Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКСПЛ.Розд 1,2.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
17.08.2019
Размер:
331.26 Кб
Скачать

§ 1.3. Вимоги до міцності і рівності покрить аеродромів

Важливими експлуатаційними показниками аеродрому є міцність і рівність покрить ЗПС, РД, МС і перонів. Аеродромні покриття можуть бути жорсткого чи нежорсткого типів. До жорстких відносяться покриття: монолітні попередньо напружені залізобетонні; збірні з попередньо напружених залізобетонних плит; армобетонні; цементобетонні; залізобетонні й асфальтобетонні на жорстких основах. До нежорстких покрить відносяться: асфальтобетонні на нежорстких підставах; щебеневі з міцних матеріалів підібраного складу; щебеневі, гравійні, грунтощебеневі, грунтогравійні і ґрунтові оброблені в'язкими матеріалами. Аеродромні покриття по ступені їхньої міцності і довговічності підрозділяють на капітальні, полегшені і перехідні. До капітального відносять усі тверді покриття й асфальтобетонні, до полегшених — з міцних щебеневих матеріалів підібраного складу, грунтощебеневі і грунтогравійні, оброблені органічними в'яжучими матеріалами, до перехідних — щебеневі і гравійні з обробкою в'яжучими матеріалами, а також із ґрунтів і місцевих маломіцних мінеральних матеріалів, оброблені органічними і неорганічними в'яжучими.

Конструкцію покрить і основ, що забезпечують необхідну несучу здатність, установлюють з врахуванням класу аеродрому, його призначення і величини нормативного навантаження, прогнозованої інтенсивності злетів і посадок повітряних судів, а також кліматичних, гідрогеологічних і ґрунтових умов району будівництва. Покриття розраховують як конструкції, що лежать на пружній основі, по методу граничних станів. Правильно розрахована конструкція покриття і побудови з матеріалів, що відповідають вимогам ДСТ і без порушення правил провадження робіт, досить надійно забезпечує безпечну роботу повітряних суден.

В процесі експлуатації може виникнути необхідність польотів у даний аеропорт нового типу повітряного судна, на який покриття не розраховувалося. В цьому випадку необхідно перевірити можливість посадки і злету нового повітряного судна за умовами міцності, і якщо вона здається недостатньою то обмежити злітну масу повітряного судна. Виходячи зі злітно-посадочних і фізичних характеристик повітряного судна може виявитися, що за умовами міцності польоти можливі без обмеження злітної маси, а за умовами необхідної довжини ЗПС приходиться обмежувати чи масу навпаки.

Велике значення для безпечної експлуатації повітряних суден має рівність покрить. Практично абсолютну рівність отримати не представляється можливим, так як це потребує великих об’ємів робіт і невиправданих витрат. Тому в нормах технологічного проектування наводяться допустимі максимальні ухили для різних класів аеродромів.

У міжнародних стандартах і рекомендаціях з аеродромів (додаток 14 до Конвенції по міжнародній цивільній авіації) сказано, що допустимими є мікронерівності 3 мм на 3-метровому лінійному профілі.

Для визначення рівності в багатьох країнах (СРСР, США, Англії й ін.) використовують вимірювальну рейку довжиною 3-5 м. Наприклад, у США ця рейка має довжину 16 футів (4,88 м), у СРСР - 3 м. У залежності від довжини .застосовуваної рейки змінюється припустима величина зазору (просвіту) між поверхнею покриття і рейкою: при довжині рейки 3 м він дорівнює 3 мм, а при довжині 5 м - 5 мм. При забезпеченні таких вимог до рівності покрить затруднень в техніці пілотування не спостерігається. Вимоги до рівності регламентуються БНіП 2.05.08-85 (Аеродроми).

Важливою проблемою забезпечення умов безпечного руху повітряних суден по аеродромних покриттях, особливо мокрих і покритих сніжною сльотою, що створюють ефект аквапланування, є створення надійної системи гальмування. У вирішенні цієї проблеми велике значення має шорсткість покриття, в залежності від якої виникають певні сили тертя-зчеплення, що оцінюються коефіцієнтом зчеплення. Забезпечення надійного гальмування і довжини пробігу в необхідних межах досягається шляхом підбору таких матеріалів для покриття, що забезпечували б потрібну шорсткість. На існуючих цементо- і асфальтобетонних покриттях ця задача може вирішуватись нарізкою чи канавок насічкою поглиблень, що значно збільшують коефіцієнт зчеплення.