7. Планування інструментального господарства.

Склад, значення й завдання організації інструментального господарства

До інструментального господарства заводу відносять:

1) інструментальні цехи;

2) центральний інструментальний склад (ЦІС)

3) база відновлення інструмента;

4) цехові інструментально-роздавальні комори (ІРК);

5) заточувальні відділення в цехах;

6) ремонтні відділення (бази, ділянки) у цехах.

Склад інструментального господарства залежить від виду й розміру цехів і заводу й від типу виробництва.

Визначення потреби в інструменті

Для визначення потреби в інструменті на який-небудь період часу необхідно встановити, номенклатуру споживаного інструмента, видаток інструмента по кожному типорозмірі й запаси або оборотний фонд інструмента по заводу в цілому.

Потреба в інструменті на планований період часу Ип складається з видатку Ир і різниці між необхідним оборотним фондом Ио, і фактичною величиною його на початок планового періоду Иоф.

Розрахунок видатку інструмента. Застосовуються три методи розрахунку видатку інструмента:

*статистичний :по нормах оснащення, по нормах видатку або розрахунковий.

Статистичний метод розрахунку. При цьому методі за звітним даними за минулий період (звичайно за рік) визначається фактичний видаток інструмента, що доводиться на 1000 грн. валової продукції або на 1000 годин роботи встаткування тієї групи, на якій використається відповідний інструмент.

Видаток інструмента на 1000 грн. валової продукції може бути визначений сумарно в грошовому вираженні за даними бухгалтерського обліку. Множення цього видатку на валову продукцію в плановому періоді дасть видаток інструмента за цей период, розбивка інструмента по групах, підгрупам і т.д. провадиться по їхній питомій вазі в загальному видатку, обумовленому за звітним даними заводу. Видаток інструмента в натуральному вираженні по кожному виді або типорозміру визначається розподілом видатку в грошовому вираженні на середню собівартість одиниці даного виду інструмента.

Статистичний метод розрахунку видатку інструмента може дати значну погрішність, а тому його варто застосовувати лише в одиничному і дрібносерійному виробництві (у тому числі для допоміжних виробництв) і для розрахунку видатку інструмента, по якому важко встановити терміни служби (слюсарно-складальний, деякі види міряльного й т.п.).

Метод розрахунку по нормах оснащення. Під нормою оснащення розуміється кількість інструмента, що повинне одночасно перебувати на відповідному робочому місці протягом усього планового періоду.

По цьому методі розраховується головним чином інструмент довгострокового користування, видаваний робітникові по інструментальних книжках і перебуває в нього до повного зношування (універсальний ріжучих, міряльний, допоміжний, універсальний, ковальський, ливарний і ін.) і застосовуваний у допоміжних виробництвах.

Метод розрахунку по нормах видатку. Під нормою видатку розуміється кількість інструмента даного типорозміру, що витрачає ( що зношує) при обробці однієї деталі або виробу. Для зручності розрахунку часто норму видатку інструмента визначають на 100 або 1000 деталей (виробів).

У масовому й серійному виробництвах норма видатку ріжучого й абразивного інструмента визначається як відношення машинного часу обробки даним інструментом однієї деталі або вироби до машинного часу роботи інструмента до його повного зношування в годинниках Тизн.

Розрахунок оборотного фонду інструмента. Оборотний фонд інструмента по заводу в цілому складається із запасів інструмента в центральному інструментальному складі (ЦІС) і оборотних фондів цехів.

Загальний запас інструмента з ЦІС складається з перехідного (видаткового) і резервного (страхового) запасів.

Оборотний фонд цеху складається з перехідного (видаткового) і резервного (страхового) запасів в інструментально-роздавальній коморі (ІРК) цеху й інструмента, що перебуває на робочих місцях, у заточенні, ремонті й перевірці.

Мінімальний загальнозаводський оборотний фонд інструмента дорівнює сумі запасів інструмента на робочих місцях, у заточенні, ремонті й резервному запасі в ЦІС і ІРК всіх цехів. Максимальний оборотний фонд по заводу дорівнює мінімальному запасу плюс розмір партії поставки інструмента в ЦІС. Середня величина загальнозаводського оборотного фонду дорівнює напівсумі максимального й мінімального фондів.

Оборотний фонд цеху в масовому виробництві визначається однаковими методами для універсального й спеціального інструмента різних класів.

Збільшення ритму або розміру партії підношення й заточення приводить до зниження витрат і спрощенню організації підношення й заточення. Але одночасно збільшується й кількість інструмента, що перебуває в обороті. Величину ритму встановлюють із практичних міркувань.

Резервний запас інструмента в ИРК, створюваний на випадок підвищеного видатку або несвоєчасного одержання чергової партії інструмента із ЦІС, звичайно приймається в межах 0,1-0,2 від максимальної величини перехідного (видаткового) запасу, тобто від розміру партії доставки інструмента в цех.

Перехідний (видатковий) запас інструмента в ИРК варто визначати, виходячи із установленої періодичності по дачі інструмента із ЦІС. Практично періодичність визначається, виходячи зі зручності транспортування.

Планування й порядок забезпечення цехів інструментом

Для безперебійного забезпечення цехів інструментом необхідно підтримувати його запаси на певному рівні, не допускаючи їхнього зниження нижче мінімально припустимого. Застосовують дві системи планування поповнення запасів інструмента: максимум-мінімум на замовлення.

Сутність системи максимум-мінімум укладається в тім, що запас інструмента в ЦІС не повинен перевищувати встановленої максимальної величини Имах і бути нижче мінімального значення, рівного резервному (страховому) Ире, запасу. Для цього необхідно, щоб при зниженні запасу до певної величини видавалося замовлення на виготовлення чергової партії інструмента в інструментальному цеху або на одержання з боку. Величина запасу, при досягненні якої видається замовлення на чергову партію інструмента, називається крапкою замовлення.

Крапка замовлення повинна бути вище мінімального (резервного) запасу ЦІС на величину, за час видатку якої можна виготовити або поставити партію інструмента.

Планування по системі максимум-мінімум може бути організоване для універсального й спеціального інструмента, що витрачає в більших кількостях.

В інших випадках застосовується система планування на замовлення, при якій відповідно до виявленої потреби заздалегідь дається замовлення на виготовлення певної кількості інструмента. Така система застосовується головним чином для інструмента, що потрібно в незначній кількості й застосовується, як правило, однократно.

Планування інструментального цеху. Інструментальний цех повинен виготовляти спеціальний інструмент для основних цехів (для що випускають і знову освоюваних заводом виробів), і допоміжних цехів і служб заводу, у тому числі інструмент другого порядку (інструмент для виготовлення інструмента), провадити ремонт і заточення інструмента як для себе, так і для інших цехів заводу.

Виробництво інструмента, як правило, ставиться до одиничного й дрібносерійного типу. Тільки на великих заводах масового типу інструментальне виробництво наближається до серійного типу.

Основні ділянки інструментального цеху можуть бути як предметними, так і технологічними, залежно від потрібної кількості того або іншого виду (класу) інструмента й завантаження встаткування.