25.Методологія впровадження асу.

Методологія впровадження АСУ в діяльності підприємства включає такі етапи: стратегію впровадження; прийоми впровадження; технології впровадження.

Можна виділити такі стратегії АСУ:

• Паралельна (полягає в тому що на підприємстві використовується стара автоматизована система і впроваджується нова);

• «Все й одразу» (з нового звітного року);

• Пілотний проект (встановлюється лише в діяльності окремого підрозділу);

• Стратегія «слабка ланка, місце» (заміна через проблеми існуючої системи).

Найбільш поширені стратегії на вітчизняних підприємствах: Пілотний проект.

Прийоми впровадження. Виконавці даного процесу:

• Силами власних працівників підприємства;

• Силами зовнішніх копаній-інсталяторів;

• Комбіноване, силами власних підприємств або зовнішніх компаній.

На практиці більш поширене комбіноване впровадження.

В залежності від обсягу і характеру робіт які входять до комплексу послуг з впровадження АСУ виділяють такі прийоми відповідно до обсягу і характеру робіт:

• Встановлення системи і навчання персоналу роботи на цій системі;

• Встановлення системи і тривале консультування персоналу як її використовувати.

26.Завдання проектних груп . Їх види.

Методи проектної діяльності залежать від способу розподілу завдань серед співробітників проектної групи. Треба розрізняти нормативні методи і групові методи розподілу завдань. Нормативні методи звертають увагу на необхідні знання і досвід для вирішення проектного завдання. На основі цих нормативів обирають потрібних спеціалістів серед тих, які претендують працювати в проектній групі, і їм дають ті завдання, які вони з особистими знаннями і досвідом можуть ефективно вирішувати.

Груповий метод розподілу завдань²⁵ виходить із того, що група буде створена з певної кількості спеціалістів, які мають ідентичні інтереси і хочуть вирішувати разом спільне завдання так, щоб досягти для групи максимального результату. Завдання ділять і кожному члену групи передають якусь частину для вирішення. У результаті цього розподілу завдань створюють інформаційну і комунікаційну структуру групи.

Визначення проектних завдань, тобто визначення частин проектного завдання розглядають на прикладі розвитку нового виду рідкого мила. Через два методи можна визначити завдання для кожного члена проектної групи:

• матричний метод;

• метод ієрархічного структурування.

Груповим методам розподілу завдань більше підходить метод ієрархічного структурування проектних завдань. У проектній групі за цим методом утвориться інша інформаційна і комунікаційна структура, ніж за нормативних методами. Завдання розподіляють за функціональними підгрупах у межах спільної проектної групи або в мережі кількох проектних груп під керівництвом єдиного менеджменту. На нашому прикладі можна було утворити як мінімум три проектні підгрупи, що через постійну або періодичну комунікацію через консультації або обмін інформацією використовують результати інших підгруп.

Проектна робота потребує у великій мірі творчого підходу. Серед численних методів творчої діяльності в межах реалізації проекту пропонують два приклади:

• метод 635 (brainwriting)

• морфологічний ящик (morphological box)

Застосування методу 635 у групі з 6 спеціалістів. За круглим столом сидять у спокійній атмосфері 6 спеціалістів. Кожний спеціаліст після аналізу проблем, що виникають під час організації проектної групи, пише на листку паперу три ідеї на власний розсуд щодо вирішення. Потім усі спеціалісти передають листок паперу з ідеями правому сусіду. Кожен читає запропоновані ідеї і додає три свої. Ця процедура триває доти, поки листок паперу не повернеться до особи, що його відправила. Після обговорення всіх запропонованих ідей їх групують за трьома якостями:

• ідею можна безпосередньо використовувати;

• ідею треба перевірити і далі розробити;

• ідею неможливо реалізувати.