Конституційний статус національних меншин і корінних народів України.

Україна – багатонаціональна держава, в якій мешкають громадяни понад, 100 національ­ностей. З огляду на цей важливий соціально-політичний фактор Верховна Рада України 1 лис­топада 1991 р. схвалила Декларацію прав національностей України, з метою її реалізації прийн­яла Закон "Про національні меншини в Україні" (25 червня 1992 p.).

Національні меншини - це групи громадян України, не українців за походженням, що виявляють почуття національної свідомості й спільності. Визначення корінних народів у Кон­ституції і законах України відсутнє. Відповідно до норм міжнародного права корінні народи – це нащадки людей, які населяли країну в період визначення існуючих державних кордонів та зберігають свої особливі соціальні інститути. Критерієм розмежування зазначення етнічних спільнот є державність. Національні меншини мають державність за межами України (напри­клад, болгари, греки), а корінні народи – не мають (наприклад, гагаузи, кримські татари).

Конституційний статус національних меншин і корінних народів України дуже подібний через схожість їхніх інтересів і цілей.

Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Дискримінація (тобто на­вмисне обмеження або позбавлення прав) за національною ознакою заборонена і тягне юридич­ну відповідальність.

Держава гарантує всім національним меншинам право на національно-культурну ав­тономію: використання і вивчення рідної мови, використання національної символіки, святку­вання національних свят, сповідання своєї релігії, задоволення своїх потреб у літературі та мис­тецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів. В адміністративно-територіальних одиницях, де більшість населення належить до національної меншини, її мова може функціонувати в роботі органів влади поряд з державною мовою. Під охороною закону перебувають пам'ятники історії і культури національних меншин, які розта­шовані на території України.

Усі національні меншини мають право створювати свої культурні центри, земляцтва, об'єднання. Представники національних меншин і створені ними об'єднання мають право на вільний контакт зі своєю історичною батьківщиною.

Українська держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-освітніх та інших національних кадрів. На основі міждержавних договорів держава сприяє підготовці кад­рів національних меншин у зарубіжних країнах.

У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

Основний закон будь-якої держави неможливий без органічної єдності прав та обов'язків. Основними обов'язками людини й громадянина в Україні, згідно з Конституцією, є такі: захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, повага її державних символів; військова служба згідно з законом (ст. 60); нанесення збитків природі й культурному спадку, відшкодування збитків у разі його заподіяння (ст. 66); сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встанов­лених законом, щорічне подання декларацій про свій майновий етан у податкові органи за місцем проживання (ст. 67).