функція, а навпаки, тому, що в певних випадках вони неточно і неповно ви­конують функцію вимірювання вартості. На відміну від цін фінан­си насамперед призначені для здійснення розподілу вартості ВВП.

Крім того, розподіл і перерозподіл вартості ВВП може відбу­ватися в результаті кримінальних порушень — крадіжок, зловжи­вань службовим становищем, розкрадання майна підприємств, уникнення від сплати податків та ін. Однак це не економічні ме­тоди, і вони є предметом іншої науки — правознавства.

Механізм дії розподільної функції фінансів пов’язаний зі схе­мою розподілу ВВП. Він включає в себе кілька стадій:

1. первинний розподіл;

2. перерозподіл;

3. вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й форму­вання первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробіт­на плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходжен­ня від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізо­ваних фондів. За рівнем централізації вони поділяються на зага­льнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні вклю­чають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи:

• вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

• використання централізованих фондів і формування дохо­дів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.

Механізм дії розподільної функції фінансів зображено на схемі 6.

Механізм дії розподільної функції фінансів

Непрямі податки

Первинний

розподіл

Формування

прибутку

Виплата

заробітної

плати

Вилучення частини прибутку державного сектора

Надходження від державного майна, угідь, послуг

П

Податки

одатки

Перерозподіл

Фонди цільовогр, ■ '■ пріпначшіня¹-

: ,.^Галуз£Ец--;.-;

[№ігта:іі?їжаі'і' ? ~‘іг фонди'^;.'.' ♦

Податки

Надходження з галузевих і корпоративних фондів

Сутність контрольної функції полягає в тому, що фінанси — це інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розпо- дільних відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розпо­діл і перерозподіл вартості і тому об’єктивно вимагає контролю. У процесі фінансових взаємовідносин різні суб’єкти контролюють один одного. Саме така підконтрольність забезпечує збереження фінансових ресурсів та формування доходів на законній основі. Установлення і здійснення фінансових взаємовідносин автоматич­но передбачає і взаємний контроль сторін.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений суперечливий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне отримати якомога бі­льше. Саме для того, щоб у процесі розподілу і перерозподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль.

Фінансовий контроль — це один з найдійовіших видів конт­ролю у суспільстві. На відміну від інших він охоплює все суспі­льство: кожний суб’єкт перевіряє кожного. Оскільки фінансові показники діяльності виступають результативними, то фінансо­вий контроль є наскрізним — він фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси виплива­ють широкі повноваження органів фінансового контролю, їх до­ступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінан­сова діяльність кожного суб’єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Виконуючи розподільну і контрольну функції, фінанси віді­грають надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони:

• забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

• забезпечують кругообіг фінансових ресурсів, а відтак безпере­рвність відтворення виробництва;

• здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

• впливають на інтереси суб’єктів розподільних відносин і ре­гулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

• відіграють провідну роль у системі економічних методів керу­вання економікою країни;

• утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

• забезпечують усеохоплюючий контроль між суб’єктами об- мінно-розподільних відносин за формуванням і використанням фі­нансових ресурсів та доходів.

Ф інанси є життєво важливою системою в економіці та суспі­льстві в цілому. Налагоджені фінансові відносини є запорукою нормальної життєдіяльності.

Основні терміни і поняття:

Фінансовий механізм — сукупність фінансових ме­тодів і форм, інструментів та важелів впливу на со­ціально-економічний розвиток суспільства. 69

3.3.1. Фінансове право 78

3.3.2. Фінансове планування 80

3.3.3. Організація здійснення фінансової політики 81

6.2.1. Сутність, призначення та структура бюджету держави 141

6.2.2. Бюджетний устрій і бюджетна система 151

6.2.3. Бюджетна система і бюджетний процес в Україні 154

6.3.1. Сутність і види податків 158

6.3.2. Основи побудови податкової системи та організація оподаткування 169

6.3.3. Податкова система України 176

Платежі за ресурси та інші надходження 187

.■^иЛ кр^{аїна А} Іь». ^кР^а:^^{а Б}1^. 186

ФІНАНСИ 243

К онтрольні запитання